Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №591/13361/24 — Сумський апеляційний суд

Справа № 591/13361/24

Номер провадження 22-ц/816/1746/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),

суддів - Петен Я.Л., Черних О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2026 року в складі судді Ніколаєко О.О., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 16 січня 2026 року)

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДімексКомфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком,

в с т а н о в и в :

30.12.2024 ТОВ «ДімексКомфорт» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що з 01.07.2021 товариство надає послуги з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в якому власником квартири АДРЕСА_1 є відповідачка. Зазначає, що остання не сплачує за послуги з утримання та управління багатоквартирним будинком, на неодноразові звернення позивача з вимогою погасити заборгованість не реагує. Згідно з оборотною відомістю за період з 01.09.2021 по 31.10.2024 за ОСОБА_1 утворилась заборгованість у сумі 9953 грн 70 коп.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачки 9953 грн 70 коп. заборгованості.

Рішенням Зарічний районний суд м. Суми від 16.01.2026 позов задоволено: стягнутоз ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДімексКомфорт» заборгованість за наданіпослуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.2021 по 31.10.2024 у сумі 9953 грн 10 коп., 3028 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, суд першої інстанції взагалі не дослідив обставини справи, вважаючи її малозначною, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір містить обов`язки та права для двох сторін, а ніяк не для однієї. Якщо б позивачем було надано хоч один акт виконаних робіт до договору від 01.07.2021 №6, відповідачка без сумніву сплатила б вартість наданих послуг. Матеріалами, доданими до позовної заяви, жодним чином не підтверджено надання послуг, наявність укладеного договору та здійснення нарахувань по ньому не є підтвердженням надання послуг. З додатків до позовної заяви не вбачається які послуги та на яку суму було надано позивачем співвласникам, наявність кошторису не підтверджує виконання послуг. Також вказує, що з позову не зрозуміло які саме послуги та на яку суму було надано.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.06.1998 відповідачці на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 76 зв. - 77).

01.07.2021 між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 і TOB «ДімексКомфорт» укладено договір №6 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, згідно з яким позивач зобов`язався надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком, а співвласники - оплачувати їх згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору (а. с. 11 - 15).

Відповідно до п. 3 договору послуга з управління полягає в забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 10 договору ціна послуги з управління становить 4 грн 16 коп. для квартир 1-го поверху (у тому числі єдиний податок) на місяць за 1 м2 загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку, 5 грн 60 коп. - для квартир 2-го - 10-го поверхів на місяць за 1 м2 загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку (а. с. 13).

Власником особового рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 (а. с. 20).

З обігової відомості вбачається, що за період з 01.09.2021 по 31.10.2024 у відповідачки виникла заборгованість у сумі 9953 грн 70 коп. (а. с. 17 - 19).

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка отримувала послуги з управління багатоквартирним будинком на підставі договору, але належним чином не виконувала зобов`язання по оплаті за послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Спірні правовідносини виникли в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

У частині 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У пункті 5 ч. 2 ст. 7, абз. 1ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.

Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Встановивши, що ОСОБА_1 отримувала послуги з управління багатоквартирним будинком на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.07.2021 №6, але належним чином не виконувала зобов`язання щодо оплати за отримані послуги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доказів, які б спростовували належне виконання позивачем обов`язків по управлінню багатоквартирним будинком, за які нараховувалась плата, відповідачкою суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що товариство не надало кожному співвласнику копію договору, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки сам факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач порушив свій обов`язок звітувати щороку перед співвласниками про виконання кошторису витрат та подавати кошторис витрат на поточний рік споживачам на погодження також не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки зазначене не звільняє відповідачку виконання свого обов`язку щодо оплати за надані житлово-комунальні послуги.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.

Суддя-доповідач - Анна ЗАМЧЕНКО

Судді - Яна ПЕТЕН

Оксана ЧЕРНИХ