Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №216/7185/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7185/24

провадження 1-кп/216/320/26

ВИРОК

іменем України

31 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024046230000339 від 15.08.2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Кривого Рогу, громадянка України, з повною середньою освітою, заміжня, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштована, інвалідом не являється, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судима

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним

09.08.2024, приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася у громадському місці, а саме біля магазину «МОПР-СІТІ», який розташований за адресою: вул. Тарапаківська, 56 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, де у неї виник умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства.

Так, ОСОБА_4 в цей же день, у вказаний час та місце, реалізуючи свій умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи умисно, передбачаючи небезпечні наслідки та протиправний характер своїх дій, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки і моралі, демонструючи своє байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян, маючи на меті показати свою винятковість та розгнузданість самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи та людської гідності, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно стала гучно виражатися нецензурною лайкою на адресу власника магазину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також погрожувати останньому фізичною розправою, тим самим принижуючи його честь і гідність. Далі, в цей же день, приблизно о 21 годині 46 хвилин, в присутності оточуючих людей, не реагуючи на їх зауваження та прохання зупинитись, ОСОБА_4 , продовжуючи свої хуліганські дії, діючи з особливою зухвалістю, піднявшись , по металевій конструкції для навісу влаштованої над ганком магазину, вхопившись своїми руками за дах вказаної конструкції, розгойдуючись ногами, вдарила ними два рази по металопластиковій стелі під дахом вказаного навісу, в результаті чого розбила вказану стелю. Потім, ОСОБА_4 , перебуваючи на ганку зазначеного магазину, не реагуючи, знов - таки, на прохання оточуючих припинити свої хуліганські дії, два рази, своїми обома руками вдарили по склу вхідних дверей магазину, тим самим, демонструючи своє байдуже ставлення до оточуючих, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки і моралі.

Далі ОСОБА_4 , стоячи на ганку зазначеного магазину та, продовжуючи реалізовувати свій вищевказаний умисел, бажаючи спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на той момент робив їй зауваження щодо її поведінки, намагалася вдарити його своїми руками. Однак ОСОБА_4 не змогла вдарити ОСОБА_6 , оскільки останній, захищаючись від її ударів, підставив свої руки для уникнення удару по своєму обличчю, тим самим завадив ОСОБА_4 спричинити йому тілесні ушкодження в області обличчя.

Після чого, з метою зупинення протиправної поведінки ОСОБА_4 , яка продовжувала не реагувати на заклики оточуючих щодо неприпустимості хуліганських дій, ОСОБА_6 підійшов до останньої та обхопив її тулуб обома руками зі сторони її спини. При цьому ОСОБА_4 , приблизно о 21 годині 50 хвилин, бажаючи і далі вчиняти хуліганські дії та, намагаючись чинити опір вказаним діям ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , нахиливши голову до правого передпліччя ОСОБА_6 , вкусила останнього, в результаті чого спричинила тілесні ушкодження у вигляді садна правого передпліччя, яке згідно з висновком експерта за характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, відповідно п. 2.3.5. «Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та пов`язане з опором громадянину, який припиняв хуліганські дії.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачена свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнала у повному обсязі, щиро розкаялась. Не заперечувала фактичні обставини справи, викладені вище Підтвердила вчинення нею вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначила, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого нею кримінального правопорушення. Повідомила, що засуджує свої дії Показала, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомилась з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснила, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до неї не застосовувалось. Зазначила, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченої, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченою своєї вини, неоспорення нею фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують її особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

ОСОБА_4 не працевлаштована, за місцем проживання характеризується позитивно, заміжня, не має на утриманні неповнолітніх дітей або інших утриманців, однак, як вбачається з ультразвукового дослідження від 26 лютого 2026 року має одноплідну вагітність яка відповідає строку 29-30 тижнів, на обліку у лікаря нарколога лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання.

Щодо наявності судимості.

ОСОБА_4 притягалась до кримінальної відповідальності 31.08.2023 Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75, п.1, п.2 ч.1, п. 2, п.4 ч. 3 ст. 76 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строк 1 рік. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2025 року ОСОБА_4 звільнено від покарання, призначеного вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 31.08.2023 року, у зв`язку із закінченням іспитового строку.Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Таким чином, суд постановляючи ухвалу про звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 31.08.2023 року, у зв`язку із закінченням іспитового строку дійшов висновку що засуджена виконала покладені на неї обов`язки та не вчинила нового кримінального правопорушення.З вказаним висновком погодився і прокурор, який брав участь у розгляді подання органу пробації, оскільки, як вбачається з вказаної ухвали «Прокурор в судовому засіданні подання підтримала, просила його задовольнити» та в подальшому зазначена ухвала оскаржена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Згідно ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

З урахуванням викладеного, з моменту постановлення ухвали від 31.08.2024 рокуОСОБА_4 визнається такою, що немає судимості.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Під час судового розгляду обвинувачена вину визнала повністю, щиро розкаялась, засудила свої дії, повідомила, що усвідомила суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та недопустимість подібних дій.

Враховуючи наведене, а також позицію обвинуваченої під час судового провадження, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Щодо обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, з моменту постановлення ухвали від 31.08.2024 рокуОСОБА_4 визнається такою, що немає судимості.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим (Постанова ККС ВС від 21 серпня 2024 року у справі № 127/16102/23 (провадження № 51-1225км24).

Згідно ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

З огляду на те, що ОСОБА_4 визнається такою, що немає судимості, суд приходить до висновку про неможливість врахування рецидиву злочину, як обставини, що обтяжує покарання обвинуваченої.

Застосовне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).

Також Верховним Судом неодноразово зазначалось на другорядній ролі кари як мети покарання та необхідності вирішення питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з урахуванням таких критеріїв, як співрозмірність вказаного рішення характеру вчиненого діяння та його наслідкам (постанови від 09.06.2022 у справі № 389/936/19, від 27.05.2021 у справі № 127/2554/15-к).

Мотиви призначення покарання

Прокурор просив призначити обвинуваченій покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення в межах санкції ч.3 ст.296 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Зважаючи на те, що обвинувачена щиро розкаялась у скоєному, перебуває на третьому триместрі вагітності, вважав можливим на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком 3 роки, поклавши на обвинуваченого обов`язки передбачені п. 1, п. 2 ч. 1, п.2. ч. 3 ст. 76 КК України.

Обвинувачена, не заперечувала проти призначення запропонованого прокурором покарання.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, яке відноситься до умисних нетяжких злочинів характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченої, вказані вище, зокрема її вагітність, визнання обвинуваченою своєї вини, її щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також засади диспозитивності кримінального провадження та позицію його сторін, суд приходить до висновку, що покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що відсутні умови і підстави призначення обвинуваченій більш суворого покарання.

Зважаючи на те, що обвинувачена щиро розкаялась у скоєному, то суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття призначеного їй покарання, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України на строк 3 роки.

Суд вважає вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Щодо запобіжного заходу

Суд враховує, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючи відомості щодо особи обвинуваченої, щире каяття у скоєному, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирішення долі речових доказів.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на засуджену такі обов`язки :

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався.

Речовий доказ - 1 оптичний диск «DVD-R 16Х 4.7 GB 120 min» на якому мається 1 відео файл із камер відеоспостереження, що розташовані у приміщенні магазину за адресою: м. Кривий Ріг, Центрально-міський район, вул. Тарапаківська, 56, який зберігається в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження №12024046230000339 від 15.08.2024 - залишити в матеріалах досудового розслідування.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 31 березня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_7