Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №497/358/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року

м. Київ

справа № 497/358/24

провадження № 51-4781 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 , який представляє інтереси ОСОБА_9 в частині вирішення питання про спеціальну конфіскацію, на вирок Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022160000000339, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Болград Одеської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 332, ч. 1 та ч. 3 ст. 362 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Болградського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за:

- ч. 1 ст. 332 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3роки;

- ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- ч. 1 ст. 362 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік;

- ч. 3 ст. 362 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права займатися господарською діяльністю, пов`язаною з використанням автоматизованих комп`ютерних систем та мереж на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права займатися господарською діяльністю, пов`язаною з використанням автоматизованих комп`ютерних систем та мереж на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Вироком Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та не застосування спеціальної конфіскації скасовано, ухвалено свій, яким ОСОБА_10 призначено покарання за:

- ч. 1 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися господарською діяльністю, пов`язаною з міжнародними перевезеннями пасажирів та вантажів автомобільним транспортом на строк 2 роки та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з роботою з інформацією, яка обробляється автоматизованими системами на строк 2 роки;

- ч. 1 ст. 362 КК України у виді виправних робіт на строк 1 рік;

- ч. 3 ст. 362 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з роботою з інформацією, яка обробляється автоматизованими системами на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права займатися господарською діяльністю, пов`язаною з міжнародними перевезеннями пасажирів та вантажів автомобільним транспортом на строк 2 роки та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з роботою з інформацією, яка обробляється автоматизованими системами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію та конфісковано у власність держави належне ОСОБА_8 майно, а саме:

- транспортний засіб марки «Neoplan», д.р.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , разом із ключами від нього;

- транспортний засіб марки "VanHool", д.р.з. НОМЕР_3 , модель T-916 ACRON, VINYE2916SS339D51750, разом із ключами від нього;

- транспортний засіб марки "Iveco 65C17", д.р.з. НОМЕР_4 , модель 65C17, VINZCFC65C0005827221, разом із ключами від нього.

Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України документи, що підтверджують походження, реєстрацію транспортних засобів, щодо яких прийнято рішення про спеціальну конфіскацію залишити в матеріалах кримінального провадження.

Виключено з резолютивної частини вироку посилання на повернення ОСОБА_8 речового доказу: технічну документацію на транспортний засіб марки «VanHool», д.н.з. НОМЕР_3 .

Виключено з резолютивної частини вироку посилання про те, що вважати поверненими ОСОБА_8 наступні речові докази:

- транспортний засіб марки «Neoplan» д.р.з НОМЕР_1 , ключі та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу;

- транспортний засіб марки «VanHool», д.р.з. НОМЕР_3 , ключі та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу;

- транспортний засіб марки «Iveco 65C17», д.р.з НОМЕР_4 , ключі та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_11 визнано винуватим та засуджено за

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_8 було визнано винуватим в незаконному переправленні особи через державний кордон України та організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, а також сприяння його вчиненню, наданням засобів та усуненням перешкод; в незаконному переправленні особи через державний кордон України та організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, а також сприяння його вчиненню, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому повторно; в несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчиненою особою, яка має право доступу до неї; в несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчиненою особою, яка має право доступу до неї, вчиненому повторно за таких обставин.

Так, ОСОБА_8 , будучи суб`єктом господарювання - фізичною особою -підприємцем, який має ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, авторизуючись у системі «Шлях» за допомогою особистого кваліфікованого електронного підпису, отримував доступ до особистого кабінету ліцензіата де, керуючись Інструкцією, опублікованою на офіційному сайті Укртрансбезпеки, подавав заяви на внесення військовозобов`язаних осіб (клієнтів) до системи «Шлях» як других (резервних) водіїв, після чого у його супроводі військовозобов`язані здійснювали перетин державного кордону України.

Надалі, після фіктивного працевлаштування на посаду другого (резервного) водія ФОП « ОСОБА_8 », РНОКПП: НОМЕР_5 , внесення відомостей до системи «Шлях», військовозобов`язані особи (клієнти) та після проходження детального та ретельного інструктажу, ОСОБА_8 разом з клієнтом здійснював перетин державного кордону України на одному із власних транспортних засобів через пункт пропуску в межах Одеської області.

Крім того, ОСОБА_8 з метою доведення свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб призовного віку, через державний кордон України, не повідомляючи про власні наміри залучив до свої діяльності раніше знайому ОСОБА_12 , яка не була обізнана про дійсні наміри ОСОБА_8 та якій за невстановлених обставин передав власні дані для автентифікації до електронного кабінету перевізника Єдиного комплексу інформаційних систем (системи «Шлях»), адміністратором якої є Державна служба України з безпеки на транспорті та в подальшому в незалежності від обставин вибірково надавав вказівки ОСОБА_12 , яка не була обізнана про дійсні наміри ОСОБА_8 , вносити недостовірні данні до вказаної системи відносно осіб які виявили бажання незаконно перетнути державний кордон України.

Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно відповідно до розробленого плану, у невстановлений час та спосіб, але достеменно встановлено що після 24 лютого 2022 року, вчинив 18 епізодів переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , які в подальшому не повернулись на територію України

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 в частині застосування спеціальної конфіскації, скасувавши його та залишити в силі вирок суду першої інстанції. Стверджує, що рішення апеляційного суду про застосування до ОСОБА_8 спеціальної конфіскації, а саме конфіскацію трьох транспортних засобів - автобусів, які були придбані в шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя, на його переконання, є безпідставним, оскільки автобуси належать не тільки ОСОБА_8 , а й ОСОБА_9 . А застосувавши спеціальну конфіскацію вказаного майна, про використання якого для вчинення злочину дружина засудженого не знала, суд апеляційної інстанції порушив її права. Крім того, наводить доводи щодо правозастосовної практики касаційного суду з вказаного питання.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 в частині застосування спеціальної конфіскації, скасувавши його та залишити в силі вирок суду першої інстанції. Стверджує, що рішення апеляційного суду про застосування до ОСОБА_8 спеціальної конфіскації, є необґрунтованим та таким, яке не відповідає сталій практиці суду касаційної інстанції, оскільки конфісковане майно є спільною сумісною власністю та набуте в шлюбі, а суд апеляційної інстанції порушив її права та дітей на право власності, застосувавши спеціальну конфіскацію. Крім того, вказує на те, що ОСОБА_9 звернулась з позовною заявою про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 , кожен окремо, вважали за необхідне касаційні скарги задовольнити, змінити оскаржуване судове рішення апеляційного суду, виключивши посилання про застосування положень ст. 96-2 КК України щодо спеціальної конфіскації транспортних засобів (автобусів). Крім того, захисником ОСОБА_6 було заявлено клопотання про передачу даного кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю, на його думку, виключної правової проблеми та розбіжностей у практиці.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор заперечив проти поданих касаційних скарг та просив їх залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Винуватість ОСОБА_8 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення, кваліфікація діянь та призначення покарання за кримінальні правопорушення у касаційних скаргах не оспорюються.

Доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з вироком апеляційного суду, яким, на їх думку, було неправильно застосовано спеціальну конфіскацію транспортних засобів, оскільки вони є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_9 .

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з цими твердженнями та вважає їх необґрунтованими.

Так, метою застосування спеціальної конфіскації є припинення володіння знаряддям та засобами вчинення кримінального правопорушення, їх вилучення у особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння і в такий спосіб забезпечення превенції вчинення нових правопорушень та убезпечення суспільства від їх вчинення.

Відповідно до правового висновку, який було сформульовано Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2026 року (справа № 669/338/24) на підставі положень статей 96-1, 96-2 КК України майно, що перебуває у спільній власності, підлягає спеціальній конфіскації, якщо співвласник, який є правопорушником, використав його як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення.

Якщо майно, яке було використано як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення, перебуває у спільній власності подружжя і воно було використано одним із подружжя в ході вчинення кримінально-караного діяння, то таке майно підлягає спеціальній конфіскації в повному обсязі, оскільки його власник (той з подружжя, який вчинив кримінальне правопорушення) усвідомлено використав його в протиправних цілях.

У даному кримінальному провадженні належність транспортних засобів «Neoplan», "VanHool", "Iveco 65C17" ОСОБА_8 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію цих транспортних засобів.

Як встановлено апеляційним судом, в ході вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, належні засудженому ОСОБА_8 транспортні засоби було використано як знаряддя їх вчинення, оскільки військовозобов`язаних осіб (клієнтів) було внесено до системи «Шлях» як других (резервних) водіїв, після чого у супроводі засудженого вони здійснювали перетин державного кордону України та в подальшому не повертались назад в Україну.

З огляду на те, що транспортні засоби виконували роль засобу вчинення кримінальних правопорушень, то їх конфіскація на користь держави є правильною, а таке рішення апеляційного суду узгоджується із наведеним вище висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що під час розгляду даного кримінального провадження суд апеляційної інстанції не допустив істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вирок апеляційного суду є вмотивованим та відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Що стосується заяви захисника ОСОБА_6 про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то вона не підлягає задоволенню, оскільки колегія суддів вважає, що дана справа не містить виключну правову проблему і ця передача не забезпечить розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 , який представляє інтереси ОСОБА_9 в частині вирішення питання про спеціальну конфіскацію - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3