Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №178/2078/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1032/26 Справа № 178/2078/25 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Клочкової А.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 27 серпня 2025 року о 22 год. 30 х. на автошляху М30, 916 км, що на території Кам`янського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Chevrolet Captiva, д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено оглядом за допомогою технічного приладу Драгер, з результатом аналізу 0,41 проміле.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Клочкова А.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк, скасувати постанову суду першої інстанції та направити матеріали справи на новий розгляд до Криничанського районного суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

- зазначає, що суд першої інстанції проігнорував подані неодноразово клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- судом першої інстанції не було розглянуто подане клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із проходженням служби в лавах ЗСУ.

Будучи увідомленими про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та захисник Клочкова А.О. до суду апеляційної інстанції не з`явилися, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у їх відсутність.

Захисник Клочкова А.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , надала додаткові пояснення у справі, в яких зазначила:

- ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому направлення та проведення огляду на стан сп`яніння відносно нього повинно було здійснюватися в порядку, визначеному ст.266-1 КУпАП;

-працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 порядку проведення огляду водіїв на стан сп`яніння та не запропонували і не направили його на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я;

-посвідчення водія необхідне ОСОБА_1 для виконання обов`язків військової служби та переміщення по службі;

-зазначає, що відповідно до ст.8 Віденської конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, рівень алкоголю в крові водія не повинен перевищувати 0,50 г. чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається;

-просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП або вирішити питання щодо можливості застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, в межах санкції.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Вимоги апеляційної скарги захисника Клочкової А.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 щодо поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду, у зв`язку з поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження підлягають задоволенню, оскільки відповідно до матеріалів справи захисник Клочкова А.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу вперше у встановлений десятиденний строк після отримання копії постанови.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення;

- квитанцією використання газоаналізатора «Drager Alkotest 6820», згідно із якою встановлено концентрацію алкоголю у розмірі 0,41 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеним за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820», у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння кінцівок пальців рук;

- відеозаписом з місця події.

Доводи апеляційної скарги захисника Клочкової А.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 про незаконність постанови суду першої інстанції є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо твердження про ігнорування клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, частково знаходять своє підтвердження, оскільки такі клопотання дійсно підлягали розгляду судом. Водночас сам по собі факт їх неналежного розгляду не є безумовною підставою для скасування постанови, оскільки під час апеляційного перегляду стороні захисту надано можливість реалізувати свої права, зокрема на участь захисника у судовому засіданні, у тому числі в режимі відеоконференції, надання додаткових пояснень, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Водночас правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, до зазначеного переліку не входить, а тому присутність такої особи під час розгляду справи не є обов`язковою.

Щодо доводів апеляційної скарги про нерозгляд клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із проходженням військової служби, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі обставини самі по собі не виключають можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення та не є безумовною підставою для зупинення провадження, а тому їх нерозгляд не вплинув на правильність вирішення справи по суті.

01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою на відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Враховуючи це, застосування норм КПК до правовідносин у цій справі за аналогією закону не видається можливим, оскільки питання участі особи та зупинення провадження врегульовано чинним законодавством.

Окрім цього, строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими, ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним.

Отже, чинним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо), стаття 277 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом, для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів під час розгляду справи в суді.

Як убачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема результатом огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного приладу «Драгер», який становив 0,41 проміле, наданим відеозаписом, а також іншими матеріалами справи, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не було дотримано вимог процедури проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то огляд мала проводити уповноважена особа органу управління Військової Служби правопорядку не є слушним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

У відповідності до ст. 255 КУпАП уповноваженою особою для складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП є органи Національної поліції.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, який проводять працівники Національної поліції.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Однак ОСОБА_1 був зупинений на транспортному засобі, який не рахується за військовою частиною, будь-які відомості про те, що він виконував обов`язки військовослужбовця за події, що мала місце 27.08.2025 року, матеріали справи не містять.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 27 серпня 2025 року та доданого відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на автошляху М30, 916 км, що на території Кам`янського району Дніпропетровської області, тобто поза межами території будь-якої військової частини. ОСОБА_1 не був одягнутий у військовий одяг, не керував транспортним засобом Збройних Сил України. Також, ОСОБА_1 не надано відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов`язки військової служби.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Щодо твердження захисника про те, що національним законодавством не передбачено максимального рівня вмісту алкоголю у крові та у повітрі, що видихається, у зв`язку з чим остання просить застосувати положення Віденської Конвенції про дорожній рух та закрити провадження по даній справі, оскільки рівень алкоголю у крові водія, який було встановлено, є нижчим за допустиму названою Конвенцією норму, то суддя зазначає наступне.

Так, у ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

У даному випадку вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів конвенції, настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25‰ у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.

ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager», на що він добровільно погодився. За результатами огляду встановлено 0,41 ‰ алкоголю.

Особа не заперечувала результат огляду та не наполягала на його проведенні в закладі охорони здоров`я. Доводи захисника щодо непроведення огляду в медичному закладі є безпідставними та не спростовують встановлених обставин.

Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.

КУпАП чітко визначає підстави накладення адміністративного стягнення, а тому застосування за аналогією ст. 69 КК України є неможливим.

Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити захиснику Клочковій А.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Клочкової А.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко