Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №127/5732/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5732/26

Провадження № 3/127/1199/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2026 року о 22.37 год. у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 107, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21011» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drаger Alkotest 6820 №0701 тест №70, результат 1,12%. З результатом приладу водій ОСОБА_1 згоден. Своїми діями останній порушив п. 2.9.а. ПДР України.

У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся в порядку, визначеному чинним законодавством. Будь-яких заяв щодо розгляду справи від особи не надходило.

Справа призначалася до розгляду двічі, вперше на 11 березня 2026 року о 12.00 год., який відкладався через неявку ОСОБА_1 , вдруге на 30 березня 2026 року на 10.00 год. Виклики ОСОБА_1 здійснювались шляхом направлення судової повістки за вказаною у протоколі адресою проживання особи поштовими засобами зв`язку, однак поштові відправлення з повістками повернуті неврученими з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується матеріалами справи.

За вказаних обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, не був позбавлений можливості реалізувати усі свої права, визначені КУпАП у будь-який спосіб. Однак жодних дій для обґрунтування власної позиції у справі ним здійснено не було. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, зокрема, проводити судове засідання у відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

При цьому суд зважає, що КУпАП визначені випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст.268 КУпАП), однак розгляд справи за ст. 130 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, не належить до цих випадків.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №585017 від 06 лютого 2026 року, складеного у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 107, 06 лютого 2026 року о 22.37 год. у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 107, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drаger Alkotest 6820 №0701, тест №70, результат 1,12%. З результатом приладу водій ОСОБА_1 згоден. Своїми діями останній порушив п. 2.9.а. ПДР України у зв`язку з чим складений цей протокол.

До протоколу доданий акт огляду на стан сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, складеного інспектором СРПП ВП№3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Бойком І. М. із змісту якого слідує, що огляд був проведений у зв`язку з виявленням у водія ознак алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Огляд проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820 ARSM 0701», результат позитивний 1,12 ‰. З результатами огляду водій згоден, про що власноручно поставив підпис у відповідній графі акту.

Також в матеріалах справи наявний чек драгера із роздрукованими на папері результатами - показниками за наслідками проведеного огляду, який особисто підписаний ОСОБА_1 .

З довідок інспектора САП ВРУП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Юлії Гаврилюк слідує, що згідно бази даних «ІПНП» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами та до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався.

Крім того, до матеріалів справи долучено відеозаписи з реєстратора та нагрудної камери поліцейського, якими зафіксовано хронологія подій, зокрема, убачається, що працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху був зупинений транспортний засіб «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у якого під час спілкування були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Водій повідомив, що випив пива. Після чого, водій пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drаger». В присутності ОСОБА_1 було продемонстровано цілісність упаковки приладу, здійснено перевірку справності приладу та надано йому для проходження тесту. Газовий аналіз задуву ОСОБА_1 на пристрої показав позитивний результат із значенням показника - 1,12 ‰. ОСОБА_1 цей результат не заперечував та будь-яких зауважень щодо проходження огляду не мав. Після цього працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ст. 125, ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Також в матеріалах справи наявна постанова поліцейського Відділу поліції №3 (м. Вінниця) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області капрала поліції Могир М. О. серії ЕНА№6625326 від 6 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125, ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Пунктом 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного ( іншого ) сп`яніння і оформлення його результатів.

Відповідно до пунктів 2,4,6 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`ягніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 9 листопада 2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (п.7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

Як слідує з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 , за його згодою проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою «Alcotest6820», прилад ARSM 0701, тест №70, останнє калібрування 1 липня 2025 року, дата та час проведення 22.50 год. 6 лютого 2026 року, результат - 1,12‰, тобто перевищує допустимий цифровий показник. Під час проведення огляду у відповідності до ст.266 КУпАП застосовувалися технічні засоби відеозапису, а саме портативний відео реєстратор.

Підстави стверджувати про недійсність огляду на стан алкогольного сп`яніння у суду відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №585017 від 6 лютого 2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820», та відеозаписами із портативних відеореєстраторів.

Вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суд дійшов до наступного.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами щодо водіїв, а щодо інших осіб - у виді штрафу.

Статтею 30 КУпАП передбачено застосовування позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами за порушення порядку користування цим правом.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

З довідок інспектора САП ВРУП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Юлії Гаврилюк слідує, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, тобто право керування йому не надане, а тому застосувати до останнього такий вид стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік, що в свою чергу передбачено санкцією даної статті, неможливо.

Такий висновок узгоджується з п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», яким передбачено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа взагалі його не мала.

Таким чином на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн на користь держави.

Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 665,60 грн, сплата якого передбачена ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, 268, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665, 60 грн.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання 3(три) місяці.

Суддя: