Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №206/6271/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/843/26 Справа № 206/6271/25 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Самарського районного суду м. Дніпра від 01 грудня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

При обставинах зазначених в протоколах, 24.10.2025 року о 02 год. 30 хв. в м. Дніпро, вул. Гаванська, буд.4-г, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків сильного і червоного кольору та гучномовця не зупинився.

24.10.2025 року о 02 год. 30 хв. в м. Дніпро, вул. Гаванська, буд.4-г, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія за допомогою спеціальної технічного приладу Alcotest Drager. Результат 1,96 проміле.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги в частині поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію постанови отримано лише 22.12.2025 року

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що матеріали справи не містять доказів того, що працівники поліції встановлювали у ОСОБА_1 ознак сп`яніння. Із відеозапису подій не вбачається такого, а тому працівниками поліції не доведено факту наявності ознак сп”яніння.

Вказує, що матеріалами справи не містять жодних даних про керування транспортним засобом та факт зупинки транспортного засобу .

Також зазначає, що поліцейські, після проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу не пропонували пройти огляд в медичному закладі, а тому було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння.

Також вказує, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом

ОСОБА_1 та його захисник Виприк С.О. в судове засідання не з`явились, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, від захисник надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції, з недотриманням вищезазначених вимог закону, належним чином не з`ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.

Так, під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Одним із видів об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані сп`яніння.

Як вбачається з матеріалів справи, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 492225 від 24.10.2025 року ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megan, д.н.з. НОМЕР_1 .

При цьому, з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що вказана особа керувала транспортним засобом та її було зупинено працівниками поліції, оскільки керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засоби з допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, з відеозапису видно як ОСОБА_1 неодноразово наголошує працівникам поліції про те, що не він керував транспортним засобом.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Наразі судом першої інстанції не було враховано, що під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічними можливостями транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 , оскільки відеозапис, оглянутий у апеляційному суді, не містить відомостей, що ОСОБА_1 , як водієм, були вчинені дії, пов`язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.

З відеозапису вбачається лише, що працівники поліції ведуть в кайданках ОСОБА_1 до транспортного засобу, який перебуває в нерухомому стані.

Таким чином, з матеріалів справи та наданих відеозаписів не вбачається факту безпосередньої зупинки працівниками поліції транспортного засобу, що унеможливлює ототожнення транспортного засобу, який начебто переслідувався, із транспортним засобом Renault Megan державний номерний знак НОМЕР_1 , а також підтвердження факту керування ним саме ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, апеляційний суд не вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 порушення Правила дорожнього руху, а саме п. 2.9а Правил дорожнього руху України.

Відеозапис з нагрудних камер поліцейських свідчить тільки про проходження ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції огляду на стан алкогольного сп`яніння, що не є доказом саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

На відеозаписі з боді камер поліцейських не зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу, які зазначені в рапорті працівника поліції.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом Renault Megan, а наявні у справі докази не свідчать про існування виключно однієї версії подій, а отже висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Що стосується адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, що знайшла своє відображення зокрема у рішення у справах "Надточій проти України", "Енгель та інші проти Нідерландів", "Озтюрк проти Німеччини" та "Лутц проти Німеччини", частина правопорушень, що переслідуються у межах провадження у справах про адміністративні правопорушення на підставі положень КУпАП, мають ознаки та критерії, достатні для віднесення їх до проваджень кримінально-правового характеру, а отже процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності за ними підпадає під визначення «кримінальної» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції та підлягає здійсненню із дотриманням відповідних гарантій, зокрема в частині забезпечення права на захист, доведеності винуватості поза розумним сумнівом, відсутності у суду повноважень щодо виходу за межі пред`явленого особі обвинувачення тощо.

ЄСПЛ у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

В оскарженій постанові суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами - протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом, відеозаписом.

Разом із тим вищевикладені документи не є достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, яке полягає у невиконанні вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, оскільки такі обставини не підтверджуються наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Так, факт керування особою транспортним засобом, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а тому для висновку про наявність складу правопорушення такий факт повинен бути встановлений та доведений доказами.

Однак на відеозаписі не зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу, які зазначені в рапорті працівника поліції.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення та рапорт, складені співробітником поліції, який у провадженні про адміністративне правопорушення наділений функцією обвинувачення, а отже самі по собі ці документи не є достатнім підтвердженням винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, належних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення не надано, у зв`язку із чим не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративних правопорушень в діях останнього.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , — задовольнити.

Постанову Самарського районного суду м. Дніпра від 01 грудня 2026 року відносно ОСОБА_1 — скасувати.

Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати не винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та провадження по даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун