Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №299/3392/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/3392/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Глушка Ю.М.в інтересах ОСОБА_1 на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1, ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок на користь держави.

Відповідно до постанови суду - 27 червн.я 2025 року близько 10 год. 55 хв. прикордонним нарядом «Секрет» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) на напрямку 114 прикордонного знаку (територія Королівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) в прикордонній смузі на відстані 20 метрів до державного кордону виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в пішому порядку.

При спробі затримання на неодноразово повторювану законну вимогу військовослужбовця ДПСУ сержанта ОСОБА_2 зупинитися та надати документи, що посвідчують особу громадянин України ОСОБА_1 проігнорував та вдався до втечі.

Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги cт.cт. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, чим вчинив правопорушення, відповідальності за яке передбачена ч. 1 cт. 204-1 КУпАП та порушив вимоги cт. 23 Закону України Про державну прикордонну службу України» від 19.06.2003 року, відповідальність за яке передбачено ч. 1 cт. 185-10 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Глушко Ю.М.в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оскаржувана постанова суду не містить у собі чітких обґрунтувань, на підставі чого та у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , а також не містить належної оцінки судом наявних у справі доказів. Звертає увагу, що до протоколів не було додано жодних фото- чи відеоматеріалів із фіксацією факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_1 ознак непокори працівнику прикордонної служби, умислу на перетин кордону та його причетність до спроби перетину кордону, що ставиться йому у провину. Зазначає, що в цей день ОСОБА_1 перебував на території Закарпатської області, так як приїхав туди разом із своєю дівчиною ОСОБА_3 у справах та з метою відпочинку, і наміру залишати територію України він не мав.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що участі у розгляді справи ОСОБА_1 не брав, про постанову дізнався з ЄДРСР лише 10.07.2025 року. Просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисники – адвокати Глушко Ю.М., Мельник Г.І. не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний суд звертає увагу, що особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.

Частиною першою статті 185-10 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Частиною першою статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.

Протоколами про адміністративні правопорушення серій ЗхРУ за №004602Е, №004600Е від 27.06.2025 стверджується, що 27.06. 2025 о 10.55 год. прикордонним нарядом «Секрет» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) на напрямку 114 прикордонного знаку (територія Королівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) в прикордонній смузі на відстані 20 метрів до державного кордону виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в пішому порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, чим вчинив правопорушення, відповідальність за що передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а також при спробі затримання на неодноразово повторювану законну вимогу військовослужбовця ДПСУ сержанта ОСОБА_2 зупинитися та надати документи, що посвідчують особу громадянина України, ОСОБА_1 проігнорував та вдався до втечі. Своїми діями порушив вимоги ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Викладені в протоколах про адміністративні правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185-10 та ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підтверджуються й протоколом про адміністративне затримання від 27.06.2025, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 27.06.2025, згідно з яким під час огляду виявлено та вилучено для тимчасового зберігання у ОСОБА_1 : паспорт громадянина України для виїзду за кордон, мобільний телефон; рапортом інспектора 2 категорії-кінолога відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_4 від 27.06.2025, яким проінформовано начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) про подію, яка мала місце 27.06.2025; копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; схемою виявлення та затримання ОСОБА_1 від 27.06.2025, а також іншими матеріалами справи.

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998, та його винуватість у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 204-1 та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП адміністративних правопорушень.

Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання сторони захисту на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено обставини справи, не було враховано відсутність будь-яких доказів, що підтверджують намір ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон, оскільки вони є безпідставними. При цьому, судом враховано, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 – є м. Харків Харківської області, місце виявлення останнього - є територія Королівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області на напрямку 114 прикордонного знаку на відстані близько 20 метрів від лінії державного кордону України в межах контрольованого прикордонного району, що підтверджує намір незаконного перетину кордону. При цьому, фактичні обставини щодо часу та місця затримання ОСОБА_1 працівниками державної прикордонної служби, апелянт не оспорює.

Апеляційний суд зауважує, що сукупність таких обставин, як: місце виявлення ОСОБА_1 , зокрема в безпосередній близькості від лінії державного кордону, а саме на відстані до 20 м від лінії державного кордону України на території Королівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області, яке не є ні місцем реєстрації, ні місцем його проживання; спосіб намагання перетину державного кордону - поза межами пункту пропуску; наявність у ОСОБА_1 при собі паспорту громадянина України для виїзду за кордон; відсутність дозвільних документів на перетин державного кордону, які надавали йому, як громадянину України чоловічої статі та призивного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, регламентовані Законом України «Про правовий режим воєнного стану», вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 наміру на вчинення інкримінованого правопорушення та спростовують твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Разом з тим, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до підписання протоколів та інших документів по справі.

Також апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що старший інспектор прикордонної служби групи АЮД ВПС Дякове ОСОБА_5 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколів за ознаками передбачених ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративних правопорушень, що в нього були підстави для фальсифікації протоколів чи обмови останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, – у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний працівник прикордонної служби діяв саме у межах наданих йому повноважень.

Із урахуванням наведеного, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що в цей день ОСОБА_1 перебував на території Закарпатської області, так як приїхав туди разом із своєю дівчиною ОСОБА_3 у справах та з метою відпочинку, і наміру залишати територію України він не мав, апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-яких доказів, які б із достовірністю підтверджували такі факти, стороною захисту не надано.

Отже, проаналізувавши зміст складених щодо ОСОБА_1 протоколів, апеляційним судом встановлено, що такі повною мірою відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в них відображені всі необхідні й передбачені цієї нормою відомості.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б доводи вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, а саме фото-, відео фіксація, тощо, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки такі не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а додані до протоколу докази є достатніми для висновку про доведеність вини останнього.

Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, а також те, що ОСОБА_1 не мав умислу незаконно перетинати державний кордон з України в Румунію, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_1 не доведена належним чином, а суд першої інстанції відступив від принципів повноти та об`єктивності судового розгляду, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення.

Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому, апеляційний суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п.58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, яке, на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.

Правильно застосовано судом і ст. 36 КУпАП, згідно з якою, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у даному випадку, саме з врахуванням санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана захисником-адвокатом Глушко Ю.М.апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити адвокату Глушко Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Апеляційну скаргу адвоката Глушка Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1, ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага