Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №206/4849/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2026

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Діденко І.Ю.,

Справа № 206/4849/25

Номер провадження 2/629/1021/26

позивач – Кредитна спілка «Українська кредитна спілка»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 06.02.2018 між сторонами укладено договір № 40Д, на підставі якого відповідач отримала у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. строком на 24 місяці з 06.02.2018 по 06.02.2020 включно зі сплатою процентів у розмірі 39% річних від основної (первісної) суми кредиту за кожен день користування кредитом, на підставі чого кредитна спілка перерахувала грошові кошти на банківський рахунок позичальника. 29.01.2019 між сторонами укладено договір № 335Д, на підставі якого відповідач отримала у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 8500,00 грн. строком на 13 місяців з 29.01.2019 по 29.02.2020 включно зі сплатою процентів у розмірі 39% річних від основної (первісної) суми кредиту за кожен день користування кредитом, на підставі чого кредитна спілка перерахувала грошові кошти на банківський рахунок позичальника. Однак, відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 51762,98 грн. яка складається з: суми заборгованості за Договором про споживчий кредит №40Д від 06.02.2018 в розмірі 22563,90 грн. (заборгованість за основною сумою кредиту 4778,80, заборгованість за процентами 17785,10 грн.); суми заборгованості за Договором про споживчий кредит №335Д від 29.01.2019 в розмірі 29199,08 грн. (заборгованість за основною сумою кредиту 8123,12 грн., заборгованість за процентами 21075,96 грн.). На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином, судовою повісткою про виклик, за адресою зареєстрованого місця проживання, причину неявки суду не повідомила, з заявами про ознайомлення зі справою до суду не зверталася, будь-яких заяв по суті не подавала, правом подання відзиву не скористалася.

Згідно до положення ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Судом встановлено, що 06.02.2018 між сторонами укладено договір № 40Д, на підставі якого відповідач отримала у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. строком на 24 місяці з 06.02.2018 по 06.02.2020 включно зі сплатою процентів у розмірі 39% річних від основної (первісної) суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Перерахування визначених кредитним договором № 40Д від 06.02.2018 грошових коштів на банківський рахунок відповідача, підтверджується копією платіжного доручення № 2581 від 06.02.2018, з відмітками банку про проведення даного платежу.

Згідно розрахунку заборгованості від 11.08.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором № 40Д від 06.02.2018 за період з 06.02.2018 по 11.08.2025 становить 22563,90 грн., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту 4778,80, заборгованість за процентами 17785,10 грн.

29.01.2019 між сторонами укладено договір № 335Д, на підставі якого відповідач отримала у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 8500,00 грн. строком на 13 місяців з 29.01.2019 по 29.02.2020 включно зі сплатою процентів у розмірі 39% річних від основної (первісної) суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Перерахування визначених кредитним договором № 335Д від 29.01.2019 грошових коштів на банківський рахунок відповідача, підтверджується копією платіжного доручення № 3595 від 29.01.2019, з відмітками банку про проведення даного платежу.

Згідно розрахунку заборгованості від 11.08.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором № 335Д від 29.01.2019 за період з 29.01.2019 по 11.087.2025 становить 29199,08 грн., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту 8123,12 грн., заборгованість за процентами 21075,96 грн.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.6. кредитного договору прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка повернення основної суми кредиту та сплати процентів) не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту, так і після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавця.

Кредити у кредитних спілках регулюються спеціальним законом «Про кредитні спілки». Договори укладаються між Кредитними спілками та членами кредитної спілки. Це впливає на визначення правовідносин і правове регулювання.

Відповідно до статей 1,5 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

У розумінні положень частини 2 статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка має право самостійно встановлювати: розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки; розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою; ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою; види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів; способи забезпечення кредитних зобов`язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.

За умовами укладених між сторонами договорів, достанні укладені строком на 12 місяців.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), викладено правові висновки про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважала, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Вирішуючи питання щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

У цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Тобто, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, суд вважає, що позивач в праві вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманих сум кредитних коштів.

Разом з тим з огляду на вищенаведені правові висновки ВС, суд вважає, що нарахування позивачем заборгованості по відсоткам на період часу після закінчення строку дії кредитних договорів є необґрунтованим.

Таким чином, оскільки строк кредитування за кредитним договором № 40Д від 06.02.2018 скінчився саме 06.02.2020, за кредитним договором № 335Д від 29.01.2019 скінчився саме 29.02.2020, нарахування позивачем заборгованості по відсоткам на період часу після закінчення строку дії кредитних договорів є безпідставним, тому вимоги про стягнення заборгованості за відсотками підлягають частковому задоволенню за кредитним договором № 40Д від 06.02.2018 за період з 06.02.2018 по 06.02.2020 (в межах строку дії кредитного договору) у розмірі 6078,92 грн. (заборгованість за основною сумою кредиту 4778,80 грн., заборгованість за процентами 1300,12 грн.); за кредитним договором № 335Д від 29.01.2019 за період з 29.01.2019 по 29.02.2020 (в межах строку дії кредитного договору) у розмірі 11137,68 грн. (заборгованість за основною сумою кредиту 8123,12 грн., заборгованість за процентами 3014,56 грн.).

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» суму заборгованості:

-за кредитним договором № 40Д від 06.02.2018 у розмірі 6078 /шість тисяч сімдесят вісім/ гривень 92 копійки;

-за кредитним договором № 335Д від 29.01.2019 у розмірі 11137 /одинадцять тисяч сто тридцять сім/ гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» судовий збір у розмірі 805 гривень 70 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

позивач – Кредитна спілка «Українська кредитна спілка», ЄДРПОУ: 36512355, місцезнаходження за адресою: м. Краматорськ Донецької області, вул.Чорновола В`ячеслава, буд. 20.

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

Суддя: Карина ХАРАБАДЗЕ