Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №333/6037/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 31.03.2026 Справа № 333/6037/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/6037/25 Головуючий у 1 інстанції Тучков С.С.

Провадження № 22-ц/807/817/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Гончар М.С.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2025 року про повернення зустрічного позову ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про захист права споживачів та користувачів надр у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2025 року відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, підготовче засідання не проводити, а також призначено відкрите судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням учасників справи.

19 грудня 2025 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про захист права споживачів та користувачів надр.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у судовому засіданні просила суд прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 26 січня 2026 року повернуто зустрічний позов.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що представник відповідача знаходився на лікарняному, зустрічна позовна заява не зареєстрована судом першої інстанції.

18 березня 2026 року від представника Концерну «Міські теплові мережі» - Воротинської І.А, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану увалу без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

В силу вимог ст.367ч.1ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем подано зустрічну позовну заяву з пропуском встановлено законом строку, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічний позов ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про захист права споживачів та користувачів надр підлягає поверненню заявникові.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду з огляду на наступне.

Встановлено, що 07.07.2025 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2025 року відповідачу було роз`яснено право у строк для подання відзиву (п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали) пред`явити зустрічний позов, який повинен відповідати вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до супровідного листа Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2025 року, копія ухвали про відкриття провадження у справі направлена відповідачу за зареєстрованим його місцем проживання (а.с.17, 19).

Крім того, відповідач особисто ознайомився з матеріалами справи 01.10.2025 року.

Також вказана ухвала була надіслана представнику відповідача – Чупілку О.Л. через систему «Електронний суд» в його електронний кабінет. Згідно з довідкою про доставку електронного документу «Ухвали по цивільній справі» від 16.07.2025 року, ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету 27.11.2025 року о 12-11 гордині. Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "ДеЖуфр да ла Праделль проти Франції" De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст. 367 ч. 1 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 191 ЦПК України).

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Таким чином, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, який подається у строк для подання відзиву та заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

Згідно ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжявід 16.07.2025 року було відкрито провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Відповідачу було роз`яснено його право протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення копії цієї ухвали подати відзив на позовну заяву (заперечення проти позову) відповідно до ст.178 ЦПК України.

Відповідно до супровідного листа Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2025 року, копія ухвали про відкриття провадження у справі направлена відповідачу за зареєстрованим його місцем проживання (а.с.17, 19).

Крім того, відповідач особисто ознайомився з матеріалами справи 01.10.2025 року.

Також вказана ухвала була надіслана представнику відповідача – Чупілку О.Л. через систему «Електронний суд» в його електронний кабінет. Згідно з довідкою про доставку електронного документу «Ухвали по цивільній справі» від 16.07.2025 року, ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету 27.11.2025 року о 12-11 гордині. Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (частини один-чотири та шість-сім статті 127 ЦПК України).

Колегія суддів зауважує, що клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову скаржником не подавалося, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зустрічну позовну заяву відповідачем подано з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 193 ЦПК України.

Твердження апеляційної скарги про не реєстрацію зустрічної позовної заяви представника ОСОБА_1 спростовуються самими матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо знаходження представника відповідача на лікарняному на підтверджені жодними доказами, що суперечить вимогам частини 6 статті 81 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Водночас, колегія суддів зауважує, що повернення зустрічного позову не позбавляє права відповідача звернутися до суду з позовом в загальному порядку.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви судом постановлено з дотриманням норм процесуального закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 26 січня 2026 року відсутні підстави для її скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 31 березня 2026 року.

Головуючий

Судді: