Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №635/10002/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №635/10002/25

Провадження № 2/638/2082/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» звернулося до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 13346,60грн., у тому числі:

10198,00грн. – заборгованості за тілом кредиту;

2229,94грн. – інфляційних нарахувань;

918,66грн. – 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наявність боргу у відповідача за кредитним договором, право вимоги за яким позивач отримав на підставі договору факторингу.

На час подання позову заборгованість за договором не погашена.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.01.2026 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання.

Відповідач позов не визнав з огляду на пропуск строку позовної давності..

Представник позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Перевіривши письмові докази по справі, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

27.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №AG0539086, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 1600грн. а також кредит у вигляді кредитної лінії розміром 5000,00грн.строком до 18.07.2018 зі стандартною процентною ставкою 1,50% на день.

Кредитором зобов`язання за договором щодо надання грошових коштів виконані належним чином, що підтверджено довідкою ТОВ «Дінеро».

Разом з тим, відповідач зобов`язання за договором виконував не належним чином, в обумовлені договором строки кредитні кошти не повернув. Доказів зворотного суду не надано.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Дінеро» заборгованість відповідача за спірним кредитним договором складає 10198,00грн., у тому числі: 5000грн. – заборгованості за тілом кредиту; 473грн. – борг по процентам; 2475,00грн. – штрафу; 2250грн. – борг по процентам за ставкою, що перевищує початкову зазначену тривалість кредиту.

01.07.2019 між позивачем та ТОВ «Дінеро» укладено договір відступлення прав вимоги №01072019, відповідно до якого право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором у сумі 10198грн. перейшло до позивача.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за тілом кредиту у сумі 5000грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, позивачем до суми 10198,00грн., яку він вказав як заборгованість за тілом кредиту, включені наступні нарахування: 473грн. – борг по процентам; 2475,00грн. – штрафу; 2250грн. – борг по процентам за ставкою, що перевищує початкову зазначену тривалість кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Дінеро» заборгованість відповідача за процентами для початково зазначеної тривалості кредиту за період з 18.06.2018 по 18.07.2018 складає 473грн.

Також, ТОВ «Дінеро» за період з 19.07.2018 по 20.08.2018 нараховано проценти у сумі 2250грн за ставкою, що перевищує початково зазначену тривалість кредиту та 2475,00грн. – штрафу.

Щодо стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою; правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина перша статті 547 ЦК України); різновидом неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, друга статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування позивачем інфляційних та 3% річних на суму процентів та штрафу, суд також зазначає, що стягнення неустойки є самостійною мірою відповідальності, а тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України. Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №915/14/14.

Також Верховний Суд у постанові від 12.03.2018 у справі №914/712/16 зробив висновок, що базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Сума інфляційних нарахувань від суми боргу 5000 за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 складає 1 093,32 грн.

3% річних від суми боргу 5000 за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 складає 450,41 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу у розмірі 5000грн., 473грн. – борг по процентам, 450,41 грн. - 3% річних; 1 093,32 грн. – інфляційних.

Відповідач посилається на пропущення позивачем строку позовної давності і просить у позові відмовити.

Згідно з частинами 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У даному випадку кінцевий строк виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором – 17.08.2018, отже саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Позивач звернувся до суду 24.11.25 року.

У період з 12 березня 2020 року до 01 липня 2023 року на всій території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), ця обставина є загальновідомою.

За змістом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже трирічний строк загальної позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, на час дії карантину продовжувався.

Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан в Україні введено 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу не припинено і не скасовано, таким чином з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинено.

Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за заявою відповідача, оскільки позивачем цей строк не пропущений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс » (04112, и. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239) суму основного боргу у розмірі 5000грн., 473грн. – борг по процентам, 450,41 грн. - 3% річних; 1 093,32 грн. – інфляційних.

В іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс » (04112, и. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239) 1273,53грн. – на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.О. Агапов