Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №729/133/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 729/133/26

Провадження № 2-а/740/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову №15 від 19 січня 2026 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУПАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.01.2026 ОСОБА_2 винесено постанову № 15, якою ОСОБА_1 визнано винним у адміністративному правопорушення, передбаченому ст. 210-1 КУпАП. У постанові зазначено, що він порушив законодавство про оборону, військовий обов`язок і військову службу, а саме: порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, не з`явився по повістці № 5649939 від 29.11.2025 року з терміном прибуття на 06.01.2026 року для уточнення даних, а саме не виконав вимоги щодо проходження військово-лікарської комісії, чим порушив статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Позивач стверджує, що викладені в постанові № 15 обставини, ніби-то вчиненого з його боку адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, мають ознаки фальсифікації доказів та тягнуть за собою ознаки службової недбалості (халатність) посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також і ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначена постанова № 15 не містить доказів на підтвердження факту події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, та винесена з рядом процесуальних порушень з позбавленням позивача можливості скористатись усією сукупністю прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

29.11.2025 року ОСОБА_1 при відвідуванні приміщення Бобровицького відділення поліції № 2 Ніжинського РВП ГУ НП України в Чернігівській області після проведення слідчих та процесуальних дій був затриманий працівниками поліції та на підставі протоколу про адміністративне затримання № БР 319 № 044126 та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , після встановлення анкетних даних, відносно ОСОБА_1 складений протокол №533 про адміністративне правопорушення, видано направлення для проходження ВЛК та повістку № 5649939 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) на 06.12.2025 року.

У подальшому, ОСОБА_1 06 грудня 2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та дізнався, що винесено постанову №533 про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі ст. 38 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.

Маючи направлення для проходження ВЛК, ОСОБА_1 ствреджує, що розпочав його проходити та закінчив 12.01.2026 року, про що повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 , надавши висновок про проходження ВЛК.

У подальшому, прибувши до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), що розташоване по АДРЕСА_1 , 12.01.2026 року діловодом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 на ОСОБА_1 було складено протокол № 15 з повідомленням, що станом на 19.01.2026 року відбудеться розгляд справи про вищезгадане адміністративне правопорушення, відповідно до протоколу 15.

Вивчення протоколу № 15 від 12.01.2026 року та відповідно і винесеної постанови № 15 від 19.01.2026 року, яку отримано 20.01.2026 року слідує, що ніби-то ОСОБА_1 не з`явився по повістці № 5649939 від 29.11.2025 року для уточнення даних.

Позивач звернув увагу суду, що отримана ним 29.11.2025 року повістка за № 5649939 про явку саме на 06.12.2025 року є предметом розгляду і під час винесення постанови № 15 від 19.01.2026 року, але вже за № повістки від 5649939 від 29.11.2025 року, необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), але вже 06.01.2026 року. Однак, за твердженням позивача, будь-яких інших повісток за аналогічним номером він не отримував.

Пояснив, що в описовій частині постанови № 15 від 19.01.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП без зазначення частини вказаної статті, а при накладенні адміністративного стягнення були порушені процедурні вимоги закону, зокрема, не було визначено точну суму штрафу в неоподаткованих мінімумах доходів громадян.

Зауважив, що просив при розгляді справи запросити адвоката для надання йому кваліфікованої правової допомоги, але йому відмовлено, про що можливо переконатись, переглянувши відеозапис.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що доказів, які підтверджують його провину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні відповідно до ст. 251 КУпАП, не має.

Постанова № 15 від 19.01.2026 року що винесена ТВО начальника ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в 17000 (сімнадцять тисяч гривень) про його притягнення до адміністративної відповідальності за вищевикладених обставин порушує його право та є незаконною через відсутність складу адміністративного правопорушення, процесуальні (процедурні) порушення, зокрема при складанні протоколу № 15, а також при вирішенні справи про адміністративне правопорушення і винесеної постанови.

Як постанова № 15 від 19.01.2026 року та і сам протокол № 15 від 12.01.2026 року має невідповідності в частині посилання на неіснуючий документ, а саме повістку за № 5649939 від 29.11.2025 року. В описовій та резолютивній частині постанови № 15 не містить конкретної частини пункту ст. 210 КУпАП, може вважатися немотивованим, оскільки не чітко вказано, яка саме норма порушена або застосована.

Відсутність чіткого зазначення частини та пункту статті в офіційних документах, постановах чи протоколах є порушення вимог до побудови нормативно-правових актів та процесуальних документів. Це робить посилання неточним, ускладнює захист прав і може бути підставою для оскарження таких документів.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач звернув увагу, що норми чинного мобілізаційного законодавства, не містять приписів про обов`язок особи отримати повістку про виклик до відповідного ТЦК та СП, а отже і притягнення до адміністративної відповідальності незаконне. (Шостий апеляційний адміністративний суд №756/10897/24 від 18.02.2025 р.) Адміністративна відповідальність за ст. 210 КУпАП не застосовується у разі можливості ТЦК та СП отримати персональні дані шляхом взаємодії з іншими державними системами, реєстрами, базами даних. Цю «неможливість» має довести ТЦК та СП (Другий апеляційний адміністративний суд №635/2414/25 від 27.05.2025 p.) Оскільки в постанові про накладення адміністративного штрафу не вказано, яку конкретну норму порушено та враховуючи відсутність доказів отримання повістки позивачем така постанова підлягає скасуванню. (Справа №396/376/23 від 12.04.2023 р.)

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2026 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

10 березня 2026 року вказана справа надійшла до суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Роздайбіду О.В.

Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що з позовними вимогами позивача не погоджується, вважає їх необґрунтованими. Зауважив, що на позивача повною мірою поширюються норми Конституції та чинного законодавства України з питань військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, військового обов`язку та військової служби.

Пояснив, що на ім`я позивача була сформована повістка № 5649939 для уточнення облікових даних, з датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 06.12.2025. З невідомих відповідачу причин позивач за повісткою від 20.11.2025 року № 5649939 до ТЦК та СП не прибув. Про причини неприбуття за повісткою, встановленим порядком позивач відповідача не інформував. 10.12.2025 відповідачем зафіксовано факт неприбуття позивача за вказаною повісткою. На переконання відповідач позивач своїми діями фактично допустив порушення чинних Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 та обов`язків громадян під час мобілізації, визначених нормами ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу 16 пункту 79 порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідачем сформоване повідомлення № Е4202339 до відділення поліції № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області щодо необхідності адміністративного доставлення позивача до ТЦК та СП для складення на нього встановленим порядком, протоколу про адміністративне правопорушення та проведення активних дій, визначених правилами військового обліку військовозобов`язаних. Після адміністративного доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 12 січня 2026 року на нього у присутності свідків, посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 15 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Від письмових пояснень по суті змісту протоколу позивач відмовився, послався на ст. 63 Конституції України. При цьому, проти складення протоколу про адміністративне правопорушення позивач не заперечував копію складеного протоколу отримав під підпис, у присутності свідків.

Заяви та клопотання щодо перенесення розгляду адміністративної справи по суті на інший час від позивача до відповідача не надходило. Відповідач зазначає, що на підставі складеного протоколу про адміністративне правопорушення відомості про позивача, як про порушника правил військового обліку, з 12.01.2026 встановленим порядком були вилучені з ЄДРПВР (АІТС «Оберіг»).

Адміністративну справу стосовно позивача порушену за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідачем було розглянуто по суті 19.01.2026 без участі позивача. Позивач з невідомих відповідачу причин, не прибув особисто для участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення по суті. Про причини свого неприбуття відповідача не інформував.

За результатами розгляду адміністративної справи стосовно позивача по суті відповідачем ухвалена постанова №15 від 19.01.2026 року. Копія постанови №15, під особистий підпис, відповідачем вручена позивачу особисто, 20.01.2026. Заяви, заперечення та клопотання від позивача представників позивача, під час та після вручення позивачу постанови по суті її змісту, процедури та порядку ухвалення, у період з 20.01.2026 по теперішній час, до відповідача не надходили.

Судом встановлено, що 29 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 553 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постановою № 553 від 06 грудня 2025 року справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП (а. с. 10, 11).

Згідно з актом про неприбуття громадянина за повісткою від 10 грудня 2025 року, ОСОБА_1 не прибув у визначений час до призначеного місця за повсткою (офіційним повідомленням, викликом).

12 січня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , відповідно до якого 12 січня 2026 року о 14 год 30 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_1 порушив законодавство про борону мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув по повістці № 5449939 від 21.11.2025 без поважних причин та не повідомив причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки з терміном прибуття 06.12.2025 року о 09:00 годині з метою уточнення своїх персональних даних, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику, чим порушив абзац 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 6).

Підпис ОСОБА_1 у протоколі свідчить про те, що його було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 19.01.2026 о 15.00 год в адміністративній будівлі та вручено другий примірник протоколу.

19 січня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 прийнято постанову №15 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, військовий обов`язок і військову службі, а саме порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, не з`явився по повістці № 5649939 від 29.11.2025 з терміном прибуття на 06.01.2026 року для уточнення даних, а саме не виконав вимоги щодо проходження військово-лікарської комісії, чим порушив статтю 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП (а.с. 7).

Дослідивши всі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 постановлено про проведення загальної мобілізації.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Разом з тим, у постанові не зазначено, які саме конкретні дії позивача підпадають під обставини, установлені під час розгляду справи із зазначенням нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 констатовано, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.

Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У пункті 1 частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини 3 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

А відповідно до частини 5 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України – Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з положеннями абзацу 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Доказів того, що позивачу у період до його затримання й доставлення до ТЦК та СП вручались будь-які повідомлення про необхідність явки до ТЦК та СП матеріали справи не містять.

Так, частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 ст. 210-1 є бланкентою (відсильною) нормою, у постанові відсутнє посилання на спеціальний закон, яким визначено відповідальність за інкриміноване адміністративне правопорушення.

Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210-1 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з постановою, військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, військовий обов`язок і військову службу, а саме: порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, не з`явився по повістці № 5649939 від 29.11.2025 з терміном прибуття на 06.01.2026 року для уточнення даних, а саме не виконав вимоги щодо проходження військово лікарської комісії, чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - «Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації» містить у собі шість частин, які в свою чергу включають абзаци, пункти.

За такого, серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту і його чітко визначеного положення (статті, частини, пункту тощо), яким встановлюються відповідні правила, та яких особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Проте оскаржувана постанова не містить вказівку на конкретну частину статті, яку порушив позивач.

Крім того, посилання відповідача на непроходження військо-лікарської комісії спростовуються довідкою військово-лікарської комісії від 12.01.2026 № 2026-0112-1220-2927-7, доданим до відзиву.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Жодних доказів на підтвердження обставин вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, правомірності ухваленої постанови та спростування доводів позивача, відповідачем до суду не надано, а обставини викладені представником відповідача у відзиві не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки доводи позивача відповідачем не спростовані, і з наданих суду доказів не вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_5 по справі про адміністративне правопорушення від 19 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, – скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 .

Рішення суду згідно ч. 4 ст. 286 КАС України може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Роздайбіда