Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №348/2443/24 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2443/24

Номер провадження 2/348/23/26

30 березня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: О.Р.Боєчко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

У с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилися двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Надвірнянського районного суду від 22.11.2022 малолітнього ОСОБА_1 залишено проживати з матір`ю, а місце проживання доньки ОСОБА_4 не визначалось, оскільки на час винесення рішення їй виповнилося 14 років. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду стягнено з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в розмірі по 4000 грн на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. При цьому судом було встановлено, що відповідач перебував на роботі в Швеції та отримував заробітну плату 800 доларів США. На даний час відповідач змінив країну проживання , наразі проживає в США, де офіційно працевлаштований, має стабільний заробіток близько 3000 доларів США, у зв`язку із чим його матеріальне становище значно покращилося, у зв`язку із чим відповідач може сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 10000 грн щомісячно на кожну дитину. Позивач офіційно не працевлаштована, підробляє інколи по тимчасових заробітках, а ому її дохід є значно нижчим від доходу відповідача. Окрім того, позивач доглядає за спільними з відповідачем дітьми, в її обов`язки входить повне утримання дітей, їх розвиток, здоров`я, харчування, шкільні витрати, в той час як відповідач може спокійно працювати і жити тільки для себе. Діти ростуть, а, отже, збільшуються їх щоденні потреби. Окрім того, у обох дітей є проблеми з щитовидною залозою, через що вони перебувають на «Д» обліку з діагнозом Аутоімунний тіріоїдит у дитячого ендокринолога, то проходять постійне лікування. У зв`язку із зростанням економічної кризи в державі матеріальне становище позивача змінюється, ріст цін спонукає до необхідності витрачати на утримання дітей значні кошти на відповідне харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті, лікування. Суму, яку перераховує відповідач для дітей, недостатньо, тому діти потребують більшої уваги з боку матеріального забезпечення батька. Просила суд збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача на утримання двох дітей в сумі по 10000 грн щомісячно на кожну дитину.

В судове засідання позивач не з`явилася.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання 03.03.2026 та 30.03.2026 не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належно шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації. Судові повістки повернуті до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні ... відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, ОСОБА_2 є належно повідомленим про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2025 витребувано докази.

Ухвалою суду від 11.03.2025 зупинено провадження у справі та доручено компетентному органу Сполучених Штатів Америки встановити адресу проживання відповідача, громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 17.01.2019), його місця праці та розміру заробітної плати за період із 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року. Ухвалою суду від 20.01.2026 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.03.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2006 року, від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5, 6).

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2022 шлюб розірвано, малолітнього ОСОБА_1 залишено проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.7-8).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.11.2022 стягнено з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей в розмірі по 4000 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття (а.с.9-12).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають на «Д» обліку в КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району з діагнозом Аутоімунний тіріоїдит у дитячого ендокринолога та потребують постійного лікування в амбулаторних умовах (а.с.13, 14).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями статті 184 СК України Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач посилалась на те, що у відповідача покращився майновий стан.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).

Зазначений висновок відповідає правовим позиціям, викладених в постановах Верховного Суду від 19 червня 2024 року, справа № 686/22677/23, від 10 жовтня 2023 року, справа № 682/2454/22-ц.

Як на зміну матеріального стану відповідача позивач посилалася на збільшення його доходу - отримання заробітної плати за офіційним місцем роботи у Сполучених Штатах Америки.

Для підтвердження зазначеної обставини судом за клопотанням позивача було доручено компетентному органу Сполучених Штатів Америки встановити адресу проживання відповідача, громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 17.01.2019), його місця праці та розміру заробітної плати за період із 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

Доручення повернуто до суду без виконання (а.с.63-65).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту ч. 6 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК позивач не надала суду належних та допустимих доказів на доведення факту фінансової можливості у відповідача сплачувати аліменти в розмірі по 10000 грн на кожну дитину.

Посилання позивача на те, що збільшення витрат на утримання дітей відбувається у зв`язку з їх зростанням, навчанням, придбанням їм одягу, продуктів харчування та інших необхідних речей, тобто загальним здороженням рівня життя та інфляційними процесами не може бути підставою для зміни розміру аліментів, відповідно до ст. 192 СК України, оскільки вказаною нормою визначені інші конкретні підстави, наявність яких в даній справі не вбачається. Крім цього, сума стягнених з ОСОБА_2 аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

Також, позивач посилалася на стан здоров`я дітей, які перебувають на «Д» обліку в КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району з діагнозом Аутоімунний тіріоїдит у дитячого ендокринолога та потребують постійного лікування в амбулаторних умовах.

В постанові від 23.11.2022 по справі № 128/2206/21 Верховний Суд зазначив, що стан здоров`я дитини (пункт 1 частини першої статті 182 СК України) належить до обставин, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини (впливають на такий розмір) і, вочевидь, зміна цієї обставини, зокрема, істотне погіршення стану здоров`я дитини після стягнення аліментів, може бути підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів.

Верховний Суд, враховуючи призначення та мету аліментів на утримання дитини, виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Конвенції про права дитини, Конституції України, СК України, ЦПК України, Закону України «Про охорону дитинства», надаючи відповідь на основне правове питання у розглядуваній справі, дійшов висновку, що погіршення стану здоров`я дитини може бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання, якщо внаслідок такого погіршення здоров`я раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини.

В даній справі обставин того, що погіршення стану здоров`я малолітнього ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_4 після стягнення аліментів не носить короткострокового характеру, а є стійким розладом функцій організму, який призводить до обмеження життєдіяльності дитини, не встановлено, що унеможливлює застосування даних обставин для зміни розміру аліментів, стягуваних з відповідача в сторону збільшення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), відповідно до ст. 185 СК України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, і приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Враховуючи, що позов задоволенню не підлягає, а позивач звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. 141, 180, 281, 182, 184, 192 СК України, ст. 9, 10, 12, 13, 77-81,89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем та представником позивача до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Голіней Лілія Дмитрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001245 від 07.12.2017, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко