Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №645/3755/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/3755/25

Провадження № 2/645/166/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Лисенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №645/3755/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лехкар Оксана Василівна, до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна,-

в с т а н о в и в :

12.06.2025 до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки легкового автомобіля Volkswagen Golf 2002 р.в., VIN НОМЕР_1 , колір сірий хетчбек, державний номер НОМЕР_2 , у розмірі 94 361,00 грн, позовні вимоги обґрунтовано наступним.

22 серпня 2023 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 1274.

26 березня 2025 рішенням Фрунзенського районного судом м. Харкова шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано (справа №645/796/25, провадження №2/645/1186/25). Рішення суду набуло законної сили 26.04.2025.

Позивачка і відповідач за час спільного проживання, ведення господарства та перебування у шлюбі набули таке майно при наступних обставинах: 28 жовтня 2023 року подружжя за спільні кошти, у тому числі подаровані їм з нагоди одруження, придбало легковий автомобіль Volkswagen Golf 2002 р.в., VIN НОМЕР_1 , колір сірий хетчбек, державний номер НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль був зареєстрований на відповідача.

Згідно зі Звітом про оцінку майна (автомобіля) від 28.05.25, який було проведено на замовлення позивачки ТОВ «СВМ Бізнес Груп», що має сертифікат №451/2024 від 24.09.2024 року, виданий Фондом державного майна України, ринкова вартість транспортного засобу (автомобіля) Volkswagen Golf 2002 р.в., VIN НОМЕР_1 , колір сірий хетчбек, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки становить 188 722, 00 грн.

З часу придбання автомобіля ним користується виключно відповідач, позивачка позбавлена права користуватись автомобілем через неприязні стосунки між колишнім подружжям.

Таким чином відповідно до приписів ст. 60, 61 СК України автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності позивачки та відповідача з рівними частками, тобто по 1/2 кожному. Автомобіль це річ неподільна. З огляду на те, що спірний автомобіль перебуває у користуванні відповідача, позивачка просить грошову компенсацію за свою 1/2 частку у праві власності на автомобіль, розмір якої складає 94 361, 00 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 12.06.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Лисенко О.О.

Ухвалою судді від 16.06.2025 позовну заяву залишено без руху.

23.06.2025 позивачем виконано вимоги ухвали від 16.06.2025 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Ухвалою судді від 30.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Лехкар Оксани Василівни про забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль Volkswagen Golf 2002 р.в., VIN НОМЕР_1 , колір сірий хетчбек, державний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований 28 жовтня 2023 року за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Ухвалою суду від 11.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 від 31.07.2025 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 від 09.10.2025 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.01.2026відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Лехкар Оксани Василівни про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 в розмірі 94361,00 гривень, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей або будуть виявлені в процесі примусового виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 19.02.2026 клопотання про зупинення провадження, подане разом з клопотанням про витребування доказів від 25.10.2025, клопотання про зупинення провадження від 25.11.2025, подане від імені відповідача ОСОБА_2 , повернуто без розгляду особі, яка їх подала.

Ухвалою суду від 19.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 30.03.2026 учасники не з`явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Лекхар О.В. подано до суду клопотання про відшкодування судових витрат, у якому викладено прохання про проведення судового засідання без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив ,судова кореспонденція направлялась до електронного кабінету ЄСІТС відповідача, судову повістку в електронному вигляді отримав 20.02.2026, клопотань про відкладення судового засідання до суду не подавав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних письмових доказів у матеріалах справи.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що

що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 22 серпня 2023 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 22.08.2023 складено актовий запис № 1274, після реєстрації шлюбу дружині визначено прізвище « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 22.08.2023 Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (зв. бік а.с.6).

Судом також встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.03.2025 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 22 серпня 2023 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1274. Рішення суду набрало законної сили 26.03.2025 (а.с. 30-31,32).

Згідно інформації наданої Регіональним центром ГСВ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) №31/26/09/883-аз/03-2025-859-2025 від 30.04.2025, наданої на адвокатський запит адвокату Оксані Лехкар, вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб Volkswagen Golf, 2002 р.в., об`єм двигуна 1390 см3, номер кузова, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , обліковується зареєстрованим на ім`я ОСОБА_2 (а.с.9, 56).

Відповідно до інформації наданої Регіональним центром ГСВ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) №31/26/09/924-аз/03-2025-905-2025 від 06.05.2025, наданої на адвокатський запит адвокату Оксані Лехкар, вбачається, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, 28.10.2023 в ТСЦ №8044 транспортний засіб Volkswagen Golf, 2002 р.в., об`єм двигуна 1390 см3, номер кузова, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , було перереєстровано на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу №8044/2023/413035 від 28.10.2023 (зв. бік а.с.9).

28.05.2025 між ТОВ «СВМ БІЗНЕС ГРУП», сертифікат СОД №451/2024 від 24.09.2024, виданий Фондом державного майна України, в особі директора Тімченко О.Ю, який діє на підставі статуту та ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лекхар Оксана Василівна, укладено договір з послуг експертної грошової оцінки ринкової вартості транспортного засобу Volkswagen Golf, легковий хетчбек, номер кузова- НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вартість послуг з оцінки майна становить 4000,00 грн. (а.с.19, 62-63).

Згідно Звіту про оцінку майна (автомобіля) від 28.05.25 ринкова вартість транспортного засобу (автомобіля Volkswagen Golf, легковий хетчбек, номер кузова- НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки становить 188 722, 00 грн (а.с. 42-53).

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно із ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 61СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Статтею 71 СК України передбачено, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спосіб захисту має бути ефективним з точки зору положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини акцентував на тому, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо.

Крім того, слід зазначити, що суд зобов`язаний виходити з того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й, у першу чергу, відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а обраний позивачем спосіб захисту порушених прав - належним, ефективним та правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний автомобіль набуто 28.10.2023 під час шлюбу сторін, який розірвано рішенням суду від 26 березня 2025 року, яке набрало законної сили 26 квітня 2025 року, а тому вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, що узгоджується з положеннями ст. 60 СК України.

Правові підстави, передбачені ст. 57 СК України, щоб вважати спірні об`єкти нерухомого майна чи джерела для їх придбання як особистою приватною власністю відповідача відсутні.

Угоди про добровільний поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжям не досягнуто.

Оскільки, майно було придбане сторонами в період шлюбу, воно належить сторонам, як подружжю на праві спільної сумісної власності, та підлягає поділу між сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, його ринкова вартість становить 188722,00 грн. Враховуючи рівність часток подружжя у спільному майні відповідно до статті 70 СК України, кожному з них належить по 1/2 частці вартості зазначеного майна.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля у розмірі 94 361,00 грн.

30.03.2026 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Лекхар О.В. подано заяву про відшкодування судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 968,96 грн, витрат пов`язаних з проведенням експертної грошової оцінки ринкової вартості об`єкта оцінки у розмірі 4000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про задоволення позову в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати, пов`язані з проведенням експертної грошової оцінки ринкової вартості об`єкта оцінки у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Приписами «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19).

Так, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт міститься у договорі про надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2025, додатковій угоді до договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2025, акті №1 здачі-прийнятті робіт (надання послуг) від 30.03.2026, рахунку на оплату №1 від 30.03.2026 на суму 15000,00 грн, в яких зазначено розрахунок та детальний опис наданої правничої допомоги. Надані документи дозволяють установити зміст наданих послуг та їхню вартість, а саме, 15000,00 грн.

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу до суду не надходило.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат за надання правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн, відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 60,61,63, 70-73 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лехкар Оксана Василівна, до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Volkswagen Golf 2002 р.в., VIN НОМЕР_1 , колір сірий хетчбек, державний номер НОМЕР_2 , в розмірі 94 361,00 грн (дев`яносто чотири тисячі триста шістдесят одну гривню 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням експертної грошової оцінки ринкової вартості об`єктів оцінки (автомобіля) у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30 березня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_6 , зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС відсутній;

представник позивача - адвокат Лехкар Оксана Василівна, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , тел. НОМЕР_8 , зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_9 , зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

Суддя О.О. Лисенко