Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №337/3930/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №337/3930/25 Головуючий в 1 інст. Калугіна Г.Б.

Провадження №33/807/395/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Тивоненка Д.Р., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Тивоненка Д.Р. на постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя 11 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце роботи: не відоме, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя місцевого суду встановив, що 18 липня 2025 о 12:56 в м. Запоріжжі вул. Інженера Преображенського, буд. 13, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Hyundai Аccent, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, чим порушив п.2.5.ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Тивоненко Д.Р., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Суд першої інстанції належним чином не з`ясував всі обставини справи, невірно оцінив докази та прийняв незаконне рішення.

В обґрунтування своїх доводів вказав, що суддя місцевого суду констатував, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП достатньої її відмови, але надав невірну оцінку пояснення водія, не взяв до уваги згоду ОСОБА_1 пройти освідування та наявність медичного висновку про не перебування останнього в стані сп`яніння та як наслідок, прийшов до помилкових висновків після дослідження відеозапису події.

Вказав, що ОСОБА_1 відвозив свою матір до лікарні. На зауваження поліцейського про тремтіння його рук пояснив, що у нього були сердечні приступи і він вживає ліки. Пізніше, коли на місце події приїхала його дружина, яка могла забрата автомобіль та проїхати разом із ОСОБА_1 до медичного закладу, останній відпросився у свого керівництва з роботи з метою проходження огляду на стан сп`яніння та бажав пройти відповідний огляд (час запису 13:22, 13:24, 13:33), що мало місце протягом 25 хвилин з моменту його зупинки. Однак інспектор, яка складала протокол не захотіла доставити водія на освідування. При цьому, з відеозапису події вбачається, що коли водій повідомив про готовність проїхати до лікаря-нарколога, протокол поліцейським ще не був роздрукований, права та обов`язки не роз`ясненні, тобто між процедурою виявлення ознак сп`яніння до роздрукування протоколу, у водія було право повідомити про своє бажання пройти освідування в закладі охорони здоров`я.

Наголошує, що ОСОБА_1 не визнає факт відмови від проходження освідування в медичному закладі. При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом «поза розумним сумнівом».

Отже вважає, що недоведеність факту відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров`я виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Звертає увагу, що працівники поліції безпідставно зупинили водія, оскільки в подальшому не підтвердилось, що начебто останній не був пристебнутий паском безпеки. Відтак, вважає всі подальші дії працівників патрульної поліції незаконними.

Посилається на самостійне проходження ОСОБА_1 18 липня 2025 р. о 14 год. 50 хв. огляду на визначення стану сп`яніння в закладі охорони здоров`я - КНП «Обласний КЗ ПНД та СЗХ» ЗОР в межах двогодинного строку, за результатами якого ОСОБА_1 не перебуває в стані сп`яніння, а отже висновки суду, що такий огляд проведений поза межами двох годин, є помилковим.

Просить скасувати постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2025 року, провадження в справі закрити у зв`язку із відсутністю складу правопорушення в діях ОСОБА_1 .

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Тивоненко Д.Р. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Наполягав на відсутності законних підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , яка відбулася об 11 годині 56 хвилин. Зауважив, що поліцейські не оголосили жодної ознаки сп`яніння. Разом із цим, останні констатували відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, не роз`яснили ОСОБА_2 його процесуальних прав. При цьому, о 13 годині 06 хвилин склали направлення, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. Стверджував про порушення процедури притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши адвоката Тивоненко Д.Р. та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Доводи апелянта щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спростовується матеріалами справи, які судом першої інстанції були дослідженні в повному обсязі.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395264 від 18 липня 2025 року підтверджується:

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 липня 2025 року, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с. 3);

- відеозаписом події (а.с. 7).

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, вимогами п. 2.5 ПДР на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. п. 2, 4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння - порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови.

Згідно з п.12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Працівниками поліції вказані вимоги закону дотримані.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції відмовились доставити його для проходження наведеного огляду, суддя апеляційного суду проаналізувавши зібрані по справі докази вважає непереконливими.

Так, відеозаписом події, долученим до справи, зафіксовано зупинку транспортного засобу Hyundai Аccent, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Слідує перевірка документів водія та огляд транспортного засобу. Під час перевірки документів ОСОБА_1 , поліцейський виявляє у нього ознаки наркотичного сп`яніння, оголошує їх. Слідують багаторазові пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, зафіксовані не однократні відмови ОСОБА_1 від проходження запропонованого огляду. Процедура складання протоколу.

Подальше висловлення згоди, яка мала місце після початку складання протоколу та інших документів, вказує на тривалість позиції водія щодо небажання проходити відповідний огляд та вказує на мінливість позиції, що також слід розцінювати як фактичну відмову водія від проходження огляду.

Слід відмітити, що в даному випадку вирішується питання саме щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння і поважних причин такої відмови з матеріалів справи не вбачається.

Отже, ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо проходження ОСОБА_1 медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння за його самостійним зверненням, суддя апеляційного суду виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Суддя апеляційного суду погоджується з висновком судді районного суду про те, що оскільки ОСОБА_1 проходив медичний огляд самостійно у відсутності поліцейського, наданий ним висновок лікаря, що у останнього ознак сп`яніння не виявлено 18 липня 2025 року о 16 год. 35 хв., з урахуванням проведеного огляду поза межами 2-х годинного строку з моменту виявлення працівником поліції відповідних ознак, є недійсним відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП.

Доводи апелянта щодо безпідставної зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки.

Доводи щодо не роз`яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності є необґрунтовані, оскільки ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України були роз`яснені, що підтверджується відеозаписом події.

Суддя апеляційного суду погоджується з доводами захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вини особи, разом з цим по даній справі наявні і інші докази, які в сукупності з відомостями, викладеними в протоколі поліцейського підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Одночасно суддя апеляційного суду відмічає, що у відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, хоча і означений у якості доказів вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, які є предметом оцінки суду, однак відображені в протоколі відомості підлягають оцінці через призму дослідження доказів.

Має бути врахована практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява №39598/03) Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У даному випадку відомості, відображені в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджуються доказами, які слід визнати належними, допустимими, які узгоджуються між собою.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справу переглянуту в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Тивоненка Данили Руслановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 337/3930/25