Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №309/4461/25 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4461/25

Провадження № 2/309/1742/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

16.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 03.06.2015 року між нею ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом №714.

Від даного шлюбу народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка вказує на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, змінились погляди на життя, шлюб носить формальний характер. Сторони проживають окремо з 2022 року, спільна дитина проживає з позивакою та знаходиться на її утриманні. Відповідач не бере участі в утриманні дитини.

Посилаючись на викладене, просить суд: 1)розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем; 2)строк для примирення не надавати; 3)стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі по 5000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачу ОСОБА_2 направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв, клопотань, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч.3 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 03.06.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом №714, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.06.2016 року.

За час спільного проживання в них народилася одна дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 03.06.2016 року.

Причиною розірвання шлюбу є те, що спільне життя сторін не склалося. Сторони проживають окремо з 2022 року.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до положень ч.1 ст.110, ч.2 ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя та суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

При таких обставинах позовні вимоги є обґрунтованими, суд вважає, що шлюб сторін носить формальний характер та не виконує свого прямого призначення, тому збереження шлюбу є недоцільним, подальше спільне життя подружжя й збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, яка наполягає на розірванні шлюбу, тому позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.

Питання відновлення дошлюбного прізвища в порядку ст. 113 СК України позивачка не ставить.

Разом з тим, в судовому засіданні належними доказами встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання по утриманню дитини належно не виконує. Син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному утриманні, що підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 pоку, батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч.2 ст.51 Конституції України є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2025 року складає 3196 гривень.

Позивачка не надала суду доказів про наявні доходи відповідача та розмір таких доходів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач ухиляється від матеріального утримання своєї дитини, враховуючи матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, який є працездатним, не має інших утриманців, суд приходить висновку, що з ОСОБА_2 слід щомісячно стягувати на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі в розмірі по 5000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн. за позовною вимогою про стягнення аліментів, від сплати якого позивачка звільнена та стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 1211,20грн. за позовною вимогою про розірвання шлюбу.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 247, 258-268 ЦПК України, ст. 104, 105, 112, 180, 182, 184 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Шлюб, укладений 03.06.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом №714 – розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_6 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітнього віку, починаючи з 16 грудня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Стягнути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 31 березня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М.М.