Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №344/3267/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3267/25

Провадження № 2/344/439/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Дешевого Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат Дешевий Олександр Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_3 в якій просить суд:

- визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 частку в праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за № 52 (п`ятдесят два) в будинку АДРЕСА_2 загальною площею - 71,6 (сімдесят одна ціла шість десятих) кв. м, житловою площею - 53,8 (п`ятдесят три цілих вісім десятих) кв. м.

- визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_3 площею — 18,1 кв. м.

- витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 1/3 частку в праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за № 52 (п`ятдесят два) в будинку АДРЕСА_2 загальною площею - 71,6 (сімдесят одна ціла шість десятих) кв. м, житловою площею - 53,8 (п`ятдесят три цілих вісім десятих) кв. м.

- витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) гараж АДРЕСА_3 площею — 18,1 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) у АДРЕСА_4 ..

На момент смерті ОСОБА_5 був одружений з ОСОБА_1 , у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилася спільна донька ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 (однієї третьої) частки у праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за № 52 (п`ятдесят два) в будинку АДРЕСА_2 загальною площею - 71,6 (сімдесят одна ціла шість десятих) кв. м, житловою площею - 53,8 (п`ятдесят три цілих вісім десятих) кв. м. (далі - Квартира) та гаража АДРЕСА_3 , площею 18,1 кв. м. (далі - Гараж).

Восени 2023 року законному представнику ОСОБА_8 — ОСОБА_1 стало відомо, що спадкову справу після смерті її чоловіка, ОСОБА_5 , відкрито приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовською Наталією Олександрівною.

Відтак після підготовки необхідних документів, їх перекладу та легалізації, 26 січня 2024 року представником ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_9 було направлено поштою приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовській Н.О. заяву про прийняття спадщини, підписану ОСОБА_1 , підпис на якій було засвідчено нотаріусом Пілар Гарсія Ернандес 02 листопада 2023 року Протокол 1.736, апостиль поставлено 07.11.2023 ОСОБА_10 , Четвертий цензор Директивного органу за № 8006/2023/007695 та письмове звернення представника з проханням розглянути вказану заяву та надати письмову відповідь за результатами розгляду.

24 лютого 2024 року представником отримано відповідь нотаріуса за № 08/01-16 від 20.02.2024 на вказане вище письмове звернення, в якому, зокрема, було зазначено, що вказану вище заяву про прийняття спадщини подано за межами встановленого строку для її прийняття та необхідність звернення до суду із відповідною позовною заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_11 , яка є матір`ю померлого ОСОБА_5 , своєю заявою від 14.06.2023 року відмовилася від спадкування за законом за померлим сином в користь рідної сестри померлого ОСОБА_3 , а також повідомила нотаріуса, що інших спадкоємців померлого немає.

ОСОБА_3 своєю заявою від 18.06.2023 року зазначила що єдиним спадкоємцем першої черги померлого є його матір, яка відмовилась від спадкування в її користь, спадщину вона приймає, інших спадкоємців першої чи другої черги немає.

Отже, мати померлого та відповідачка ОСОБА_3 свідомо приховали від нотаріуса інформацію про наявність інших спадкоємців, зокрема доньки.

21.06.2023 року приватним нотаріусом видано свідоцтво ОСОБА_3 , про право на спадщину за законом, спадщина, на яку видано свідоцтво складається з 1/3 частки у праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за № 52 (п`ятдесят два) в будинку АДРЕСА_2 загальною площею - 71,6 (сімдесят одна ціла шість десятих) кв. м, житловою площею - 53,8 (п`ятдесят три цілі вісім десятих) кв. м. Також 21.06.2023 року приватним нотаріусом видано свідоцтво ОСОБА_3 , про право на спадщину за законом, спадщина, на яку видано свідоцтво складається з гаража АДРЕСА_3 .

18 червня 2023 року закінчився піврічний строк на подання заяви про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року в справі № 344/5251/24 за позовом ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_6 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини встановлено, що малолітня ОСОБА_7 вважається такою, що прийняла спадщину з огляду на положення ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) та п. 3.9 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.

Однак відповідно до обставин, встановлених рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року в справі № 344/5251/24, та відомостей із інформаційної довідки № 412092225 від 07.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 було з`ясовано, що 1/3 (одна третя) частки у праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за № 52 (п`ятдесят два) в будинку АДРЕСА_2 загальною площею - 71,6 (сімдесят одна ціла шість десятих) кв. м, житловою площею - 53,8 (п`ятдесят три цілих вісім десятих) кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1334532226101, та гараж АДРЕСА_3 , площею — 18,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна — 2752858526040 станом на теперішній час належить сестрі спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 .

Відповідачка вже зареєструвала право власності на успадковане за її померлим братом майно, відтак тим самим фактично порушено право малолітньої ОСОБА_6 на спадкування за її померлим батьком ОСОБА_5 .

Звертаючись до суду з позовом Цвєткова Д.В., яка діє в інтересах ОСОБА_12 , посилається на те, що права останньої порушені, оскільки ОСОБА_7 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України як малолітня особа, проте належна їй з моменту відкриття спадщини частка у праві власності на спірну Квартиру та на Гараж вибула з її володіння поза її волею через недобросовісні дії інших осіб (а.с.1-9).

26.05.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить суд закрити провадження у справі №344/3267/25 за позовом адвоката Дешевого Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах законного представника ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі п. 2) ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відзив мотивує тим, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину. Отже, зміст ч. 4 ст. 1268 ЦК України в сукупності із нормами Порядку № 296/5 від 22.02.2012 року вказують на те, що малолітня ОСОБА_7 вважається такою, що вже прийняли спадщину в силу прямого припису закону, оскільки заяв від неї чи її законних представників про відмову від спадщини не надходило.

При цьому, єдину вимогу, яку ставить закон перед малолітньою ОСОБА_4 , а в даному випадку перед її законним представником, її мамою ОСОБА_1 – це подання відповідної заяви в інтересах малолітньої особи нотаріусу (ч.4 ст.1269 ЦК України).

З змісту відповіді, наданої нотаріусом, вбачається, що заяву про прийняття спадщини за законом подала виключно ОСОБА_1 . Проте, ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, а відтак отримала відмову.

У березні 2024 року представник позивачів, адвокат Дешевий О.А., в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , законний представник ОСОБА_6 подали позов до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року у справі 344/5251/24 позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Надалі, представник відповідача, адвокат Денега Д.М. звернувся з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року.

19 листопада 2024 року Івано-Франківський апеляційний суд виніс Постанову у справі №344/5251/24, якою Скасував рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_11 , яка є матір`ю померлого ОСОБА_5 , своєю заявою від 14.06.2023 року відмовилася від спадкування за законом в користь рідної сестри померлого ОСОБА_3 , а також повідомила, що інших спадкоємців немає.

ОСОБА_3 своєю заявою від 18.06.2023 року зазначила що єдиним спадкоємцем першої черги померлого є його матір, яка відмовилась від спадкування в її користь, спадщину вона приймає, інших спадкоємців першої чи другої черги немає.

Приватним нотаріусом 21.06.2023 року видано свідоцтво ОСОБА_3 про право на спадщину за законом

Сторона відповідача вважає, що законному представнику малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , для початку необхідно особисто звернутись з відповідною заявою до нотаріуса та отримати свідоцтво про право на спадщину, або вмотивовану відповідь щодо перешкод в отриманні такого Свідоцтва.

У пункті 1 частині 2 статті 16 ЦК передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права. Додатково серед способів захисту саме права власності виокремлено захист права власності (стаття 392 ЦК). Так, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Слід звернути увагу, що розглядаючи справу №344/5251/24, в суді першої інстанції було встановлено, що Відповідач, ОСОБА_3 , що також узгоджується із нормами чинного законодавства вважає, що, малолітня ОСОБА_7 є такою що спадщину прийняла в силу прямої норми закону (в силу свого віку).

Позиція Відповідачки нівелює даний позов, оскільки спірне питання можна вирішити в досудовому порядку, шляхом звернення до нотаріуса. Відповідач вважає, що малолітня ОСОБА_7 , через свого законного представника може реалізувати своє право на спадщину, шляхом подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, що виключає спір про право.

Відповідно позов щодо визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння в інтересах малолітньої ОСОБА_6 є безпідставним в силу того, що її право на спадщину не оспорюється, а визнається, а відтак відсутній предмет спору.

Керуючись п. 2) ч. 1 ст. 255 ЦПК України, сторона відповідача вважає, що провадження у справі підлягає закриттю (а.с.89-93).

13.08.2025 представником позивача подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що позиція відповідача про нібито визнання за позивачем права на спадкування за законом, не тягне за собою настання жодних правових наслідків та жодним чином не впливає на відновлення порушеного права позивача на спадкування з подальшим відновленням права власності за малолітньою ОСОБА_4 , які в цьому випадку можуть бути ефективно захищені та відновлені виключно в судовому порядку, оскільки станом на момент подачі позову до суду право власності на спадкове майно вже було зареєстроване за третьою особою.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач прийняла вказану спадщину відповідно до вимог частини четвертої статті 1268 ЦК України, що підтверджується судовим рішенням у справі № 344/5251/24. Однак, як слідує із долучених до матеріалів цієї справи доказів, спадкове майно вибуло з її законного володіння із незалежних від неї причин, внаслідок дій Відповідача ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину як спадкоємець другої черги за своїм померлим братом, батьком позивача — ОСОБА_5 , та зареєструвала право власності на спадкове майно. Відповідачу було достеменно відомо про наявність спадкоємця першої черги — малолітньої доньки її померлого брата.

Однак ОСОБА_3 не повідомила цей факт нотаріусу, що в свою чергу позбавило нотаріуса можливості встановити коло всіх спадкоємців першої черги, оскільки Позивач є громадянкою Королівства Іспанія. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 своїми діями порушила право позивача ОСОБА_6 на спадкування за її померлим батьком ОСОБА_5 , а відновлення цього порушеного права позивача можливе лише в судовому порядку, у відповідності до заявлених позивачем вимог.

Правовідносини, щодо яких виник спір у справі № 450/2382/15-ц є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, тому висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді наведеної справи підлягають застосування в справі № 344/3267/25.

З огляду на вищевикладене, вважає, що всі доводи та заперечення Відповідача проти позову є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Позивач малолітня ОСОБА_7 прийняла спадщину за своїм померлим батьком відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України та є законним власником спадкового майна, яке вибуло з її володіння внаслідок порушення її права на спадкування Відповідачем ОСОБА_3 (а.с.110-114).

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та письмових додаткових поясненнях, просив задоволити. Подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, враховуючи запровадження екстрених відключень світла, масований обстріл зі сторони рф, з метою процесуальної економії часу та якнайшвидшого вирішення спору.

Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог з мотивів викладених у відзиві на позов. Подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у Ла Оротава Санта Круз де Тенеріфе Іспанія (а.с.3-9, т.2)

14.06.2023 року ОСОБА_11 подала приватному нотаріусу заяву про відмову від спадкування за законом на користь рідної сестри померлого ОСОБА_3 . Крім того, повідомляє, що інших спадкоємців першої черги немає. Спадкоємців другої черги окрім сестри померлого немає (а.с.1, т.2)

18.06.2023 року ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, крім того, повідомляє, що інших спадкоємців першої та другої черги немає (а.с.23, т.2)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №95383633 від 23.08.2017 року квартира за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві спільної часткової власності в частці 1/3 ОСОБА_5 (а.с.34, т.2).

Відповідно до договору дарування гаражу від 01.03.2001 року ОСОБА_11 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв в дар гараж (бокс) номер 2 вбудований в житловий будинок на АДРЕСА_2 (а.с.41, т.2).

21.06.2023 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відмовою спадкоємця першої черги, матері спадкодавця, ОСОБА_11 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/3 частки у праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за АДРЕСА_6 , спадкова справа №18/2023 зареєстровано в реєстрі за №459 (а.с.39, т.2).

21.06.2023 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відмовою спадкоємця першої черги, матері спадкодавця, ОСОБА_11 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з гаража АДРЕСА_3 , спадкова справа №18/2023 зареєстровано в реєстрі за №460 (а.с.44, т.2).

26.01.2024 року до приватного нотаріуса звернувся представник ОСОБА_1 – Дешевий Олександр Анатолійович із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка (47-70, т.2).

Згідно сімейної книги ОСОБА_13 та ОСОБА_14 20.09.2014 року уклали шлюб (а.с.99-101, т.2).

У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.102-103, т.2).

20.02.2024 року листом № 08/01-16 приватним нотаріусом зазначено, що ОСОБА_15 пропущено строк на прийняття спадщини, та роз`яснено, що за позовом спадкоємця суд може визначити причини пропуску строку поважними та визначити додатковий строк для прийняття спадщини (а.с.127, т.2).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.05.2024 року визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 – три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили (а.с.39-45, т.1).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.11.2024 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.05.2024 року в частині задоволення позовних вимог про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. У задоволенні позову відмовлено (а.с.95-98, т.1).

За змістом п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки спадкодавця.

Згідно із ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Малолітня та неповнолітня особа, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини відповідно до чинного законодавства (ч. 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України). Тобто, незалежно від того чи подавалась заява про прийняття спадщини від імені малолітньої чи неповнолітньою особою, чи була зареєстрована малолітня або неповнолітня особа разом із спадкодавцем на момент смерті — вони приймають спадщину автоматично. Тому подання заяви про прийняття спадщини такими особами не є обов`язковим.

Згідно ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Судом встановлено, що спадкоємець першої черги мати померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_11 відмовилась від спадкування за законом на користь сестри померлого - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину. Крім того, спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину є дочка померлого - ОСОБА_7 .

За встановлених обставин спадковим майном є 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 відповідно частка кожного спадкоємця ОСОБА_3 та ОСОБА_6 становить по 1/6 частці вищевказаної квартири та гараж за адресою: АДРЕСА_7 , відповідно частка кожного спадкоємця ОСОБА_3 та ОСОБА_6 становить по 1/2 частці гаражу.

Отже, позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно підлягають до часткового задоволення у вищевказаних частках.

Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що ефективним способом захисту прав власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №811/1640/17 звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. При цьому належному способу захисту відповідає позовна вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, а належним відповідачем є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно.

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що право на витребування майна з чужого незаконного володіння, передбачене ст. 387 ЦК України, переходить до спадкоємців власника, а за їх відсутності - до органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщин входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Аналогічна права позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 522/11473/15-ц, від 29.04.2020 у справі № 754/4108/18-ц.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.06.2023 року ОСОБА_3 прийняла у спадщину 1/3 частку квартири та гараж. Отже, саме у ОСОБА_3 як теперішнього володільця необхідно витребувати спадкове майно.

Враховуючи, що ОСОБА_7 , якій належить право розпорядження спірною квартирою та гаражем, прийняла спадщину автоматично, відповідне нерухоме майно вибуло з володіння власника не з її волі, іншим шляхом, а тому її право підлягає захисту.

Твердження представника позивача про можливість досудового врегулювання спору не береться судом до уваги, оскільки саме відповідачем приховано від нотаріуса відомості про наявність спадкоємців першої черги та зазначено завідомо неправдиві дані, що єдиним спадкоємцем першої черги є мати померлого ОСОБА_11 , не вказавши про наявність дружини та дочки, та єдиним спадкоємцем другої черги є рідна сестра померлого ОСОБА_3 .

Саме умисні дії сторони відповідача призвели до вибуття з володіння малолітньої ОСОБА_6 спадкового майна після смерті батька.

Як передбачено п.11 ч.1 ст.346 ЦК України, смерть власника є підставою припинення права власності.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Встановлений статтею 388 ЦК України механізм витребування власником майна у добросовісного набувача не може розглядатися як протиправне позбавлення права власності в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідної практики Європейського суду з прав людини, оскільки випадки та умови такого витребування обмежені національним законодавством.

Правильне застосування законодавства, його дотримання у цивільних правовідносинах незаперечно становить суспільний інтерес. У даному випадку суспільний інтерес полягає у витребуванні майна на користь малолітньої дочки спадкодавця відповідно до механізму, встановленого національним законодавством.

Отже, звернення ОСОБА_16 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6 до суду відповідає законній меті, оскільки спрямоване на захист інтересів малолітньої дитини у відновленні законності при вирішенні питання щодо вибуття з її власності майна, яке становить спадщину після смерті її батька.

У зв`язку з цим, не порушується принцип справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Витребуванням майна у добросовісного набувача на останнього не покладається надмірний тягар, оскільки відповідно до законодавства він має засоби юридичного захисту свого цивільного права. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України, покупець майна може звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Таким чином, гарантії, передбачені ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не порушуються.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та витребування від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 1/6 частку в праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за № 52 (п`ятдесят два) в будинку АДРЕСА_2 загальною площею - 71,6 (сімдесят одна ціла шість десятих) кв. м, житловою площею - 53,8 (п`ятдесят три цілих вісім десятих) кв. м.; витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 1/2 частку гаражу АДРЕСА_3 площею — 18,1 кв. м.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, сплачений судовий збір за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову є судовими витратами та підлягають розподілу між сторонами.

При звернені до суду з позовною заявою позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», однак позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 484,48 грн.

У зв`язку з вищенаведеним з відповідача ОСОБА_3 у зв`язку з частковим задоволенням позову на користь держави підлягає стягненню 7193,57 грн., ( 1 438 714,97 грн. х 1% 14387.14 грн.) витрат на судовий збір за подання позову

Крім того з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 242,24 грн. витрат на судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Щодо витрат на правову допомогу зважаючи на те, що позов задоволено частково у рівних долях, такі витрати слід залишити за сторонами.

На підставі вищенаведеного та керуючисьст.ст.2, 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов представника позивача - адвоката Дешевого Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_8 частку в праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за № 52 (п`ятдесят два) в будинку АДРЕСА_2 загальною площею - 71,6 (сімдесят одна ціла шість десятих) кв. м, житловою площею - 53,8 (п`ятдесят три цілих вісім десятих) кв. м.

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Ла-Оротава, провінція Санта-Крус-де- Тенеріфе, Королівство Іспанія, на 1/2 частку гаражу АДРЕСА_3 площею — 18,1 кв. м.

Витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 1/6 частку в праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за № 52 (п`ятдесят два) в будинку АДРЕСА_2 загальною площею - 71,6 (сімдесят одна ціла шість десятих) кв. м, житловою площею - 53,8 (п`ятдесят три цілих вісім десятих) кв. м.

Витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 1/2 частку гаражу АДРЕСА_3 площею — 18,1 кв. м.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді накладення арешту із забороною відчуження на 1/3 (одну третю) частку у праві власності на квартиру чотирьохкімнатну за № 52 (п`ятдесят два) в будинку АДРЕСА_2 загальною площею - 71,6 (сімдесят одна ціла шість десятих) кв. м, житловою площею – 53,8 (п`ятдесят три цілих вісім десятих) кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1334532226101, та гараж АДРЕСА_9 , площею — 18,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2752858526040, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 - на користь держави з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 – 7193 грн. 57 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_10 – 242,24 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 30.03.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.