Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №646/8658/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/8658/25

№ провадження 1-кп/646/577/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді:

прокурор Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140000718 від 10 липня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

ОСОБА_4 в серпні 2024 року отримав від свого брата в подарунок металевий предмет – кастет, який виготовлений саморобним способом та належить до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії, поклав до належної йому плечової сумки та почав зберігати його, переміщуючись територією міста Харкова, у порушення Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року, всупереч Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, тим самим носив вказаний кастет без передбаченого законом дозволу.

У подальшому, у період із серпня 2024 року до 10 липня 2025 року ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, продовжував носити при собі в належній йому плечовій сумці раніше придбаний металевий кастет, переміщуючись територією міста Харкова.

10 липня 2025 року об 11:40 годині, відповідно до статей 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію», перебуваючи на відкритій ділянці місцевості біля будинку № 7 по вулиці Пильчикова в Основ`янському районі міста Харкова, ОСОБА_4 був зупинений працівниками патрульної поліції, з метою перевірки документів та поверхневої перевірки для встановлення факту наявності або відсутності заборонених в обігу речовин та предметів, як особа, що привернула увагу підозрілою поведінкою. На запитання працівника поліції стосовно наявності заборонених в обігу предметів чи речовин ОСОБА_4 пояснив, що у нього в сумці перебуває предмет зовні схожий на холодну зброю – кастет.

Того ж дня, у період часу з 12:23 години до 12:39 години, під час огляду місця події, проведеного на відкритій ділянці місцевості, поблизу житлового будинку № 7 по вулиці Пильчикова в Основ`янському районі міста Харкова, ОСОБА_4 надав для огляду та подальшого вилучення металевий кастет, який відповідно до висновку судової експертизи холодної зброї, виготовлений саморобним способом та за криміналістичною класифікацією належить до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України – носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Судом було роз`яснено ОСОБА_4 суть обвинувачення і з`ясовано, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винуватим і чи бажає давати показання.

Обвинувачений пояснив суду, що чітко розуміє, що його обвинувачено за частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України, його дії кваліфікуються як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_4 зазначив, що повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні, визнає фактичні обставини кримінального правопорушення стосовно часу, місця, способу вчинення та буде давати показання.

На виконання вимог статті 349 Кримінального процесуального кодексу України судом з`ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження.

Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України та просив не досліджувати обставини справи у повному обсязі, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор просив суд обмежитись, окрім допиту обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують особу ОСОБА_4 та стосуються речових доказів у справі.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти такого порядку дослідження обставин справи та підтвердження їх доказами.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, фактичні обставини справи не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого, прокурора, які уважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу, мотиви кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності, уважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі письмові докази відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинувачуваного та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів у справі.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що щиро кається у скоєному. Пояснив суду, що кастет йому подарував брат, про те, що це холодна зброя і має бути дозвіл на носіння, не знав; співробітникам поліції одразу сам зазначив, що має кастет і пред`явив його; намірів до застосування не мав.

Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показань обвинуваченого, у судовому засіданні досліджено документи, що характеризують його особу.

З довідки № 25193468686033600882, наданої на вимогу слідчого СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, встановлено, що ОСОБА_4 незнятої чи непогашеної в установленому законом порядку судимості не має.

Як встановлено з відповіді КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» № 3700 від 21 липня 2025 року, ОСОБА_4 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до установи не звертався.

З відповіді КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» № 5618 від 14 липня 2025 року встановлено, що ОСОБА_4 на диспансерному (профілактичному) обліку в установі не перебуває.

Як зазначено у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 177/ВО від 25 липня 2025 року, ОСОБА_4 на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебуває та не перебував.

Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2022 року у справі № 641/5192/20 ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України, до покарання у виді трьох років позбавлення волі; на підставі статей 75, 104 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк два роки, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені пунктами 1), 2) частини першої, пунктом 4) частини третьої статті 76 Кримінального кодексу України.

З відповіді Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області убачається, що ОСОБА_4 перебував на обліку в установі з 06 квітня 2023 року по 18 квітня 2024 року. 18 квітня 2024 року був знятий з обліку у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Обвинувачений не заперечує допустимість та належність доказів, представлених стороною обвинувачення, а так само і не оспорює фактичні обставини.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України, доведена повністю, просив суд визнати обвинуваченого винним у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, визнати обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого; призначити покарання за частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком, визначеним санкцією частини статті; уважав за можливе застосувати положення статті 75 Кримінального кодексу України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

ІІІ. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд уважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених у судовому засіданні, та які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд уважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.

Ураховуючи зібрані у справі докази та встановлені фактичні обставини, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та кваліфікувати його дії за:

- частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України за ознаками носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Згідно із статтею 66 Кримінального кодексу України обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття ОСОБА_4 .

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, встановлені статтею 67 Кримінального кодексу України, відсутні.

V. Мотиви призначення покарання

Відповідно до частини другої статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При визначенні розміру покарання суд керується вимогами статей 65 – 67, 70 Кримінального кодексу України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що характеризують злочин (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Ураховуючи межі судового розгляду, визначені статтею 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не вправі погіршувати становище обвинуваченого, у тому числі, в частині обставин, що обтяжують покарання.

У відповідності до положень статті 12 Кримінального кодексу України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є нетяжким злочином.

Суд ураховує, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєному; незнятої чи непогашеної в установленому законом порядку судимості не має; на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, даних про його особу, способу вчинення кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих, а також, інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання за частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком визначеним санкцією частини статті.

Згідно із абзацом першим частини першої, частинами третьою та четвертою статті 75 Кримінального кодексу України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Керуючись приписами абзацу першого частини першої, частинами третьою та четвертою статті 75, частинами першою та третьою статті 76 Кримінального кодексу України, суд уважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробування з покладенням відповідних обов`язків.

Саме така міра покарання, на переконання суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і є найбільш доцільною та достатньою для виправлення підсудного та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

VII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

З матеріалів справи встановлено, що у кримінальному провадженні наявні витрати на проведення судової експертизи зброї № СЕ-19/121-25/18522-ХЗ від 28 липня 2025 року, які, відповідно до частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Цивільний позов не заявлений.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній, тому розмір пропонованої винагороди викривачу не визначався.

Підстави для застосування заходів кримінально правового характеру щодо юридичної особи відсутні.

В ході досудового розслідування перекладач не залучався.

Відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 10 липня 2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні:

-предмет з металу жовтого кольору на вигляд схожий на кастет, який покладено до картонної коробки та належним чином опечатано з підписами усіх учасників слідчої дії.

Ухвалою слідчого судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 15 липня 2025 року накладено арешт на:

-предмет з металу жовтого кольору на вигляд схожий на кастет, який покладено до картонної коробки та належним чином опечатано з підписами усіх учасників слідчої дії.

Долю речових доказів, слід вирішити відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 368, 370, 374 та 395 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання увиді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі частини першої статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

На підставі частин третьої та четвертої статті 75 Кримінального кодексу України встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

На підставі частини першої та пунктів 2) та 4) частини третьої статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової експертизи зброї № СЕ-19/121-25/18522-ХЗ від 28 липня 2025 року у розмірі 1 822 (одна тисяча вісімсот двадцять дві) гривні 80 копійок.

Арешт, накладений на:

- предмет з металу жовтого кольору на вигляд схожий на кастет, який покладено до картонної коробки та належним чином опечатано з підписами усіх учасників слідчої дії - скасувати.

На підставі частини шостої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ:

-предмет з металу жовтого кольору на вигляд схожий на кастет – знищити.

Матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140000718 від 10 липня 2025 року, залишити у справі № 646/8658/25, провадження № 1-кп/646/577/2026.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складено, підписано та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті 31 березня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1