Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №488/159/26 — Миколаївський апеляційний суд

31.03.26

33/812/135/26

Справа №488/159/26

Провадження № 33/812/135/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць В.В.

із секретарем судового засідання Шурмою Є.М.,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

захисника Сидоренка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Сидоренко Олегом Андрійовичем, на постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік,

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01 січня 2026 року серії ЕПР1№556417 01 січня 2026 року о 11:30 год. в Миколаєві по пр-ту Богоявленському, 229 А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda 6 , д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Від керування відсторонений.

Постановою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Не погодившись із зазначеною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко О.А., подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник Сидоренко О.А. зазначав, що суд підійшов до розгляду справи формально та фактично не забезпечив реалізацію стороною захисту процесуальних прав, передбачених законом. Зокрема суд не забезпечив можливості участі в судовому засіданні захисника в режимі відеоконференції, такі дії призвели до обмеження права особи на правову допомогу та ефективний захист, що суперечить гарантіям, передбаченим ст. 268 КУпАП. Крім того, суд фактично проігнорував доводи сторони захисту викладені в письмових поясненнях, так і під час розгляду справи. У постанові відсутня належна оцінка аргументів сторони захисту щодо допущених працівниками поліції порушень під час документування події та складання матеріалів справи. Суд обмежився формальним викладенням обставин, зазначених в протоколі, без належної перевірки їх достовірності та без надання мотивованої відповіді на аргументи сторони захисту. З матеріалів справи не вбачається жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом під час його руху. Зокрема на жодному з відеофайлів не зафіксовано руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також не зафіксовано моменту, який би однозначно підтверджував виконання ним функцій водія під час руху автомобіля. Крім того, матеріали справи не містять показань свідків, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що виключає можливість встановлення події правопорушення іншим шляхом. Відсутні і будь-які інші докази, зокрема схеми місця події, фотоматеріали, пояснення очевидців, рапорти поліцейських із зазначенням конкретних обставин руху транспортного засобу. Відсутність належних доказів факту керування транспортним засобом виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Також звертає увагу, що в протоколі не зазначено інформації щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення. Матеріали справи не містять акта огляду на стан сп`яніння, складеного на місці зупинки транспортного засобу та акта огляду складеного у закладі охорони здоров`я, що відповідно усталеної судової практики є безумовною підставою для закриття провадження. Відсутні також направлення на проходження огляду, журнали реєстрації оглядів чи висновки лікаря нарколога. За таких обставин твердження працівників поліції про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатись достатнім доказом факту сп`яніння.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Сидоренко О.А. - підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вважаю, що суд першої інстанції наведених вище вимог законодавства дотримався.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачений обов`язок учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.п."а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частин 1-2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 ст. 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

З оскаржуваної постанови вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення в повному обсязі підтверджена.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01 січня 2026 року серії ЕПР1№556417 01 січня 2026 року о 11:30 год. в Миколаєві по пр-ту Богоявленському, 229 А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda 6 , д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Від керування відсторонений.

Факт відмови ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі зафіксований проведеною працівниками поліції відеозйомкою. Вказаною відеозйомкою, проведеною на нагрудну боді-камеру, підтверджується, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки чи в медичному закладі, від чого останній відмовився, мотивуючи тим, що він не був за кермом. Після чого працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що вони розцінюють це як відмову пройти огляд на стан сп`яніння та на нього буде складений протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП (відео 12:10:48-12:19:30).

Таким чином дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Посилання апеляційної скарги на те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем 01 січня 2026 року, суд оцінює критично, як такі, що мають на меті ухилення від адміністративної відповідальності.

Зміст проведеної працівниками поліції відеозйомки ретельно досліджений суддею першої інстанції та судом вірно встановлено, що водієм транспортного засобу Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1 , був саме ОСОБА_1 , який був учасником ДТП, та стосовно якого працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП

Факт керування ОСОБА_1 підтверджується поясненнями ОСОБА_2 , який є потерпілим у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Так, відеозаписами, проведеними на нагрудні боді-камери поліцейських зафіксовано як ОСОБА_2 повідомляє працівникам поліції, що за кермом транспортного засобу Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1 , був саме ОСОБА_1 . Також ОСОБА_2 зазначив, що після зіткнення транспортних засобів ОСОБА_1 спочатку сидів в автомобілі за кермом та він допомагав йому відкрити водійські двері транспортного засобу Mazda 6, щоб водій ОСОБА_1 міг вийти з нього (відео 12:09:07 -12:10:43).

Той факт, що саме ОСОБА_1 був водієм автомобіля марки Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1 , також підтверджується постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (справа № 488/160/26), відповідно до якої 01 січня 2026 року об 11:30 годині водій ОСОБА_1 в порушення пунктів 2.3 б, 11.3 Правил дорожнього руху, в місті Миколаєві по проспекту Богоявленському, будинок 229а, керуючи транспортним засобом Mazda6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з транспортним засобом Honda Accord, реєстраційний номер, під керуванням водія ОСОБА_2 , вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Зі змістом цієї постанови ОСОБА_1 погодився і в установленому законом порядку її не оскаржував.

Доводи захисника Сидоренка О.А., що в матеріалах справи відсутні: направлення на огляд з метою визначення стану сп`яніння, Акт огляду на стан сп`яніння, Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, журнал реєстрації огляду, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, тому поліцейський не був зобов`язаний видавати відповідне направлення. Акт огляду на стан сп`яніння, Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, та фіксація такого огляду в журналі реєстрації складається за результатами такого огляду, тоді як в даному випадку такий огляд не проводився.

Не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом посилання апелянта на те, що в протоколі не зазначено інформації щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки викладене спростовується його змістом.

Доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи, зокрема відеозаписи з боді-камер працівників поліції.

Щодо посилань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд не забезпечив можливості участі в судовому засіданні захисника в режимі відеоконференції, що призвело до обмеження права особи на правову допомогу та ефективний захист відповідно до норм, передбаченим ст. 268 КУпАП, то слід зазначити наступне.

Проведення судового засідання в режимі відеоконференції чинний КУпАП не передбачає, та в окремих випадках суд, для забезпечення судового провадження, застосовує аналогію закону найбільш наближеного законодавства, яким, у даному випадку є КПК України.

Відповідно до вимог ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:

1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;

4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України;

5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що наведена вище норма закону передбачає право суду проведення судового засідання в режимі відео конференції, а не обов`язок.

Відмовляючи захиснику Сидоренко О.А. у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, суд першої інстанції наголосив, що у суду відсутня технічна можливість забезпечення судового засідання в режимі ВКЗ з урахуванням нестабільного інтернет з`єднання і таке не перешкоджало участі захисника безпосередньо у судовому засіданні. Матеріали справи не містять клопотання Долинського В.В., який був присутній в судовому засіданні у суді першої інстанції, про відкладення розгляду справи для забезпечення участі в судовому засіданні його захисника. Також суд врахував, що захисником Сидоренко О.А. були надані письмові пояснення із клопотання про закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції не вбачає порушення права на захист при відмові захиснику в участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, захиснику Сидоренку О.А. було забезпечено можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції в суді апеляційної інстанції.

Наведені апелянтом аргументи про формальне викладення судом обставин, зазначених в протоколі, без належної перевірки їх достовірності та без надання мотивованої відповіді на аргументи сторони захисту мають суб`єктивний характер та не спростовують законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.

Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів.

З огляду на викладене, прийняте судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Сидоренко Олегом Андрійовичем, залишити без задоволення.

Постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.В. Коломієць