Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №644/8365/23 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/8365/23

Провадження № 1-кп/644/54/26

31.03.2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Колегія суддів Індустріального районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретарів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

за участю прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_12

обвинуваченого - ОСОБА_13

захисника - адвоката ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221100001277 від 12.05.2023 року за обвинуваченням: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишнопіль, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України військової служби за мобілізацією, гранатометника першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , не судимого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и л а :

12 травня 2023, військовослужбовець Збройних сил України, ОСОБА_13 , повернувшись з бойових позицій за місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, впродовж дня розпивав спиртні напої.

В цей же день близько 16:00 зарядив закріплений за ним автомат Калашникова зразка 1974 року «АК-74» № НОМЕР_2 , вийшов на подвір`я домоволодіння АДРЕСА_2 , зняв з запобіжника автомат, звів затвор та почав здійснювати постріли у повітря, після чого, поклав зброю в кімнаті будинку на дивані, не від`єднавши магазин, залишивши патрон в патроннику та не поставивши зброю на запобіжник.

Побачивши те, що ОСОБА_13 , в порушення вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вживає спиртні напої, головний сержант першого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_15 близько 17:45, вчиняючи дії, спрямовані на припинення підлеглими особового складу порушення військової дисципліни, діючи в межах повноважень наданих ст.ст. 123, 124 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, усного наказу командиру вищого рівня, у відповідності з п. 8 наказу МОУ № 329 від 23.10.2021 «Про затвердження Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», дав розпорядження ОСОБА_13 збиратись та слідувати за ним до відповідного органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), з метою проведення його освідування на стан алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_13 виконуючи розпорядження головного сержанта ОСОБА_15 почав у кімнаті будинку АДРЕСА_2 збирати свої особисті речі, документи та зброю.

Під час того, як ОСОБА_13 збирав свої речі, які лежали у кімнаті на дивані, не маючи умислу на протиправне заподіяння смерті будь-якій особі, у тому числі ОСОБА_15 , проявивши необережність у формі злочинної недбалості, не передбачаючи настання негативних наслідків у виді смерті буть-якої особи в будинку, хоча повинен був і міг передбачити можливість їх настання, взяв до рук «АК-74» № НОМЕР_2 , у якого запобіжник було переведено на ведення вогню і затвор якого перебував в бойовому положенні, внаслідок чого відбувся один постріл в результаті якого куля влучила у голову ОСОБА_15 , який стояв в дверях і чекав на ОСОБА_16 .

За висновком удово-медичної експертизи №12-17-335-Чт/23 від 14.07.2023 в результаті влучання кулі у ділянку правої щоки ОСОБА_15 , спричинено наскрізне кульове поранення голови, у вигляді вхідної рани на обличчі справа від якої бере початок рановий канал, що проходить в м`яких тканинах даної ділянки, нижню щелепу, де утворює дірчастий перелом, проходить в м`яких тканинах язика, далі проникає в черепну порожнину, з розривом твердої мозкової оболонки, проходить через задню ліву черепну ямку з утворенням дірчастого перелому, проходить через речовину лівої потиличної частки головного мозку, утворює перелом лівої потиличної кістки та закінчується вихідною раною на лівій потиличній ділянці голови, яке належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, що стало причиною смерті ОСОБА_15 .

ОСОБА_13 себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав, зазначивши про відсутність умислу на вбивство, не заперечував факту що в результаті пострілу з його зброї настала смерть ОСОБА_15 , однак заперечував цілеспрямоване здійснення такого пострілу оскільки у нього був відсутній навіть мотив. З твердженням обвинувачення про наявність у нього мотиву на вбивство з ціллю ухилення від медичного освідування для встановлення ступеню сп`яніння не погоджується, оскільки на його думку це надумана підстава, оскільки обвинувачення фактично зводиться до того, що він не бажаючи бути притягнутим до адміністративної відповідальності за, що передбачений лише штраф, вчинив убивство, вважав, що допустив порушення поводження зі зброєю, оскільки не пройшов належного вишколи, що і стало причиною цієї події, яка є нещасним випадком і вважав, що його діям повинна бути надана правова кваліфікація за ч. 2 ст. 414 КК України або за ст. 119 КК України.

З приводу самої події зазначив, що проходить військову службу з за мобілізацією з 03.09.2022. 12.05.2023, зранку підрозділ повернувся у с. Дворічанське, у 2 лінію, для відпочинку з бойових позицій де підрозділ перебував 7 діб. Близько 12 години ОСОБА_17 дав ключі від машини і він з ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ще з хлопцем на ім`я ОСОБА_20 поїхали в магазин, купили пляшку горілки об`ємом 0,5 л. і випили її, потім пішли прати одяг. ОСОБА_17 знав що вони їздили за горілкою та бачив як він ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,. ОСОБА_24 , ОСОБА_25 пили не пив лише «замполіт». Коли прийшов ОСОБА_17 і побачив, що вони п`ють сказав, що треба в посадці вирізати дерева, щоб розмістити техніку, коли вони пішли виконувати наказ то з`ясувалося, що вже все зроблено і вони ще випили. Загалом за день випив 300-350 гр. горілки, ще пив пиво. Згодом хлопці його підбурили святкувати 9 травня і він взявши з будинку свій автомат близько 9 разів стріляв у дворі домоволодіння. Після цього заніс автомат у будинок, вважає, що зброю не розрядив та не поставив на запобіжник не поставив.

Десь через годину у сусідній хаті був шум, прибіг ОСОБА_17 і сказав щоб і він теж збирався на освідування, сказав брати «бронь» зброю, які необхідно здати. З цього він зрозумів, що ОСОБА_17 повезе на освідування декілька солдатів. Він пішов до хати за бронежилетом та зброєю, в кімнаті був ОСОБА_26 , нахилившись над диваном щоб взяти автомат, та взявши його у праву руку якимось чином відбувся постріл, як саме пояснити не може, цілеспрямовано на спусковий гачок не тиснув. Коли йшов до кімнати то не бачив щоб ОСОБА_17 йшов за ним. В момент пострілу ОСОБА_17 стояв у дверях між кімнатою і коридором, опершись правим боком на лівий косяк і зразу впав. Після пострілу випустив бронежилет з лівої руки, взяв автомат за ствол лівою рукою і почав виходити з кімнати, і не пам`ятає чи в цей момент була в нього зброя в руках чи ні, оскільки був розгубленим від цього випадку. Вийшовши з хати сів на пень, хлопці зразу почали його бити та зв`язали.

До цього в Збройних Силах не служив, після призову двічі був на полігоні, практики поводження зі зброєю не мав і ніхто його не навчав, як правильно з нею поводитись. З потерпілим у нього були нормальні стосунки, не вважає ОСОБА_27 своїм командиром, ОСОБА_17 займав посаду водія, лише виконував розпорядження командира, коли возив солдатів на освідування. До цієї події його теж возив.

В цей день у нього жодних сварок з ОСОБА_28 не було, наполягає, що смерть ОСОБА_27 відбулась в результаті нещасного випадку, оскільки жодного умислу та мотиву на позбавлення життя ОСОБА_27 у нього не було.

Обвинувачення вважає надуманим, оскільки, якби у нього був такий умисел він би міг його реалізувати в бойових умовах, а твердження про вчинення вбивства з ціллю ухилення від адміністративної відповідальності вважає неспроможним.

Цивільний позов ОСОБА_29 та ОСОБА_30 про стягнення з нього у відшкодування моральної шкоди у сумі по 1000000,00 грн. кожному потерпілому визнав частково, зазначивши, що часткове визнання позовних вимог пов`язано лише з відсутністю у нього такої суми коштів, а в подальшому через ці ж причини заявив про невизнання позову в повному об`ємі.

Крім визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення при тих фактичних обставинах, які встановлені судом, винуватість ОСОБА_13 підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_31 даними при судовому розгляді про те, що він проходив службу в НОМЕР_3 окремому стрілецькому батальйоні, 61 бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у званні старшого лейтенанта та тимчасово займав посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення, знайомий як з ОСОБА_13 , який займав посаду стрільця так і з начальником його відділення, його командиром 1-го взводу ОСОБА_15 .

В травні 2023 підрозділ дислокувався в с. Дворічанське Куп`янського району Харківської області. Зранку 12.05.2023 ОСОБА_13 повернувся з позицій де перебував тиждень до того. Він, ОСОБА_13 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 і інші військовослужбовці, прізвища яких не пам`ятає розселилися в одній хаті в с. Дворічна. ОСОБА_13 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 займали одну кімнату - зал, диван ОСОБА_13 був праворуч від входу у кімнату.

ОСОБА_13 був збуджений, неадекватний, втомлений бо повернувся тільки з позицій, був, як випивший, однак запаху алкоголю він не чув. Близько 16 години ОСОБА_13 вибіг зі зброєю з хати та стріляв у дворі, потім повернувся у будинок, поклав зброю і зайшов у кухню, сів біля нього, став скаржитись, що його хтось вдарив. Він спитав у ОСОБА_13 , «що ти робиш, ти п`яний?» попросив його іти до кімнати та лягти. В цей час прийшов ОСОБА_15 та наказав ОСОБА_13 іти до кімнати та лягати спати і попередив, що якщо за 30 хвилин той не ляже спати то відвезе його на освідування. Він теж почав наполягати, щоб ОСОБА_13 лягав і тоді ОСОБА_13 пішов до кімнати, ОСОБА_15 теж пішов.

Через якийсь час, близько 17 години він вийшов з будинку до вбиральні і проходячи коридором бачив в кімнаті ОСОБА_13 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 . Повертаючись через 30 хвилин до будинку, перебуваючи на подвір`ї почув з будинку постріл, до пострілу жодного шуму не чув, зразу після пострілу почув крики, почав потихеньку підходити до дверей, двері були відчинені і в цей час побачив, як виходить ОСОБА_13 тримаючи в правій руці за цівку, перед собою автомат. Він обійшов ОСОБА_13 в коридорі будинку та побачив закривавленого ОСОБА_15 , якого держав на руках ОСОБА_38 . Інші хлопці кричали, просили по рації викликати медика.

Вийшовши з будинку ОСОБА_13 зупинився метрів за 2, він пішов за ним і обійшовши його висмикнув з рук автомат і крикнув «ти що наробив» той стояв і не протидіяв.

Взагалі він думає, що ОСОБА_13 проходив навчання з поводження зі зброєю, при несенні служби заступав на бойові позиції, а отже повинен вміти поводиться зі зброєю.

При розміщенні в селі, в будинку можна вважати, що виконується бойове завдання на 2 лінії оборони і військовослужбовці мають знати де їх зброя, яка повинна бути почищена та розряджена, однак чітких інструкції та статути з цього питання йому невідомі.

Щодо стосунків ОСОБА_13 та ОСОБА_15 йому відомо, що вони були неприязними через алкоголь, йому відомо, що в січні того ж року ОСОБА_15 возив ОСОБА_13 на освідування, але складали протокол чи ні йому невідомо, жодних протоколів за ст. 172-20 КУпАП щодо обвинуваченого він не бачив.

- показаннями свідка ОСОБА_33 даними при судовому розгляді про те, що він проходить військову службу, ОСОБА_15 заступник командира взводу і його безпосередній начальник. Відомо, що взаємовідносини між ОСОБА_15 і солдатом ОСОБА_13 не прості, ОСОБА_15 сварив ОСОБА_13 за вживання алкоголю та постійно погрожував відвезти обвинуваченого на «продувку», а той відносився до цього, як до жарту, вважає, що вони не зійшлись характерами. Коли вони квартирувались у с. Дворічанське то в будинку проживали він, ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 .

На весні 2023 він перебував у кімнаті будинку разом з ОСОБА_43 , ОСОБА_44 і ОСОБА_45 та почув голос ОСОБА_27 , що той казав не пам`ятає, він встав і вийшов у коридор, а ОСОБА_17 залишився стояти в проході між кімнатою і коридором. Перебуваючи в коридорі обличчям до ОСОБА_27 почув з кімнати де був ОСОБА_46 постріл і в цей момент ОСОБА_17 почав падати, побіг до нього і підхопив його руками та побачив поранення у шию, за вухом і ОСОБА_17 одразу помер. В цей час ОСОБА_46 з кімнати перестрибнув ОСОБА_27 і вибіг на двір, чи була у ОСОБА_13 при собі зброя не пам`ятає. У дворі будинку ОСОБА_13 хлопці зв`язали.

Перед цим жодних сварок в будинку не було, де був ОСОБА_46 зранку йому невідомо, однак коли того зв`язували хтось з хлопців сказав, що ОСОБА_17 збирався везти ОСОБА_13 на освідування, тоді він побачив, що ОСОБА_46 п`яний.

Він прослужив з ОСОБА_43 6 місяців знає, що той випивав, однак зі зброєю поводитись вмів, на несправність зброї не скаржився.

- показаннями свідка ОСОБА_35 даними при судовому розгляді про те, що він проходив військову службу з ОСОБА_43 , ОСОБА_15 заступник командира взводу, як йому так і ОСОБА_47 був командиром.

Між ОСОБА_28 і ОСОБА_48 були нормальні стосунки.

Коли вони повертались з позицій у с. Дворічанське то в одному будинку проживало багато військовослужбовців.

В травні 2023 повернувшись з позицій в одній кімнаті будинку проживав він, ОСОБА_49 , ОСОБА_46 та ОСОБА_42 . Коли в цей день повернулись з позицій то була суєта, всі чепурились, мились, прались, всі кудись ходили і за ОСОБА_43 він не спостерігав. Відомо, що ОСОБА_46 з кимось зі старших по званню, з дозволу командира роти їздив у магазин.

Вдень у дворі він чув постріл, хтось йому казав, що то ОСОБА_46 стріляв по котам.

Потім, коли він був у кімнаті до кімнати зайшов ОСОБА_17 та ОСОБА_46 , почув, що вони кудись збирались їхати, куди саме не почув, розмова була нормальна без сварки. ОСОБА_46 взяв зброю під магазин за корпус, стволом у низ, взяв куртку та документи і вони вийшли з кімнати в коридор і він відразу почув постріл. Під час цих подій він перебуваючи в кімнаті дивився на планшеті фільм. Одразу після пострілу почув крики ОСОБА_50 який кричав, щоб викликали медика. Він теж вибіг, перестрибнув ОСОБА_27 , побачив кров, а де подівся ОСОБА_46 він не бачив, можливо він його обігнав у коридорі будинку коли вибігав.

Він не бачив, щоб ОСОБА_46 був п`яний, однак помітив, що у того «пливе» мова, перегару не чув, однак скоріш за все був на «веселі»

ОСОБА_51 на тому, що постріл відбувся у коридорі.

- показаннями свідка ОСОБА_52 даними при судовому розгляді про те, що він проходив з 08.04.2022 по 30.01.2023 військову службу з ОСОБА_15 який був його взводним. З ОСОБА_43 не знайомий взагалі. В травні 2023 взагалі перебував у м. Одеса.

Зі слів ОСОБА_50 та ОСОБА_53 йому відомо, що ОСОБА_17 загинув коли хотів відвезти обвинуваченого на освідування. Хто проводив службове розслідування і які висновки йому невідомо.

Також знає, зі слів інших, кого конкретно не пам`ятає, що ОСОБА_46 вживав алкогольні напої і через це його не виводили на позиції, а залишали в селі на чергуваннях, в якості покарання.

При судовому розгляді представник потерпілих і цивільних позивачів, адвокат ОСОБА_12 зазначив, що потерпілі ОСОБА_29 та ОСОБА_54 очевидцями події не були, однак, як дружина та син загиблого ОСОБА_15 в результаті дій ОСОБА_13 зазнали моральних страждань, які спричинені непоправними наслідками через несподівану та передчасну смерть близької людини, що позбавило сім`ю підтримки, уваги поради загиблого чоловіка та батька в зв`язку з чим просив стягнути з обвинуваченого на користь потерпілих по 1000000,00 грн. (один моціон) кожному у відшкодування моральної шкоди, що є справедливим та співрозмірним наслідкам, які настали.

- даними які містяться в протоколі огляду місця події від 13.05.2023, фототаблицею та відеозаписом до нього, проведеного за участі ОСОБА_31 відповідно до якого місцем огляду є автомобіль, карета швидкої допомоги «Renault Trafic» військовий номерний знак НОМЕР_4 припаркований біля адмінбудівлі № 2 по вул. 1-го Травня у м. Куп`янськ Харківської області де виявлено пакет з тілом ОСОБА_15 , 1971 року народження. За поясненнями ОСОБА_31 тіло евакуйоване з будинку АДРЕСА_2 .

Крім того, з запаркованого на цьому ж місці автомобілю «Volkswagen Touareg» номерний знак НОМЕР_5 ОСОБА_55 видав автомат АК-74 № НОМЕР_2 , 1989 року з приєднаним магазином з 20 набоями калібром 5,45 мм та одним патроном у каналі ствола, та гільзу від набою 5,45 мм. З цівки, пістолетної рукояті та прикладу АК-74 взято змиви.

- даними які містяться в протоколі огляду трупа від 13.05.2023 року з фототаблицею та відеозаписом до нього, відповідно якого, відповідно до якого місцем огляду є автомобіль, карета швидкої допомоги «Renault Trafic» військовий номерний знак НОМЕР_4 де виявлено пакет з тілом ОСОБА_15 , 1971 року народження з пораненням шиї з правого боку.

- даними які містяться в протоколі огляду місця події від 19.05.2023 та фототаблицею до нього, проведеного у будинку АДРЕСА_2 де на підлозі у коридорі будинку виявлено сліди бурого кольору, зразки яких вилучено слідчим, крім того у приміщенні коридору на стіні, на відстані близько 20 см. Від стелі виявлено отвір з якого видалено кулю, яка вилучена слідчим

- ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.05.2023 про дозвіл на проведення обшуку в автомобілі «Renault Trafic» військовий номерний знак НОМЕР_4 належному ВЧ НОМЕР_1 та автомобілі «Volkswagen Touareg» номерний знак НОМЕР_5 належному ОСОБА_56 та який перебуває у володінні ВЧ НОМЕР_1 , з метою виявлення та вилучення доказів, що мають значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.

- ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.05.2023 про накладення арешту на предмет схожий на автомат Калашнікова 74 № НОМЕР_2 , 1989 року з приєднаним магазином з 20 набоями калібром 5,45 мм та одним патроном у каналі ствола, гільзу від набою 5,45 мм. На якій маються нашарування бурого кольору, шкарпетки чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, камуфляжні штани з ременем та слідами бурого кольору, зелену футболку з плямами бурого кольору.

- даними, які містяться в протоколі визнання та приєднання до справи речових доказів від 19.09.2023, відповідно до якого автомат АК-74 № НОМЕР_2 , 1989 року, 15 набоїв до АК-74 калібром 5,45Х39 мм., 6 відстріляних гільз до АК калібром 5,45Х39 мм., 1 стріляна гільза набою 5,45Х39 мм. До АК, металевий предмет зовнішньо схожий на деформовану кулю від набою калібру 5,45Х39 мм. до АК-74, які належать ВЧ НОМЕР_1 та перебували у користуванні ОСОБА_57 визнано речовими доказами.

- даними, які містяться в протоколі визнання та приєднання до справи речових доказів від 19.05.2023, відповідно до якого змив речовини бурого кольору та предмет схожий на кулю вилучені у будинку АДРЕСА_2 визнано речовими доказами.

- ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.05.2023 про дозвіл на проведення обшуку в у будинку АДРЕСА_2 .

- ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.05.2023 про накладення арешту на предмет схожий на кулю вилучений у будинку АДРЕСА_2 .

- витягом з наказу про переміщення особового складу на нові посади командира військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2022 № 216 § 3., відповідно до якого старшого солдата ОСОБА_15 призначено головним сержантом першого стрілецького взводу першої стрілецької роти НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ВОС-100975 А та вважати таким, що посаду прийняв.

- відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного хворого № 165 від 13.05.2023 ОСОБА_13 доставлено до КНП «Обласний наркологічний диспансер» 13.05.2023 о 06:15 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено. Виявлено залишкові явища попереднього вживання алкоголю (етанолу). При медичному огляді зафіксовано синець на лівій щоці, садна на правій щоці, припухлість повік, припухлість губ, набряклість обличчя, садна на плечі ліворуч, гематома в області ключиці та шиї праворуч, в області лівої пахової гематома.

- висновком судово-медичної експертизи № 12-17-335-Чт/23 від 14.07.2023 р. відповідно до якого, при експертизі трупу ОСОБА_15 встановлено наскрізне кульове поранення голови, у вигляді вхідної рани №1 на обличчі справа від якої бере початок рановий канал, що проходить в м`яких тканинах даної ділянки, нижню щелепу, де утворює дірчастий перелом, проходить в м`яких тканинах язика, далі проникає в черепну порожнину, з розривом твердої мозкової оболонки, проходить через задню ліву черепну ямку з утворенням дірчастого перелому, проходить через речовину лівої потиличної частки головного мозку, утворює перелом лівої потиличної кістки та закінчується вихідною раною №2 на лівій потиличній ділянці голови.

Характер ушкоджень на голові, дозволяють встановити, що поранення спричинене внаслідок пробивної дії тупого предмета з обмеженою поверхнею, що діяла. Пробивний характер ушкодження дозволяє визначити, що предмет володів високоенергетичними властивостями, які він отримав, імовірно, внаслідок пострілу з вогнепальної зброї, що була споряджена одиночними вогнепальними снарядами (кулями). Направлення ранового каналу спереду назад, справа наліво дещо знизу вверх.

Поранення голови зажиттєве та утворились незадовго до настання смерті(період обчислюється секундами/хвилинами). Вказана травма носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення (пункт 2.1.2., 2.1.3. «а», «б», «о» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»),

Між травмою голови і настанням смерті є прямий причинний зв`язок. Вищезазначена травма стала безпосередньою причиною смерті.

Взаємне розташування зброї та потерпілого в момент пострілів могло бути будь-яким за умови доступності локалізації спричинення ушкоджень.

Враховуючи динаміку розвитку трупних явищ, виявлених при проведенні експертизи трупу у секційному залі моргу, можна вважати, що смерть настала, не менше ніж за 12 годин до проведення експертизи трупу.(експертиза проводилась 13.05.2022 з 13:00 по 14:00)

В раньовому каналі не знайдено будь-яких мікрочастинок.

Кров ОСОБА_15 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В.

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_15 , метиловий етиловий, ізопропіловий, н-пропилові, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлено, як і не виявлено барбітурати, морфін, кодеїн, діодін, папаверин, промедол, стрихнін, атропін, гіосциамін, скополамін, кокаїн, пахікарпін, кофеїн, ефедрон, опій, дімедрол, похідні піразолону та 1,4-бенздіазепіну.

- даними які містяться в протоколі слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_13 14.07.2023 року, відповідно до якого останній показав що 12.05.2023 у будинку АДРЕСА_3 знаходячись в кімнаті взяв автомат та повернувся до потерпілого то автомат «самотужки» здійснив постріл у бік потерпілого, який стояв у дверному отворі на відстані 4-5 метрів від нього, правим боком до нього. Чому відбувся постріл він не знає, після пострілу потерпілий впав на підлогу, а він зі зброєю вийшов на вулицю.

- висновком судово-медичної експертизи № 12-23-14-335-Чт/23 від 18.08.2023 р. відповідно до якого показання ОСОБА_13 надані ним під час слідчого експерименту 14.07.2023, не суперечать наявним медичним даним по локалізації та механізму спричинення наявних у ОСОБА_15 тілесних ушкоджень.

- висновком судової експертизи № СЕ-19/121-23/11269-БЛ від 13.09.2023 відповідно до якої представлений для експертизи бойовий автомат виробництва СРСР системи Калашникова моделі «АК-74» калібру 5,45 мм (патрон 5,45x39 АК), № НОМЕР_2 , 1989 року випуску - відноситься до бойової нарізної вогнепальної зброї.

Належить до бойових автоматів системи Калашникова моделі «АК-74».

Автомат, що виготовлений промисловим способом, придатний для стрільби бойовими проміжними патронами 5,45x39 АК (в тому числі - наданими для провадження експертизи).

Представлені для дослідження 21 бойовий проміжний патрон 5,45x39 АК виробництва СРСР та РФ, призначені для стрільби з бойової нарізної зброї калібру 5,45 мм та відповідного типорозміру патронника (автомати та кулемети системи Калашникова тощо) - відносяться до боєприпасів нарізної зброї.

6 відстріляних патронів 5,45x39 АК промислового виробництва придатні для здійснення пострілів (в тому числі - з наданого автомата). Ймовірно, невикористані в ході експериментальної стрільби 15 патронів також придатні для проведення пострілів.

Надана для дослідження деформована оболонкова куля колишнього бойового проміжного патрона 5,45x39 АК була вистріляна з представленого для експертизи бойового автомата «АК-74» калібру 5,45 мм, № 6157166,1989 р.в.

Надана для дослідження гільза проміжного патрона 5,45x39 АК була відстріляна із представленого для експертизи бойового автомата «АК-74» калібру 5,45 мм, № НОМЕР_2 , 1989 р-в.

- висновком судово-цитологічної експертизи № 15-12/№321-Дм/2023 від 02.06.2023 відповідно якого групова належність крові потерпілого ОСОБА_15 . На змиві з тампону вилученому з підлоги біля тіла ОСОБА_15 , знайдені сліди крові людини групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анті-В, походження якої від ОСОБА_15 не виключається.

- висновком судово-цитологічної експертизи № 14/1074-Дм/2023 від 06.06.2023 відповідно якого на брюках камуфляжних, вилучених у ОСОБА_13 виявлена кров людини групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анті-В, походження якої від ОСОБА_15 не виключається.

- висновком судово-цитологічної експертизи № 14/1075-Дм/2023 від 06.06.2023 відповідно якого на шкарпетці І та ІІ ОСОБА_13 виявлена кров людини групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анті-В, походження якої від ОСОБА_15 не виключається.

- копією військового квитка ОСОБА_13 серії НОМЕР_6 відповідно запису в якому за останнім 05.01.2023 закріплена зброя АК-74 калібру 5,45 № НОМЕР_2 .

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2022 № 161 § 4., відповідно до якого солдата запасу ОСОБА_13 призваного ІНФОРМАЦІЯ_4 02.09.2022 призначено старшим оператором першого протитанкового відділення протитанкового взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ВОС-139810А.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно припису ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З аналізу положень ст.ст. 92-93 КПК України вбачається, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Вимогами ст. 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.ч. 1, 2 ст. 84 КПК України).

Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

У ході судового розгляду суд дійшов до висновку про те, що досліджені при судовому розгляді докази є належними та достатніми, надають інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, однак не підтверджують висновків прокурора про кваліфікацію дій ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого саме п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як належні та допустимі.

Також, при ухваленні вироку, суд не посилається на інші матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судовому засіданні за клопотанням прокурора оскільки вони не мають доказового значення.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою слід керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Доводи ОСОБА_13 та його захисника про те, що він не мав умислу на вбивство потерпілого, а постріл відбувся випадково через його недбальство та його дії неправильно кваліфіковано, знайшли своє підтвердження при судовому розгляді.

Так, п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, особи чи її близького родича у зв`язку з виконанням цією особою службового або громадського обов`язку.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 115 КК, характеризується прямим умислом на протиправне заподіяння смерті іншій людині. Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК). Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства. Зокрема, при вчиненні вбивства винний усвідомлює, наслідки своїх дій і бажає настання смерті потерпілого. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб. Вмотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини, а умисна форма вини при цьому передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину.

При цьому умисне вбивство відрізняється від злочинів вчинених з необережності, і визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій оскільки при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі необережність ставлення винного до смерті характеризується протиправною самовпевненістю або недбалістю.

Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків; вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Диспозицією ж ст. 119 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вбивство, вчинене через необережність.

З суб`єктивної сторони цей склад злочину характеризується злочинною самовпевненістю, (особа передбачає можливість настання смерті іншої особи внаслідок свого діяння, але легковажно розраховує на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК України) або злочинною недбалістю (особа не передбачала, що внаслідок її дій чи бездіяльності може настати смерть іншої особи, хоча повинна була і могла це передбачити (ч. 3 ст. 25 КК України).

Як зазначалось вище, положеннями ст. 24 КК України визначено, що умисел поділяється на прямий і непрямий. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 3 цієї статті).

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. При цьому спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.

Отже кваліфікація дій, як вбивство через необережність (ст. 119 КК України) настає за наявності таких самих елементів об`єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого ст. 115 КК України, за умови, якщо було вчинено вбивство, а за суб`єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Суд на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів встановив, що як убачається з показань свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 між ОСОБА_13 та ОСОБА_15 не виникало конфлікту з приводу розпорядження слідувати на медичне освідування, ніхто зі свідків не чув погроз на адресу потерпілого з боку обвинуваченого, як в той день так і до того, або відмови виконувати розпорядження, більш того з показань ОСОБА_36 вбачається, що хоч між потерпілим та обвинуваченим і було складні стосунки, однак обвинувачений їх приймав за жарт.

Крім того, як в ході досудового розслідування так і в судовому розгляді встановлено, що в момент пострілу ОСОБА_13 не перебував у полі зору жодного свідка, а отже жодним свідком не спростоване твердження обвинуваченого про ненавмисність його дій. При цьому показання свідка ОСОБА_35 про те, що постріл відбувся в коридорі будинку спростовується показаннями свідка ОСОБА_33 , який прямо вказав на те, що перебуваючи в коридорі почув з кімнати де був ОСОБА_46 постріл і ОСОБА_17 , який стояв в дверях почав падати, а після того, як він його підхопив то з кімнати у коридор вийшов ОСОБА_58 .

Допитаний при судовому розгляді судово-медичний експерт ОСОБА_59 підтвердив висновки наданих експертиз та зазначив, що вхідний кульовий отвір у потерпілого виявлено в правій половині обличчя, права нижня щелепа, після потрапляння в обличчя куля напрямок не змінювала і вийшла в волосистій частині голови, що може свідчити про напрямок її руху дещо знизу вгору, чим підтвердив свої висновки про те, що направлення ранового каналу спереду назад, справа наліво дещо знизу вверх.

Отже суд доходить висновку, про спроможність показань ОСОБА_13 про те, що після розпорядження ОСОБА_27 збиратись і їхати на освідування і відсутності з цього приводу конфлікту, коли він перебував у кімнаті та збирав з дивану свої речі і взяв до рук автомат, який був не на запобіжнику і в патроннику перебував патрон, то з невідомих йому причин чи то через несправність, чи то зачепив за щось спусковий гачок, відбувся постріл і куля потрапила в голову ОСОБА_60 , який стояв в дверях між кімнатою та коридором, що безумовно вказує на недбалість, а не на спрямованість його дій саме на умисне позбавлення життя потерпілого.

Судом враховуються дані про спосіб і знаряддя злочину, те, що ОСОБА_13 є військовослужбовцем, за ним закріплено зброю, він сам підтверджує, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, зброя перебувала у нього в руках і коли він її піднімав з дивану відбувся постріл і, а тому була велика ймовірність того, що у такий спосіб можна заподіяти смерть потерпілого.

Дії ОСОБА_13 , виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранень, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, а також після неї, їх стосунків, судом не розцінюються, як дії які вказують на наявність умислу на позбавлення життя, оскільки як пояснили свідки, допитані в судовому засіданні, ОСОБА_13 не висловлював погроз, між ним та потерпілим не виникало конфлікту з приводу розпорядження збирати речі та слідувати на медичне освідування з ціллю встановлення ступеню алкогольного сп`яніння, жоден зі свідків не вказує на цілеспрямоване здійснення пострілу, тим більше, що показання ОСОБА_13 про обставини за якими відбувся постріл, під час того, як він брав зброю з дивану не протирічать даним на які вказував судово-медичний експерт ОСОБА_59 про напрямок руху кулі дещо знизу вгору, а отже і не вбачається умислу на вбивство, особи у зв`язку з виконанням цією особою службового обов`язку.

Також, аналізуючи досліджені при судовому розгляді письмові докази колегія судів доходить висновку, що кваліфікація прокурором дій ОСОБА_13 за п. 8 ч. 2 ст. 115 КПК України здійснена на підставі витягу з наказу про проведення службового розслідування командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2022 № 331, за фактом умисного вбивства 12.05.2023 гранатометником першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 головного сержанта ОСОБА_15 , витягу з наказу про результати службового розслідування командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2022 № 338, за яким за вчинене умисне вбивство головного сержанта ОСОБА_15 в умовах воєнного стану на підставі п. «а» ст. 58, п. «в» ст. 48 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України на ОСОБА_13 накладено сувору догану, а також повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я начальника Куп`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.05.2023 про виявлення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому, висновки в наказі від 16.05.2022 № 338 про умисне вбивство, гуртуються посиланнями на пояснення свідків події ОСОБА_31 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 та ОСОБА_35 , при цьому жоден з військовослужбовців опитаний при проведенні службового розслідування не посилався на обставини встановлені висновком про наявність у ОСОБА_13 умислу.

Більш того, допитані при судовому розгляді зазначені свідки не посилались на обставини встановлені службовими розслідуваннями та повідомленням про вчинення злочину.

Отже твердження сторони обвинувачення, що у солдата ОСОБА_13 , щодо якого 05.03.2023 встановлювався факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, і якого потерпілий - головний сержант ОСОБА_15 , виконуючи свої службові обов`язки намагався доставити 12.05.2023 на медичне освідування, через що виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_15 , у зв`язку із виконанням останнім службового обов`язку та з мотивів ухилення від адміністративної відповідальності, використовуючи при цьому у якості знаряддя вчинення злочину, закріплений за ним АК-74 калібру 5,45 мм, № НОМЕР_2 , на думку колегії суддів не доведено належними та допустимими доказами, а є припущеннями, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що загибель ОСОБА_15 настала в результаті недбальства ОСОБА_13 .

Разом з тим, при судовому розгляді не знайшли свого підтвердження і посилання сторони захисту про наявність в діях ОСОБА_13 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України, оскільки ні сторона обвинувачення ні сторона захисту не надавали суду доказів на підтвердження фактів доведення до відома ОСОБА_13 відповідних Статутів та Настанов затверджених наказами Міністерством Оборони України щодо поводження зі зброєю, умов її зберігання, обслуговування та використання, як при веденні бойових дій так і під час перебування у місцях постійної чи тимчасової дислокації військовослужбовцями ЗСУ що повинно підтверджуватись особистим підписом у журналі інструктажів (журнал обліку інструктажів із заходів безпеки) та записами у відповідних відомостях під розписку при отриманні зброї, і такі матеріали не були предметом дослідження у суді, а отже суд не має права обґрунтовувати вирок нормами, які не були зазначені в обвинувальному акті та не досліджувалися під час судового розгляду.

Тим не менш, на думку колегії суддів ОСОБА_13 , не міг не розуміти, що бойова вогнепальна нарізна зброя є предметом підвищеної небезпеки - технічним засобом, що через свої фізичні властивості, через високу вражаючу здатність становлять підвищений ризик для життя людей і обвинувачений, як особа у володінні якого був такий предмет допустив недбальство з її поводженням.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, доходить висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Тому колегія суддів приходить до переконання, що всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, а саме вбивство, вчинене через необережність і його вина саме у вчиненні цього злочину доведена судовим розглядом.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3 зазначеного Пленуму Верховного суду України, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, стадія вчинення кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо.)

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_13 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнається щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_13 , відповідно до ст.67 КК України, судом визнається вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

За ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Так, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_13 , колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим злочину, який згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Також судом враховуються матеріали, які характеризують особу громадянина України ОСОБА_13 , який раніше не судимий, проходив службу за мобілізацією до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дочку , ІНФОРМАЦІЯ_6 , неодружений, за місцем проходження служби характеризується задовільно.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 201 від 09.10.2023 року ОСОБА_13 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними У період часу, якому відповідає правопорушення перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Визначаючи обвинуваченому ОСОБА_13 покарання, суд враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про його особу, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, наявності як пом`якшуючих так і обтяжуючих обставин, вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання йому слід призначити в межах санкції ч. 1 ст.119 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Підстав застосування положень ст. 69, 69-1, 75 КК України до обвинуваченого, колегія суддів не знаходить, у зв`язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м`якість покарання.

Крім того, призначення покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_13 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_13 , до набрання вироком законної сили залишити раніше обрану - тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_13 , у строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 13.05.2023 р. з моменту його фактичного затримання і поміщення під варту з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Потерпілими ОСОБА_29 дружиною загиблого ОСОБА_15 та ОСОБА_61 сином загиблого ОСОБА_15 до ОСОБА_13 заявлено цивільний позову відшкодування моральної шкоди у зв`язку з загибеллю ОСОБА_15 по 1000000,00 грн. кожному

Розглянувши указані позовні заяви, суд прийшов до такого висновку.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми КПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (ч. 1 та п. 1-3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як визначено у ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Отже, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди законодавством не встановлений. Суд визначає цей розмір залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 27 даної Постанови при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому, діючим законодавством не визначено обов`язку позивача проводити відповідне експертне дослідження з метою встановлення розміру моральної шкоди.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Смерть рідної людини, а в даному випадку чоловіка та батька, яка настала в результаті дій ОСОБА_13 , це тяжка втрата, що безспірно викликає страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо.

Колегія суддів, з`ясувавши у судовому засіданні позицію обвинуваченого ОСОБА_13 щодо пред`явлених йому позовів, які він визнав частково, пояснивши таку свою позицію відсутністю коштів, вислухавши в судовому засідання пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали цивільних позовів, та дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази в їх сукупності, враховуючи обставини та характер кримінального правопорушення, передумови вчинення кримінального правопорушення, поведінку потерпілого та обвинуваченого до та під час його скоєння, а також те, що злочин за ч. 1 ст. 119 КК України, характеризується необережною формою вини, приходить до висновку, що позивачами доведено наявність факту заподіяння їм діями відповідача (який є безпосереднім завдавачем шкоди, моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою, смертю близької людини, є безпосередній причинний зв`язок, а відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та вини в завданні такої моральної шкоди.

З урахуванням характеру, обсягу та глибини душевних страждань, які зазнали позивачі, тривалості страждань з моменту смерті чоловіка та батька, виходячи з засад справедливості, розумності та наслідків, що наступили колегія суддів доходить висновку про необхідність повного задоволення позову та відшкодуванням відповідачем моральної шкоди спричиненої смертю ОСОБА_15 по 1000000,00 грн. на користь ОСОБА_29 та ОСОБА_62 .

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 124, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отже, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/121-23/11269-БЛ від 13.09.2023 на суму 5736,00 грн. та по проведенню судової експертизи № СЕ -19/121-23/11439-БД від 21.06.2023 на сумі 6723,64 грн.

Арешт майна застосований ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.05.2023 на предмет схожий на автомат Калашнікова 74 № НОМЕР_2 , 1989 року з приєднаним магазином з 20 набоями калібром 5,45 мм та одним патроном у каналі ствола, гільзу від набою 5,45 мм., камуфляжні штани з ременем та слідами бурого кольору, зелену футболку - скасувати.

Арешт майна застосований ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.05.2023 на кулю вилучений у будинку АДРЕСА_2 - скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 119 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_13 , рахувати з 13.05.2023 року з моменту його фактичного затримання.

Строк попереднього ув`язнення з 13.05.2023 року по день набрання вироком законної сили підлягає зарахуванню відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_13 у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Позов ОСОБА_29 та ОСОБА_63 до ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_29 та ОСОБА_63 по 1000000,00 (один мільйон) гривень кожному.

Скасувати арешт застосований ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.05.2023 на предмет схожий на автомат Калашнікова 74 № НОМЕР_2 , 1989 року з приєднаним магазином з 20 набоями калібром 5,45 мм та одним патроном у каналі ствола, гільзу від набою 5,45 мм., камуфляжні штани з ременем та слідами бурого кольору, зелену футболку.

Скасувати арешт застосований ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.05.2023 на кулю вилучений у будинку АДРЕСА_2 .

Речові докази: автомат Калашнікова 74 № НОМЕР_2 , 1989 року з приєднаним магазином з 15 набоями калібром 5,45 мм. після набрання вироком законної сили повернути власнику - державі в особі військової частини НОМЕР_1 .

Шість відстріляних патрони калібру 5,45х39 мм. до АК, 1 стріляну гільзу 5,45х39 до АК, металевий предмет зовні схожий на деформовану кулю від набою калібру 5,45х39 мм до АК-74, камуфляжні штани з ременем, зелену футболку після набрання вироком законної сили - знищіти.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави витрати по проведенню експертизи № СЕ-19/121-23/11269-БЛ від 13.09.2023 у сумі 5736,00 грн. та по проведенню експертизи № СЕ -19/121-23/11439-БД від 21.06.2023 у сумі 6723,64 грн.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору і засудженому негайно після його проголошення.

На вирок може бути подана апеляційна скарга, з підстав передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через районний суд.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

суддя: ОСОБА_2 ,

суддя: ОСОБА_3