Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №214/9691/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9691/25

1-кп/214/470/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, у місті Кривому Розі, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №12025041750001111 від 05.09.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, маючого вищу освіту, неодруженого, непрацездатних осіб на утриманні не маючого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.01.2025 року у справі №214/11373/24, яка набрала законної сили 09 червня 2025 року, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

У подальшому ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи умисно, без посвідчення водія, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду, що набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23 серпня 2025 року, ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці, сів за кермо транспортного засобу «Subaru Forester», р/н НОМЕР_1 .

У подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, використовуючи вказаний транспортний засіб в особистих цілях, здійснював керування останнім.

Так, 11 листопада 2024 року, о 23 годині 34 хвилин, поблизу будинку №6 на вул. Юних Моряків у Покровському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 здійснював керування транспортним засобом «Subaru Forester», р/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У подальшому постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.01.2025 року у справі №212/11373/24, яка набрала законної сили 09 червня 2025 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Окрім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26 листопада 2024 року, ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці, сів за кермо транспортного засобу «Subaru Forester», р/н НОМЕР_1 .

У подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, використовуючи вказаний транспортний засіб в особистих цілях, здійснював керування останнім.

Так, 26 листопада 2024 року, об 11 годині 37 хвилин, поблизу будинку №8 на вул. Сергія Колачевського у Тернівському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 здійснював керування транспортним засобом «Subaru Forester», р/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У подальшому постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у справі №215/7685/24, яка набрала законної сили 11 серпня 2025 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн. у дохід держави.

Також 21 березня 2025 року, о 01 годині 47 хвилин., поблизу будинку №4 на вул. Симона Петлюри у Тернівському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 здійснював керування транспортним засобом «Subaru Forester», р/н НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом та з явними ознаками алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_4 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У подальшому постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у справі №215/2374/25, яка набрала законної сили 19 серпня 2025 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн. у дохід держави.

Окрім того, 23 серпня 2025 року, о 23 годині 01 хвилин, поблизу будинку №3 на вул. Дениса Фадеєва в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 здійснював керування транспортним засобом «Subaru Forester», р/н НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_4 було складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 20400 грн. у дохід держави.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

У кримінальному провадженні 25 вересня 2025 року між прокурором та обвинуваченим у присутності його захисника відповідно до вимог ст. 472 КПК України була укладена угода про визнання винуватості, за умовами якої обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вказаних вище обставин, при цьому сторони погодились на призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.

Відповідно до положень ст. 474 КПК України розгляд угоди, досягнутої під час досудового провадження, проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження, відсутність яких не є перешкодою для розгляду.

Обвинувачений пояснив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. ст. 394, 424, 474, 476 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Його захисник не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості.

Прокурор уважала, що відсутні підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, просила постановити вирок за укладеною угодою.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із ч. ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких завдана шкода лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, є нетяжким злочином.

Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю.

Також установлено, що укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільним, тобто її укладення не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

З`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також відсутність передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України обставин для відмови в затвердженні угоди, суд приходить до висновку, що укладена угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Запобіжний захід обвинуваченому у кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 395, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 вересня 2025 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме в розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. у дохід держави.

Речові докази – носії відеоінформації з копіями відеозаписів з нагрудних відеокамер поліцейських з місць події – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_6