Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №303/1193/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1193/26

Провадження № 1-кп/303/137/26

Рядок стат. звіту - 17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

перекладачів ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078040000429 від 02.12.2025 року, по обвинуваченню

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого 17.02.2026 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.1 ст. 129 КК України до пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 та ч.1 ст. 129 КК України,

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2025 року, близько 18 годин 20 хвилин, ОСОБА_4 , увійшовши до будинку АДРЕСА_2 , де проживає його цивільна дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з своїм батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та іншими родичами, на грунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив сварку з ОСОБА_7 , в ході якої, діючи з умислом, спрямованим на погрозу вбивством останньої, усвідомлюючи характер своїх дій та розуміючи, що ця погроза може викликати у неї реальне побоювання за своє життя, витягнув з-під верхнього одягу предмет, схожий на молоток, наблизившись до потерпілої ОСОБА_7 , в усній формі став висловлювати слова нецензурної лайки та погрози вбивством, які вона, виходячи з обстановки, що склалася, та з врахуванням агресивної поведінки ОСОБА_4 , сприйняла як реальну та дійсну погрозу позбавлення її життя.

Крім цього, 01 грудня 2025 року, близько 18 годин 23 хвилин, ОСОБА_4 , увійшовши до будинку АДРЕСА_2 , де проживає його цивільна дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з своїм батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та іншими родичами, на грунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив сварку з потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , в ході якої витягнув з-під верхнього одягу предмет, схожий на молоток, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, наніс ним потерпілому ОСОБА_6 удар в область голови, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді ВЧМТ, травматичний субдуральний та епідуральний крововилив зліва, травматичний субарахноїдальний крововилив, перелом склепіння черепа зліва, забійна рана потиличної ділянки голови.

Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару з прикладанням значної травмуючої сили, можливо від удару молотком, не є характерними внаслідок падіння з висоти власного зросту. Вони відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, на підставі п. 2.1.3 (Б, Г) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 01.12.2025 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав. Пояснив, що він взагалі не розуміє, чому його притягують до відповідальності, оскільки ні в чому не винен, нікому не погрожував і нікого не бив. З потерпілим у нього існують неприязні відносини тривалий час, оскільки йому не сподобалося, що він одружився на його дочці. Все, що зазначено у висунутому йому обвинуваченні, є видуманим, не відповідає дійсності. Ввечері 01.12.2025 року він знаходився вдома, до потерпілого не приходив. Він не розуміє, чому потерпіла ОСОБА_7 дає такі покази, вона не розуміє, що робить, все це не правда.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_4 вони раніше проживали в цивільному шлюбі, мають спільних дітей. Однак, під час спільного проживання він їй постійно погрожував, а саме говорив, що вб`є її, батька та матір, тому вона від нього пішла до своїх батьків. Через кілька днів після цього ОСОБА_4 прийшов в будинок до її батьків, зайшов в середину з молотком в руках і почав їй погрожувати, що якщо вона не повернеться до нього, він її вб`є. Вона дуже перелякалася, не знала що робити. На це піднявся її батько ОСОБА_6 і сказав ОСОБА_4 щоб той ішов додому, тому що вже пізно і вони хочуть спати. В той час з будинку вийшла їх невістка, яка залишила двері відчиненими. Батько підійшов до дверей, щоб їх закрити, і ще раз просив обвинуваченого піти додому. Останній не хотів виходити, молоток тримав в руці за спиною. В той момент, коли батько повертався в кімнату, ОСОБА_4 підійшов до нього з-заді і вдарив його молотком по голові. Від цього удару батько впав на підлогу, з його голови пішла кров. Вона дуже перелякалася, підбігла до батька, а ОСОБА_4 почав їй погрожувати, намагався ще раз вдарити батька а також намагався вдарити і її. Вона схопила той молоток, а обвинувачений почав її душити, після чого вона якось виштовхала його з будинку. Перебуваючи вже на подвір`ї вона втратила свідомість, тому не пам`ятає, що далі відбувалося. Коли прийшла до себе, її обливали водою, а повернувшись в будинок, побачила, що батько сидів на стільці і рухався. Вона дуже зраділа, що батько живий, оскільки перед тим подумала, що ОСОБА_4 його вбив. Після цього вони викликали швидку медичну допомогу і відвезли батька в лікарню. Він не хотів там залишатися, оскільки боявся за її життя.

Після цієї події ОСОБА_4 знову їй погрожував, говорив, що якщо вони ще раз зустрінуться, то це буде їх остання зустріч. Вона реально боялася, що він може її вбити, до моменту його затримання навіть не виходила з будинку в магазин. Вже навіть після затримання ОСОБА_4 телефонував з СІЗО і погрожував, що коли вийде, то вб`є їх.

Вважає, що за свої дії ОСОБА_4 повинен понести суворе покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні чітко показала, що саме обвинувачений ОСОБА_4 погрожував їй вбивством, тримаючи в руці молоток, дані погрози вона сприймала як реальні, побоювалася за своє життя. Також потерпіла ствердила, що саме ОСОБА_4 наніс удар молотком по голові її батька, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження. Цим самим повністю спростовуються покази обвинуваченого про те, що він в будинку потерпілих не був, нікому не погрожував і нікого не бив.

Потерпілий ОСОБА_6 показав, що обвинувачений ОСОБА_4 є фактично його зятем, оскільки спільного проживає з його дочкою. Раніше вони з ним були в нормальних відносинах.

01.12.2025 року біля 18.30 год. ОСОБА_4 прийшов до нього додому, зайшов в будинок і почав говорити, щоб його дочка, тобто співмешканка ОСОБА_4 , ішла додому. Дочка – ОСОБА_7 не хотіла іти, оскільки боялася його, на що він почав їй погрожувати, що вб`є її, якщо вона не піде. В той час ОСОБА_4 тримав в руці молоток, який приніс з собою, тобто фактично погрожував цим молотком. Він відповів йому, що вже пізно, вони хочуть спати, тому нехай він іде додому. Під час цієї суперечки невістка, яка була присутня в будинку, вийшла на вулицю, не закривши за собою двері, тому він підійшов до вхідних дверей, біля яких недалеко стояв ОСОБА_4 , закрив їх, і повертався в кімнату. В той момент, коли він повернувся до ОСОБА_4 спиною, відчув удар по голові, від якого впав і втратив свідомість. Сам момент удару він не бачив, оскільки знаходився спиною до обвинуваченого, однак саме останній перебував позаду нього, в будинку знаходилися інші особи, які все це бачили. Коли прийшов до тями, біля нього знаходилась дочка, яка плакала, а через деякий час приїхали працівники поліції. Вони викликали швидку медичну допомогу, відвезли його в лікарню. Спочатку він не хотів залишатися в лікарні, оскільки боявся за життя своєї дочки, а саме, що ОСОБА_4 її вб`є, однак його не відпустили додому.

Таким чином, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні чітко показав, що саме обвинувачений ОСОБА_4 погрожував вбивством його дочці ОСОБА_7 , тримаючи в руці молоток, дані погрози вона сприймала як реальні, побоювалася за своє життя. Також потерпілий ствердив, що саме ОСОБА_4 перебував позаду нього, коли він отримав удар молотком по голові. Цим самим повністю спростовуються покази обвинуваченого про те, що він в будинку потерпілого не був, нікому не погрожував і нікого не бив.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, крім показів потерпілих, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 та ч.1 ст. 129 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами

Так, згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04.12.2026 року потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що 01.12.2025 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , погрожував їй вбивством. Дані погрози вона сприймала за реальні, як загрозу своєму життю.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.12.2026 року потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що 01.12.2025 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_4 , увійшовши в його будинок в АДРЕСА_2 , почав сварку з його дочкою ОСОБА_11 , агресивно себе поводив, а коли він повернувся до нього спиною, умисно наніс йому удар предметом, схожим на молоток, по голові, від якого він впав на землю.

Згідно висновку експерта № 256/2025 від 24.12.2025 року у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ВЧМТ, травматичний субдуральний та епідуральний крововилив зліва, травматичний субарахноїдальний крововилив, перелом склепіння черепа зліва, забійна рана потиличної ділянки голови. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару з прикладанням значної травмуючої сили, можливо від удару молотком, не є характерними внаслідок падіння з висоти власного зросту. Вони відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, на підставі п. 2.1.3 (Б, Г) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 01.12.2025 року.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 25.12.2025 року підтверджується, що цього дня в період з 10.20 год. по 10.27 год., на підстави заяви-дозволу власника приміщення ОСОБА_12 , було проведено слідчий експеримент з потерпілим ОСОБА_6 . Під час проведення даного слідчого експерименту потерпілий розповів та продемонстрував події вчинення протиправних дій обвинуваченим ОСОБА_4 відносно нього та його дочки ОСОБА_7 . Даний експеримент зафіксовано за допомогою цифрової відеокамери, відеозапис досліджено в судовому засіданні.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 25.12.2025 року підтверджується, що цього дня в період з 10.30 год. по 10.37 год., на підстави заяви-дозволу власника приміщення ОСОБА_12 , було проведено слідчий експеримент з потерпілою ОСОБА_7 . Під час проведення даного слідчого експерименту потерпіла розповіла та продемонструвала події вчинення протиправних дій обвинуваченим ОСОБА_4 відносно неї та її батька ОСОБА_6 . Зокрема, потерпіла детально продемонструвала, як саме обвинувачений їй погрожував, так як він завдав молотком удар по голові батька. Даний експеримент зафіксовано за допомогою цифрової відеокамери, відеозапис досліджено в судовому засіданні.

Таким чином, проаналізувавши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, суд вважає, що вина обвинуваченого у умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, та погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, доведена повністю. Дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч.1 ст.121 та ч.1 ст. 129 КК України КК України.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про його особу, зокрема про те, що вчинені ним кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжкого злочину та кримінального проступку, він характеризується негативно, на обліку в психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, також не перебуває на обліку в Мукачівській філії Закарпатського обласного центру зайнятості як безробітний.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи з якою винний перебуває в сімейних стосунках.

Крім того суд враховує, що вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2026 року ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст. 129 КК України до пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік. Даний вирок набув законної сили 20 березня 2026 року.

Оскільки кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 та ч.1 ст. 129 КК України, були вчинені обвинуваченим ОСОБА_4 до постановлення попереднього вироку, йому слід призначити покарання за правилами, передбаченими ч.4 ст. 70 КК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано у вигляді тримання під вартою, підстав для його скасування чи зміни немає, тому його слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання обвинуваченому слід рахувати з 23.01.2026 року, з моменту його затримання.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні. Арешт на майно не накладався.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Керуючись ст. 84-86, 94, 95, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 та ч.1 ст.129 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.121 КК України - у виді 6 (шести) років позбавлення волі;

-за ч.1 ст.129 КК України – у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України до покарання за даним вироком приєднати невідбуте покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2026 року і шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання – 23 січня 2026 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - протягом тридцяти днів з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду ОСОБА_13