Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №461/1492/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1492/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року суддя Галицького районного суду міста Львова Павлюк О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – Позивач або ТОВ «ФК «ЄАПБ») (адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; ідентифікаційний номер юридичної особи: 35625014) до ОСОБА_1 (далі – Відповідач) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

24.02.2026 Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», в інтересах якого діє представниця – Алієва Нурай, звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 73193323 у розмірі 23’748,00 грн, з яких: 7’000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1’923,00 грн – сума заборгованості за відсотками, 14’000,00 грн – пеня, 825 грн – комісія за надання кредиту, а також за кредитним договором № 102948176 у розмірі 19’870,82 грн, з яких: 4’600,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3’439,90 грн – сума заборгованості за відсотками, 3’500 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8’330,92 грн – сума заборгованості за неустойкою, що разом становить 43’618,82 грн, та понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 73193323, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 5’500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Строк кредиту становить 30 днів, процентна ставка/день – 0,200 %, комісія за надання кредиту – 15,00% (що у грошовому розмірі складає 825,00 грн), пеня/день –4,00%, денна процентна ставка/день – 0,700%, дата повернення позики – 26.03.2025. Своїх зобов`язань Відповідач не виконав. 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №27/03/25, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до Відповідача у розмірі 23’748,00 грн. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 73193323 від 25.02.2025 у розмірі 23’748,00 грн.

Окрім цього, 29.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 102948176, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 5’000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Строк кредиту становить 345 днів, денна процентна ставка складає 0,94%, орієнтована реальна річна процентна ставка дорівнює 3643,79% річних, комісія за надання кредиту – 400,00 грн, яка нараховується за ставкою 8,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, комісія за обслуговування кредиту – 7’700,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 88,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00% від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Своїх зобов`язань Відповідач не виконав. 28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №28072025, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до Відповідача у розмірі 19’870,82 грн. Таким чином, Відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 102948176 від 29.12.2024 у розмірі 19’870,82 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року Галицький районний суд м. Львова відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд цього позову були повідомлені належним чином.

Клопотання від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надходили.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подала, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розгляд справи по суті відбувся 31.03.2026.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

У статтях 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У частині 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд встановив, що 25.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 73193323, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 5’500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Строк кредиту становить 30 днів, процентна ставка/день – 0,200 %, комісія за надання кредиту – 15,00% (що у грошовому розмірі складає 825,00 грн), пеня/день –4,00%, денна процентна ставка/день – 0,700%, дата повернення позики – 26.03.2025.

На виконання умов укладеного договору кредитодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника НОМЕР_2 у сумі 5’500 грн та 1’500,00 грн, що стверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 08.01.2026.

Своїх зобов`язань Відповідач не виконав, що вбачається з розрахунку заборгованості, внаслідок чого його заборгованість за вказаним договором становить 23’748,00 грн, з яких: 7’000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1’923,00 грн – сума заборгованості за відсотками, 14’000,00 грн – пеня, 825 грн – комісія за надання кредиту. Погашення боргу відсутнє.

Окрім цього, 29.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 102948176, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 5’000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Строк кредиту становить 345 днів, денна процентна ставка складає 0,94%, орієнтована реальна річна процентна ставка дорівнює 3643,79% річних, комісія за надання кредиту – 400,00 грн, яка нараховується за ставкою 8,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, комісія за обслуговування кредиту – 7’700,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 88,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00% від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

На виконання умов укладеного договору кредитодавець перерахував грошові кошти на рахунок позичальника НОМЕР_2 у сумі 5’000 грн, що стверджується платіжним дорученням № 98588476.

Своїх зобов`язань Відповідач не виконав, що вбачається з розрахунку заборгованості, внаслідок чого його заборгованість за вказаним договором становить 19’870,82 грн, з яких: 4’600,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3’439,90 грн – сума заборгованості за відсотками, 3’500 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8’330,92 грн – сума заборгованості за неустойкою. Погашення боргу відсутнє.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У частині першій статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

У статті 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Суд встановив, що 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №27/03/25, та додаткову угоду № 6 до договору факторингу №27/03/25 від 25.07.2025, у відповідності до яких ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами згідно із реєстром прав вимоги. Згідно з умовами договору факторингу (п. 1.2) оформлення перехід права вимоги відбувається в момент підписання Акту приймання передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до Акту прийому –передачі Реєстру Боржників від 25.07.2025 та Реєстру боржників, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 73193323 від 25.02.2025 у розмірі 23’748,00 грн.

Суд також встановив, що 28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №28072025, та додаткову угоду № 1 до договору факторингу №28072025 від 28.07.2025, у відповідності до яких ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами згідно із реєстром прав вимоги. Згідно з умовами договору факторингу (п. 1.2) оформлення перехід права вимоги відбувається в момент підписання Акту приймання передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до Акту прийому –передачі Реєстру Боржників від 28.07.2025 та Реєстру боржників, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 102948176 від 29.12.2024 у розмірі 19’870,82 грн.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні вказаних Кредитних договорів сторони узгодили розмір кредитного ліміту, грошову одиницю, в якій наданий кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення таких договорів, на таких умовах шляхом підписання договорів. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив погашення кредитних заборгованостей, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитними договорами.

Однак, суд перевірив розрахунки заборгованості та встановив, що такі розрахунки не кореспондують вимогам чинного законодавства.

Так, суд зазначає, що згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому кредитодацеь безпідставно нараховував пеню за кредитним договором № 73193323 від 25.02.2025 у розмірі 14’000,00 грн та неустойку за кредитним договором № 102948176 від 29.12.2024 у розмірі 8’330,92 грн., а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Також суд приходить до висновку про відмову у позовних вимогах щодо стягнення з Відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту за кредитним договором № 73193323 від 25.02.2025 у розмірі 825,00 грн, а також за обслуговування кредиту за кредитним договором № 102948176 від 29.12.2024 у розмірі 3’500,00 грн, з огляду на таке.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно зі ч. 3 ст. 55 вказаного Закону України, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх ( erga omnes ). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З постанови Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 провадження N 14-44цс21 вбачається, що ВП констатувала, що умову договору плату за управління кредитом слід визнати недійсною, оскільки зі змісту кредитного договору, укладеного між сторонами, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані банком, встановлено комісію, Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Проте не встановлена конкретна ціна кожної послуги. Відповідно до графіка щомісячних платежів, зазначена сукупна вартість комісії з розрахунком на кожен місяць. Тобто банк встановив плату за надання інформації, яка згідно Закону надається безоплатно.

Висновок щодо нікчемності положень кредитних договорів, які передбачають обов`язок позичальника сплачувати банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості, після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» викладено в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №752/4008/20(провадження№ 61-11866св21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 викладено висновки, відповідно до яких у разі, якщо банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та одноразово при наданні кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахування наведеного суд зазначає, що умови кредитного договору, який передбачає необхідність щомісячної сплати позичальником фіксованої комісії за супроводження кредиту, не визначають конкретних послуг, за надання яких стягується така комісія, кожної послуги, як і не надано доказів, що якась із таких послуг надавалась відповідачу, а тому такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які Кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність Кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь Кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє Кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивач у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтував законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту».

З огляду на вищевказане, суд дійшов до висновку, що до стягнення з Відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає заборгованість у розмірі 16’962,90 грн (за кредитним договором № 73193323 у розмірі 8’923,00 грн, з яких: 7’000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1’923,00 грн – сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 102948176 у розмірі 8’039,90 грн, з яких: 4’600,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3’439,90 грн – сума заборгованості за відсотками), а тому позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3’328,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1’294,22 грн (з розрахунку 16’962,90 грн/43’618,82 грн. х 3’328,00 грн).

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279, 280-284 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов – задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; ідентифікаційний номер юридичної особи: 35625014) суму заборгованості за Кредитними договорами у розмірі 16’962,90 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні дев`яносто копійок).

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; ідентифікаційний номер юридичної особи: 35625014) суму сплаченого судового збору у розмірі 1’294,22 грн (одну тисячу двісті дев`яносто чотири гривні двадцять дві копійки).

4. У решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК