Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №444/5323/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/5323/25 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М.М.

Провадження № 33/811/476/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Косик Лілії Андріївни, потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілих адвоката Загвойської Оксани Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 08 грудня 2025 року о 10 год. 10 хв. знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, яке полягало у штовханнях, стрибках на голові, вираженні нецензурною лексикою в сторону дружини, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю дитини, вчиниши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП України.

Крім того, ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 10 год. 10 хв. знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, яке полягало у штовханнях, стрибках на голові, вражанні нецензурною лексикою в сторону дружини, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю дитини, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП України.

Окрім того, ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 10 год. 10 хв. знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, яке полягало у штовханнях, стрибках на голові, вражанні нецензурною лексикою в сторону дружини, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю дитини, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України.

Крім того, ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 10 год. 10 хв. знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, яке полягало у штовханнях, стрибках на голові, вражанні нецензурною лексикою в сторону потерпілої, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Козоріз О.М.., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не повно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Наголошує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, а дані зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що подія яка мала місце 8 грудня 2025 року є провокацією дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , агресивна поведінка ОСОБА_2 була спровокована тим, що ОСОБА_1 не відвіз сина до школи. Зазначає, що саме ОСОБА_1 викликав поліцію, окрім того звертає увагу, що діти не були присутні під час сварки. Жодного психологічного та фізичного насильства він не вчиняв.

Звертає увагу, що дружина ОСОБА_1 неодноразово вчиняла такі провокації.

Наголошує, що судом першої інстанції взято до уваги аудіозаписи, які долучені потерпілою та не стосуються події, яка мала місце 8 грудня 2025 року.

Побутовий конфлікт, який виник між подружжям, викликаний майновим спором між ними та відсутністю взаєморозуміння з приводу виховання дітей, у його діях відсутній умисел .

24 березня 2025 року адвокат Загвойська О.В., в інтересах ОСОБА_2 подала додаткові пояснення, в яких зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Наголошує, що доводи апелянта, щодо відсутності складу адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.

Повідомляє, що органами Національної поліції проведено оцінку ризиків вчинення домашнього насильства, встановлено високий ризик для життя та здоров`я постраждалих осіб, у зв`язку із чим було винесено терміновий заборонний припис.

Зазначає, що посилання апелянта на побутовий конфлікт є безпідставними, оскільки насильство може виявлятися також у формі конфлікту. Аргументи апелянта про провокацію із сторони дружин не звільняють його від адміністративної відповідальності.

Наголошує, що судом першої інстанції надано належну оцінку доказів, вірно встановлено фактичні обставини справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення потерпілої та її представника на заперечення аргументів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП, передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, -

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання, чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з п. 14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст.173-2 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, зокрема даними, що містяться у:

-протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №212666 від 8 грудня року (а.с. 1), з якого встановлено, що ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 10 год. 10 хв. знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, яке полягало у штовханнях, стрибках на голові, вираженні нецензурною лексикою в сторону дружини, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю дитини;

-інформацією з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №134296 від 8 грудня 2025 року (а.с. 1 т. 2) відповідно до якої ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 10 год. 10 хв. знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, яке полягало у штовханнях, стрибках на голові, вражанні нецензурною лексикою в сторону потерпілої, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2

-протоколі про адміністративне правопорушення серії АА№081030 від 8 грудня року (а.с. 1 т. 3), з якого встановлено, ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 10 год. 10 хв. знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, яке полягало у штовханнях, стрибках на голові, вражанні нецензурною лексикою в сторону дружини, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю дитини;

-інформацією з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №134297 від 8 грудня 2025 року (а.с. 1 т. 4) відповідно до якої ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 10 год. 10 хв. знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, яке полягало у штовханнях, стрибках на голові, вражанні нецензурною лексикою в сторону дружини, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю дитини;

-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 8 грудня 2025 року (.а.с. 4), відповідно до якої працівниками поліції встановлено високий рівень небезпеки;

-рапортом працівника поліції (а.с. 5), з якого вбачається, що 8 грудня 2025 року надійшло звернення ОСОБА_4 , щодо вчинення домашнього насильства батьком ОСОБА_1 ,, щодо матері ОСОБА_2 , після прибуття на місце події потерпіла виявила бажання написати заяву на ОСОБА_5 , щодо нього складено адміністративні протоколи та винесено заборонний припис;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 6), з яких вбачається, що 8 грудня 2025 року в нього з дружиною відбувся конфлікт;

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 8), відповідно до яких ОСОБА_1 нецензурно висловлювався, принижував її, також стрибав їй ногами по голові;

-заявою від 8 грудня 2025 року (а.с. 8), з якої вбачається, що ОСОБА_2 , просить прийняти міри, щодо її чоловіка ОСОБА_1 ,

-відеозаписом, який було досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, поведінку ОСОБА_1 , яка свідчила, про те що він вчинив домашнє насильство, щодо своєї дружини в присутності дітей.

Доводи апелянта про те, що дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можна кваліфікувати лише як конфлікт, який виник у зв`язку із поділом спільного майна та відсутністю взаєморозуміння з приводу виховання дітей, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що поведінка ОСОБА_2 виходила за межі звичайного сімейного конфлікту, оскільки супроводжувалася погрозами, нецензурною лайкою, шарпаниною та штовханиною, тобто мала ознаки психологічного і фізичного насильства. Такі дії створювали для потерпілої психологічний тиск, приниження та небезпеку для її здоров`я, що відповідає об`єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а тому не можуть розцінюватися як звичайний побутовий чи майновий спір.

Аргументи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги аудіозаписи, долучені потерпілою, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Як убачається з змісту оскаржуваної постанови(а.с.51-58), суд першої інстанції не надавав жодної правової оцінки зазначеним аудіозаписам та не використовував їх як доказ при встановленні обставин справи. У мотивувальній частині судового рішення відсутні будь-які посилання на такі записи як на джерело доказів чи підставу для висновків суду. Висновки суду ґрунтуються виключно на належних, допустимих та досліджених у судовому засіданні доказах, які у своїй сукупності були визнані достатніми для вирішення справи по суті.

Твердження апелянта, що дії ОСОБА_2 були провокацією, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Усі інші доводи апеляційної скарги сторони захисту судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, з урахуванням даних про особу, тривалості конфлікту, й інших обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Козоріз О.М., є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Козоріз Оксани Михайлівни – без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.