Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №194/324/26 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/324/26

Номер провадження № 1-кп/194/117/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026041400000006 від 02.01.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Добропілля, Донецької області, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, працюючої в ПрАТ ДТЕК “Павлоградвугілля”, на посаді чергової по гуртожитку, мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 08.12.2025 року знаходячись в приміщення магазину ТОВ “Вигідна покупка”, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Тернівка, вул.Сергія Маркова,буд.7-В близько 12:00 год., побачила на підлозі пластикову банківську картку АТ КБ “ПриватБанк”, яка належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після чого у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на привласнення офіційного документа - пластикової банківської картки АТ КБ “ПриватБанк”, яка прив`язана до міжнародного номеру банківського рахунку НОМЕР_1 та яка належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є офіційним документом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 , п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документа та електронний документообіг» та в подальшому, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами належними потерпілому, залишила вищезазначену банківську картку собі, не намагаючись повернути її останньому, тим самим привласнила вищевказану банківську картку.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, тобто у привласненні офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів.

Крім того, відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року (із змінами, внесеними Указами Президента від 14 березня 2022 року №133/22, від 18 квітня 2022 року № 259/22, від 17 травня 2022 року №341/22, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024) в Україні з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан.

Так, 08.12.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 після незаконного привласнення банківської картки АТ КБ “ПриватБанк яка прив`язана до міжнародного номеру банківського рахунку НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 розуміючи, що на вказаній банківській картці є грошові кошти та вона є безконтактною, реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, здійснила крадіжку грошових коштів шляхом оплати товарів вищевказаною привласненою банківською карткою на загальну суму 4524,23 гривень.

Таким чином, 08.12.2025 року в період часу з 12:22 год., до 14:03 год., ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, таємно викрала чуже майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме грошові кошти у загальній сумі 4524,23 гривень, якими розпорядилась на власний розсуд, спричинивши потерпілому майнового збитку на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

19 лютого 2026 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12026041400000006 від 02.01.2026 року, з одного боку, та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 , з іншого боку, була укладена угода про визнання винуватості. За змістом угоди сторони домовились, що підозрювана визнає вину у інкримінованому правопорушенні за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України та понесе покарання за вказаними статтями із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 5(п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України буде звільненою від відбування, призначеного покарання з випробуванням.

Обвинувачена під час підготовчого судового засідання визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, розуміє суть обвинувачення, зазначила, що угоду укладала добровільно, в присутності захисника, просила суд її затвердити.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченої, підтвердив добровільність укладання угоди та просив її затвердити.

Прокурор зазначив, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам, передбаченим КПК України, підстав для відмови у її затвердженні не існує, просив затвердити дану угоду.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.

Судом з`ясовано в обвинуваченої, що вона цілком розуміє обставини, викладені у п. п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, ч. 2 ст. 473 КПК України, ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України. Дані статті було зачитано та роз`яснено обвинуваченій.

Крім цього, судом відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Добровільність укладання угоди, підтверджується захисником обвинуваченої, у присутності якого відбулося укладення угоди.

Угода про визнання винуватості відповідає ст. 474 КПК України та підстав для відмови у її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Заслухавши прокурора, обвинувачену та її захисника щодо можливості затвердження угоди, суд дійшов до висновку про те, що є законні підстави для ухвалення вироку, яким слід затвердити угоду і призначити узгоджену сторонами міру покарання.

Свій висновок суд обґрунтовує тим, що: укладена угода не суперечить вимогам ч. 7 ст. 474 КПК України; умови угоди не суперечать вимогам КПК України, угода містить правильну кваліфікацію кримінального правопорушення; умови угоди відповідають інтересам суспільства; умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; угода укладена між сторонами добровільно; виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань є можливим, та є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.

При затвердженні угоди про визнання винуватості, суд також враховує особу обвинуваченої, яка за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря - психіатра, лікаря - нарколога - не перебуває, раніше не судима.

Обвинувачена розуміє право не визнавати пред`явлене обвинувачення, наслідки затвердженої угоди у вигляді обмеження у його праві на апеляційне та касаційне оскарження згідно ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання. Узгоджена сторонами угоди міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених загальною частиною Кримінального кодексу України.

Отже, суд вважає за можливе затвердити угоду і призначити покарання узгоджене його сторонами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 19 лютого 2026 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12026041400000006 від 02.01.2026 року, з одного боку, та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 , з іншого боку.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК, ч.1 ст.357 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання, а саме:

за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі,

за ч.1 ст.357 КК України у виді 2 років обмеження волі,

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5(п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування, призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1(один) рік та з покладенням на неї відповідно до ч.1,3 ст. 76 КК України наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: ОСОБА_1