Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №216/2468/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2468/26

Провадження № 1-кп/216/721/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12026046230000048 від 05.03.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пирятин Полтавської області, громадянина України, який має середню освіту, військовослужбовця військової служби за призовом військової частини НОМЕР_1 , який проходить службу на посаді гранатометника 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти і аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 та перебуває у військовому званні «солдат», неодруженого, на утриманні будь-яких осіб не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент вчинення інкримінованого проступку проходив військову службу на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 лютого 2025 №35 (по стройовій частині) на посаді гранатометника 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 . На підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 червня 2025 №158 ОСОБА_3 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , яка має місце постійної дислокації (фактичне розташування) в АДРЕСА_2 (більш точна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму військового стану), де відповідно до діючих нормативно-правових актів, а саме відповідно до вимог положень ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260- на систематичній основі отримував грошове забезпечення.

Так, ОСОБА_3 будучи обізнаним із порядком проходження військової служби, несення внутрішньої служби, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст.11, 12, 16, 49, 127, 128, Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст.4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст.1, 17 Закону України «Про оборону України» з 27 серпня 2025 року по теперішній час був незаконно відсутнім на службі без поважних причин та не з`являвся до військової частини НОМЕР_1 .

При цьому, будучи обізнаним з вимогами Законів України, зокрема Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану

державі», перебуваючи на території Центрально-Міського району міста Кривого Рогу, більш точної адреси органу досудового розслідування встановити, розуміючи що військовослужбовцям, які вибувають для проходження військово-лікарської комісії продовжує нараховуватись та виплачуватись грошове забезпечення, маючи на меті фактично не перебуваючи за місцем несення служби без поважних причин продовжувати отримувати грошове забезпечення від військової частини НОМЕР_1 , починаючи з 19 серпня 2025 року вибув для проходження військово-лікарської комісії у військову частину НОМЕР_2 .

Маючи на меті безпідставне отримання грошового забезпечення за місцем проходження військової служби, яке виділялось з державного бюджету України для нарахувань та виплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , не пізніше серпня 2025 року у ОСОБА_3 виник умисел на протиправне заволодіння бюджетними коштами, які виділялись з державного бюджету України для нарахувань та виплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 відповідно до встановленого порядку та обсягах визначеним діючим законодавством, шляхом введення в оману посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , шляхом повідомлення безпосереднього керівництва про нібито проходження ним військово-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_3 , задля здійснення подальших нарахувань та виплат як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 .

Реалізуючи вказаний протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння бюджетними грошовими коштами, які виділялись з державного бюджету України, що належать військовій частини НОМЕР_1 у вигляді безпідставно нарахованого грошового забезпечення, солдат ОСОБА_3 шляхом обману, фактично не перебуваючи на військовій службі, переслідуючи корисливу мету, вирішив не повертатися до військової частини НОМЕР_1 та повідомив командуванню військової частини, в якій він проходив службу, про продовження проходження ним військово-лікарської комісії, що не відповідало дійсності та продовжив повідомляти командуванню неправдиві відомості про поважність причин не з`явлення до місця несення служби.

За таких обставин, ОСОБА_3 постійно вводячи в оману своє безпосереднє керівництво військової частини НОМЕР_1 , щодо поважності причин не прибуття до військової частини, діючи умисно, будучи безпідставно відсутнім за місцем несення служби з 27.08.2025 отримав від військової частини НОМЕР_1 грошового забезпечення за серпень 2025 року на загальну суму 23615 гривень 14 копійки.

Таким чином, з 27.08.2025 по 05.10.2025 діючи умисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер своїх шахрайських дій, діючи шляхом обману, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою неправомірного заволодіння чужим майном - бюджетними коштами, які виділялись з державного бюджету України для військової частини НОМЕР_4 , достовірно знаючи, що у зв`язку з перебуванням військовослужбовця на лікуванні в лікарняних закладах такому військовослужбовцю продовжується виплата грошового забезпечення, всупереч дійсності, ввів в оману посадових осіб командування військової частини НОМЕР_1 , повідомляючи неправдиві відомості про своє безпосереднє перебування та проходження військово- лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_2 в АДРЕСА_3 , що призвело до безпідставного отримання ним грошового забезпечення за серпень 2025 року на загальну суму 23615 гривень 14 копійки, чим завдав матеріальних збитків державному бюджету України на загальну суму 23615 гривень 14 копійки в особі військової частині НОМЕР_1 .

Тобто, в період часу з 27.08.2025 по 05.10.2025 року ОСОБА_3 шляхом обману заволодів грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 у розмірі 23615 гривень 14 копійки чим завдав матеріальної шкоди державному бюджету України на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , отримавши копії матеріалів дізнання, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини,

ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження за ч. 1 ст. 394 КПК України та подав до суду відповідну заяву про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка складена в присутності захисника ОСОБА_4 , тому сумнівів у добровільності та істинності його позиції в суду не виникло.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у поданій заяві згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений із обмеженням права апеляційного оскарження, та погоджується із розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

За встановлених обставин розгляд обвинувального акта здійснюється у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.

З огляду на наведене, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , останній беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно та не оспорюються учасниками судового провадження, тому винуватість ОСОБА_3 за висунутим обвинуваченням доведена поза будь-яким розумним сумнівом.

Враховуючи викладене, зазначені дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 , вчинене діяння, яке згідно із ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

При цьому відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 , в силу ст. 89 КПК України раніше не судимий, на обліку у лікаря – психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не надходило.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, мотиви, спосіб, обстановку та наслідки його вчинення, ставлення обвинуваченого до скоєного, наведені дані про його особу, зокрема, вік, відсутність судимостей, наявність двох пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин.

Враховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу.

За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 .

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону заявлений цивільний позов, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_3 на користь Військової частини НОМЕР_1 спричинені матеріальні збитки у розмірі 23615,14 гривень.

У матеріалах справи знаходиться розписка обвинуваченого ОСОБА_3 про визнання цивільного позову.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як установлено судом, в цьому кримінальному провадженні доведено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та розмір завданої шкоди, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням є обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : 23615 (двадцять три тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 14 коп. завданих збитків на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1