Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №707/884/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року

м. Київ

справа № 707/884/21

провадження № 51-1600 км 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2025 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12020250270000646 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сміла Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.

Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів.

Відповідно до встановлених місцевим судом фактичних обставин, ОСОБА_8 01 липня 2020 року приблизно о 19:30, на території готельно-ресторанного комплексу «Селена», що на вул. Дахнівській, 21 у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, перебуваючи на пірсі, діючи умисно та цілеспрямовано, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, завдав ОСОБА_9 один удар кулаком у голову та ногою у грудну клітку, від яких ОСОБА_9 впав у воду, після чого як ОСОБА_9 виліз із води, продовжуючи свої злочині дії, ОСОБА_8 завдав ОСОБА_9 ще декілька ударів руками в голову та ногами у грудну клітку, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів вказує про порушення судами вимог кримінального процесуального закону.

Наголошує, що місцевим судом не було закрито кримінальне провадження за наявності підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Після повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочину строк досудового розслідування, визначений положеннями ст. 219 КПК, закінчувався 09 лютого 2021 року, при цьому твердження судів про те, що сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення саме 27 січня 2021 року не відповідає дійсності, не підтверджується матеріалами провадження, оскільки ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 дізналися про це лише 09 березня 2021 року, коли прибули до слідчого для ознайомлення з матеріалами, а тому стверджує, що період з 27 січня 2021 року по 02 березня 2021 року має бути включеним у строк досудового розслідування.

Зазначає, що висновок судово-медичної експертизи щодо наявності у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, протоколи слідчих експериментів, проведених з ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_10 спростовують показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 щодо заподіяння потерпілим засудженому тілесних ушкоджень. Таким чином переконаний, що матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів того, що за встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_8 обумовлені необхідною обороною, що давало суду підстави ухвалити виправдувальний вирок, чого відповідно зроблено не було.

Зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять частини технічного запису судового засідання з частиною допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , показання яких викладені у мотивувальній частині вироку, що є підставою для скасування цього вироку суду.

Стверджує, що ухвала апеляційного суду постановлена незаконним складом суду, оскільки судді ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі ст. 75, 76 КПК мали б заявити самовідвід, так як вже брали участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції під час скасування ухвал місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, та, відповідно надавали оцінку доказам у кримінальному провадженні.

Разом з тим, зауважує, що сторона захисту була позбавлена можливості скористатися відповідним правом та заявити відвід складу суду, оскільки апеляційний розгляд відбувся за відсутності захисника ОСОБА_6 , який з поважних причин, зокрема, участю в інших судових засіданнях, просив відкласти розгляд справи, що свідчить про упередженість суду по відношенню до сторони захисту, та наявності підстав для відводу суддів ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від розгляду цієї справи.

Крім того, вказує про порушення права ОСОБА_8 на захист. Так апеляційний суд, констатуючи про умисне затягування захисником ОСОБА_6 розгляду справи та аргументуючи свою позицію спливом 01 липня 2025 року строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, що, на переконання захисника, не відповідає дійсності, не зважаючи на заперечення ОСОБА_8 призначив йому іншого захисника за рахунок держави, який з ОСОБА_8 позицію захисту не узгоджував, належним чином з матеріалами справи не ознайомлювався, під час апеляційного розгляду вів себе пасивно, до того ж заявив самовідвід у зв`язку з наявністю у ОСОБА_8 захисника за договором. Дійшовши висновку, що саме у такий спосіб буде забезпечено дотримання права на захист засудженого, апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви про самовідвід захисника ОСОБА_16 , та за результатом апеляційного розгляду відмовив у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту.

У письмових запереченнях прокурор ОСОБА_17 , вказуючи про необґрунтованість доводів касаційної скарги сторони захисту, просить відмовити у її задоволенні, а за наслідком касаційного розгляду просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а ухвалу скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження і суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_8 подав до Суду заяву, у якій просив касаційний розгляд провести у його відсутність, за результатом розгляду ухвалити рішення, яким касаційну скаргу його захисника задовольнити, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження і суді апеляційної інстанції.

Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги сторони захисту, просили ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як визначено положеннями ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

Крім того, відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги сторони захисту, що міститься в матеріалах кримінального провадження, захисник вказував про неправильну оцінку доказів та допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у тому числі й щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження.

Захисник зауважував, що після повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочину строк досудового розслідування, визначений положеннями ст. 219 КПК, закінчувався 09 лютого 2021 року, при цьому твердження суду про те, що сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення саме 27 січня 2021 року не відповідає дійсності, не підтверджується матеріалами провадження, оскільки ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 дізналися про це лише 09 березня 2021 року, коли прибули до слідчого для ознайомлення з матеріалами, у зв`язку з чим період з 27 січня 2021 року по 02 березня 2021 року (до дня ухвалення постанови слідчого про відновлення досудового розслідування) має бути включеним у строк досудового розслідування.

А тому захисник у апеляційній скарзі вказував про необґрунтованість висновку суду першої інстанції стосовно відсутності підґрунтя для закриття кримінального провадження з підстав передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, суд апеляційної інстанції вказані доводи належним чином не перевірив та не спростував.

Зі змісту мотивувальної частини ухвали вбачається, що, обґрунтовуючи свої висновки, апеляційний суд в ухвалі вказав про необґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника, адже неодноразові його клопотання про закриття кримінального провадження були предметом перевірки судів, якими не було встановлено для цього відповідних підстав.

Однак, колегія суддів вважає зазначені висновки апеляційного суду такими, що не узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону, усталеною практикою Верховного Суду, та не підтверджуються дослідженими матеріалами кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні доводів захисника стосовно зазначеного, обмежився лише формальною вказівкою про відсутність підстав для їхнього задоволення.

Натомість, ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Статтею 372 КПК встановлено, що ухвала суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині ухвали має зазначатися суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Тобто, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів.

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та є підставою для скасування судового рішення.

Підсумовуючи наведене, не навівши належного обґрунтування своїх висновків з посиланням на конкретні норми закону, якими він керувався, як того вимагають положення ч. 2 ст. 419 КПК, апеляційний суд в ухвалі не зазначив докладних підстав, з яких апеляційну скаргу сторони захисту визнав необґрунтованою.

А тому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали порушив вимоги кримінального процесуального закону, що призвело до передчасності прийняття рішення про залишення без змін вироку суду першої інстанції.

Серед іншого небезпідставними є доводи захисника, які викладені ним у касаційній скарзі, про обставини, які виключають участь судді у кримінальному провадженні.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2022 року у складі головуючого-судді ОСОБА_13 , суддів ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , скасовано ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 10 січня 2022 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Після повторного надходження кримінального провадження на розгляд суду апеляційної інстанції ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року задоволено заявлений захисником ОСОБА_6 відвід суддям ОСОБА_18 та ОСОБА_13 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено новий склад суддів, до якого увійшли головуючий-суддя ОСОБА_19 , судді ОСОБА_20 та ОСОБА_14 .

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у складі головуючого-судді ОСОБА_19 , судді ОСОБА_20 , ОСОБА_14 скасовано ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

04 жовтня 2024 року Черкаським районним судом Черкаської області ухвалено обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 , який учасниками кримінального провадження був оскаржений в апеляційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи визначено склад суддів, до якого увійшли головуючий-суддя ОСОБА_18 , судді ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . У подальшому відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи здійснено заміну головуючого-судді ОСОБА_18 на суддю ОСОБА_15 .

За наслідком апеляційного розгляду ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2025 року у складі головуючого-судді ОСОБА_15 , суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року залишено без змін.

Хоча, з огляду на вимоги ст. 76 КПК, передбачені процесуальним законом підстави щодо недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні, відсутні, колегія суддів звертає увагу, що суддя ОСОБА_13 раніше вже був відведений від участі у цьому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, а тому мав бути виключений з відповідного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Як визначено пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, а тому є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Крім того, у касаційній скарзі, окрім іншого, захисник вказує про неправильну оцінку судом першої інстанції доказів у справі, порушення фіксації судового процесу під час допиту свідків, наявності приводів вважати, що дії ОСОБА_8 вчинені в умовах самооборони, та, відповідно існування підстав для ухвалення виправдувального вироку.

Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а зазначені вимоги захисником ставилися у тому числі і перед судом апеляційної інстанції (містяться у апеляційній скарзі), колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки вони відповідно до вимог статей 404-405 КПК мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Так само у зв`язку із скасуванням ухвали апеляційного суду і призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, який має бути здійснений з дотриманням усіх вимог, закріплених Главою 31 КПК, колегія суддів вважає неактуальними доводи про порушення, на думку захисника, апеляційним судом права засудженого на захист.

Таким чином касаційна скарга сторони захисту підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь, а за наслідками апеляційного розгляду - постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2025 року стосовно засудженого ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3