Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №718/189/26 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/189/26

Провадження 2/718/85/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бойчук Ілона Василівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із описаною вище позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстрований 12.06.2014 року у виконавчому комітеті Южинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис № 03. У шлюбі сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує на те, що протягом останніх декількох років стосунки з відповідачем розладилися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, з`явилися часті сварки. Мають протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Вже тривалий час живуть окремим життям та своїми інтересами, сім`я фактично припинила своє існування. Подальшого сенсу підтримувати шлюбно-сімейні відносини у позивача немає. Причиною розірвання шлюбу стали розбіжності в поглядах подружжя на сімейне життя, що призвело до виникнення постійних непорозумінь та конфліктів у сім`ї. Зазначені обставини спричинили втрату взаєморозуміння та емоційного зв`язку між сторонами, внаслідок чого зникло почуття любові та прихильності один до одного, що унеможливлює подальше спільне проживання та збереження шлюбу. Неможливість дійти згоди щодо розподілу подружніх обов`язків призвела до припинення спільного проживання. На підставі наведеного, позивач вважає, що збереження шлюбу та примирення є неможливим, оскільки подальше перебування у зареєстрованому шлюбі суперечить її інтересам. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 28.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі а розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.02.2026 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_2 про визнання позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 31.03.2026.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Представник позивача ОСОБА_4 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Після розірвання шлюбу просить залишити за нею прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, скерував до суду заяву, зі змісту якої слідує, що він позов визнав повністю та просить справу розглянути без його участі.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб 12.06.2014 у виконавчому комітеті Южинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис № 03, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

У сторін є малолітня донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Южинецькою сільською радою Кіцманського району Чернівецької області 26.01.2026 серії НОМЕР_2 .

Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч.1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Добровільність шлюбу - це одна з основних його засад, шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка обумовлює його добровільний характер

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст.104, ч. 3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі, за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

Під час судового розгляду судом з`ясовані причини розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, члени якого проживають окремо, подружні стосунки не підтримують.

Враховуючи наведене, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, дослідивши письмові докази, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї неможливим, оскільки це може зашкодити інтересам позивача та відповідача.

З огляду на викладене, шлюб підлягає розірванню, а позов - задоволенню.

Згідно з ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Відповідач просила залишити прізвище, яке вона отримала під час реєстрації шлюбу, а тому при реєстрації розірвання шлюбу слід залишити відповідачу існуюче прізвище « ОСОБА_5 ».

Щодо вимоги про залишення дитини проживати з матір`ю суд зазначає наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України).

Частиною 1статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 та 4ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1статті 9 Сімейного кодексу України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами взагалі відсутній спір про місце проживання дитини.

Окрім того, будь-яких договорів про те, з ким із них буде проживати спільна дитина, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини сторони не укладали та суду не надали.

Відповідно д ост. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Крім того, відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Отже, враховуючи описане вище, беручи до уваги відсутність між сторонами спору про місце проживання дитини та договору про те, з ким із них буде проживати спільна дитина, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини, суд дійшов висновку, що вимога про залишення дитини проживати з матір`ю не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 24,56, 104-105, 110, 112, 114-115 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81-82, 200, 206, 211, 247,263-265, 267-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити частково.

Розірвати шлюб, який зареєстрований 12.06.2014 у виконавчому комітеті Южинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис № 03, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Судове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Василь Скорейко