Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №512/974/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1739/26

Справа № 512/974/24

Головуючий у першій інстанції Брюховецький О.Ю.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Савранського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (- далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 січня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06155-01/2024.

24.05.2024 між ТОВ «Авас Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу №24052024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 24.05.2024 до договору факторингу №24052024 від 24.05.2024 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 80 000,00 грн, з яких: 20 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 60 000 грн - сума заборгованості за відсотками;

Крім того, 24.02.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2453457.

14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/0621, у відповідності до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №28 від 25.07.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41 700 грн, з яких:

12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

29 700,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

Відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати надані їй кредити в строки, передбачені договорами позики, в результаті чого представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідачки заборгованість:

-за кредитним договором №06155-01/2024 в розмірі 80 000 грн, з яких: 20 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 60 000 грн - сума заборгованості за відсотками.

-за договором позики №2453457 в розмірі 41 700 грн, з яких: 12 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 700 грн - сума заборгованості за відсотками.

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 121 700 грн та судові витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 3 028 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення суми боргу в розмірі 20 000 грн, за кредитним договором №06155-01/2024 від 05.01.2024 та №2453457 від 24.02.2024.

Вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 60 000 грн №06155-01/2024 від 05.01.2024 та 29 700 грн за договором №2453457 від 24.02.2024 відповідачка не визнає та зазначає, що з 22.11.2019 по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, а саме у військовій частині НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідачка посилається на те, що відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов?язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об?єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об?єкта нерухомості, об?єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитними договорами 121 700 гривень, а саме:

-заборгованість за кредитним договором №06155-01/2024 від 05.01.2024 у сумі 80 000 грн, з яких: 20 000 грн - заборгованість за основним боргом, 60 000 грн - сума заборгованості за відсотками.

-заборгованість за кредитним договором №2453457 від 24.02.2024 у сумі 41 700 грн, з яких: 12 000 грн - заборгованість за основним боргом, 29 700 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 гривень.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Савранського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року в частині стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі: 60 000 грн за договором №06155-01/2024 від 05.01.2024 та 29 700 грн за договором 2453457 від 24.02.2024, та судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання до апеляційного суду учасники справи не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить довідки про доставку судових повісток-повідомлень до електронного кабінету Електронного суду та рекомендовані повідомлення про отримання судових повісток-повідомлень (а.с. 136-138).

Згідно статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що судом не встановлено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності позивача, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

За ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний Договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

У справі №561/77/19 від 16.12.2020 Верховний Суд зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася».

Верховний Суд у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом першої інстанції встановлено 05 січня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06155-01/2024.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 п. 1 кредитного договору, ТОВ «Аван Кредит» надало кредит ОСОБА_1 у розмірі 20 000 грн строком на 120 днів.

Відповідно до п.п. 1.4.1 п.1 кредитного договору процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується в межах кредитування.

Пунктом 1.4.2. кредитного договору встановлено, що якщо клієнт 03.02.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку в розмірі --% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до Графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов?язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до Графіку платежів.

Якщо клієнт вчасно здійснить оплату наступних платежів, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку в розмірі 28,00% на кожний наступний платіж відповідно до графіку платежів. Знижка надається на кожний платіж в останній день строку платежу. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов?язаний сплатити перший платіж та наступні платежі в розмірі відповідно до графіку платежів.

Крім того, п.п. 5.3. п. 5 кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення кКлієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів встановлених в графіку платежів Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення урахуванням обмежень встановленим чинним законодавством України. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір одній мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту.

Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту про що засвідчила електронним підписом W272.

Згідно графіку платежів, що невід`ємною частиною до договору про надання фінансового кредиту №06155-01/2024 від 05.01.2024, вбачається, що у разі своєчасного та належного виконання клієнтом абз. 1 п. 1.4.2 договору, сума першого платежу клієнта за договором з урахуванням знижки складає 10 800 грн, та внесення першого платежу у вказаному розмірі буде вважатись повною та належною сплатою першого платежу за договором.

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума наданого кредиту становить 20 000 грн; процентна ставка відсотків річних - 2,5% в день, що становить 912,50% річних; загальні витрати за кредитом - 60 000 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), 80 000 грн.

24.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу за №24052024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов?язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

24.11.2023 сторони договору факторингу уклали акт прийому-передачі реєстру боржників. Відповідно до витягу з реєстру ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №06155-01/2024 в сумі 80 000 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за основною сумою боргу; 60 000 грн заборгованість за відсотками.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №06155-01/2024 від 05.01.2024 вбачається, що станом на 31.10.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 80 000 грн.

Як вбачається, з договору позики №2453457 укладеного 24.02.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у сумі 12 000 грн строком на 30 днів з фіксованою процентною ставкою на день - 2,5%.

Підписанням договору позики відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачено статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодилася, що до моменту підписання договору позики вивчила договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщеними на сайті https://clickcredit.ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору йому зрозумілі.

Згідно п.1 6. зазначеного договору вбачається, що у разі якщо позичальник не дотримується умов офіційних правил програм лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» знижена денна ставка, визначена п. 2 договору припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка визначена п. 2.

З пункту 18 договору позики №2453457 від 24.02.2024 позикодавець має право у випадку невиконання позичальником умов договору нарахувати процентну ставку за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період воєнного стану в період існування такого обмеження (а.с.24).

Крім того, в матеріалах справи міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №2453457 від 24.02.2024, який був укладений між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1

14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/0621, у відповідності до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників; додаткова угода №2; додаткова угода №32.

Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників №28 від 25.07.2024, зокрема витягу з реєстру боржників №28 у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» існує борг за кредитним договором №2453457 в сумі 41 700 грн.

З розрахунку заборгованості за договором позики №2453457 від 24.02.2024 вбачається, що станом на 31.10.2024 у ОСОБА_1 існує не погашена заборгованість в сумі 41 700 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано достатні докази про те, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору №06155-01/2024 та договору позики №2453457. Відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» ні на рахунки попередніх кредиторів, у зв`язку із чим порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргів за кредитними договорами:

за кредитним договором №06155-01/2024 в розмірі 80 000 грн, з яких:

- 20 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 60 000 грн - сума заборгованості за відсотками.

за договором позики №2453457 в розмірі 41 700 грн, з яких:

- 12 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 29 700 грн - сума заборгованості за відсотками.

Однак колегія суддів не в повній мірі погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на особливий період, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Так, ст. 1-2 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст. 14 Закону №2011-XII.

Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" ст.14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: "Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються".

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону №1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов`язаннями.

У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.

2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.

Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону №2011-XII.

Отже, в даному випадку відповідачка мала повідомити кредитора, що вона є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини 3 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №426/4264/19.

Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 22 листопада 2019 року по теперішній час, на підтвердження чого наданої копії довідок №153 від 10.02.2024, №233 від 27.02.2025.

Окрім того, до апеляційної скарги ОСОБА_1 надала копію посвідчення НОМЕР_3 видане 20.03.2024.

Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що проходить військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_2 з 22 листопада 2019 року, саме за контрактом.

При цьому матеріали справи не містять доказів, що відповідачка у відповідності до положень ч. 15 ст. 14 Закону №2011-XII та порядку визначеному листом Національного банк України від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надавав/надсилав - ТОВ «Аванс Кредит» ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», як первісним кредиторам чи їх правонаступнику - фактору - ТОВ «ФК «ЄАПБ» перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Так, надані відповідачкою документи не підтверджують наявність у неї статусу призваного (мобілізованого) на військову службу (оскільки вона проходить таку військову службу за контрактом), а тому не надають їй пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення відповідачки від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Однак, колегія суддів вважає, що сума заборгованості за відсотками, яку просить стягнути позивач, а саме: 29 700,00 грн за договором позики №2453457, та 60 000 грн за кредитним договором №06155-01/2024, є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У постанові від 12.02.2025 у справі №679/1103/23 (провадження №61-92св24) переглядаючи справу за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, Верховний Суд зробив такі висновки: «під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів».

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509, частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1103/23.

Так, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №06155-01/2024 від 05.01.2024 у сумі 80 000 грн, з яких:

20 000 грн - заборгованість за основним боргом,

60 000 грн - сума заборгованості за відсотками.

-заборгованість за кредитним договором №2453457 від 24.02.2024 у сумі 41 700 грн, з яких:

-12 000 грн - заборгованість за основним боргом,

-29 700 грн - сума заборгованості за відсотками.

Отже, фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника заборгованості за відсотками у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а саме в три рази за кредитним договором №06155-01/2024, та в два рази за кредитним договором №2453457.

Тому, з 60 000 грн суми заборгованості за відсотками за кредитним договором №06155-01/2024 від 05.01.2024, заявленої позивачем, слід стягнути 10 000 грн, та з 29 700 грн суми заборгованості за відсотками за кредитним договором №2453457 від 24.02.2024, слід стягнути 6 000 грн, тобто 50% розміру сум заборгованості за тілом кредитів, що відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника та принципу пропорційності.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір стягненої з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, оскільки їх розмір є явно завищеним до розміру тіла кредиту та не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509, частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (ст. 374 ЦПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Окрім того, згідно підпунктів б, в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України).

Встановлено, що позивачем сплачений судовий збір за подання позову у розмірі - 3 028 грн (а.с. 1), , які суд стягнув з відповідачки за рішенням суду.

Відповідачка ОСОБА_1 понесла та документально підтвердила витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в 3 633,60 грн (а.с. 88).

Оскільки позовна заява підлягає задоволенню частково (задоволено 39,44% вимог), то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 194,24 грн за подання позовної заяви.

Разом з тим, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (задоволено 82,16% вимог апеляційної скарги) з ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 985,37 грн.

Тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково шляхом взаємозаліку витрат по сплаті судового збору при подачі позову та витрат по сплаті судового збору при подачі відповідачкою апеляційної скарги, з ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 1 791,13 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Савранського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року змінити, зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» розмір заборгованості за відсотками за кредитним договором №06155-01/2024 від 05.01.2024 з 60 000 гривень до 10 000 гривень, та розмір заборгованості за відсотками за кредитним договором №2453457 від 24.02.2024 з 29 700 гривень до 6 000 гривень, а загальний розмір заборгованості з 121 700 гривень до 48 000гривень.

Рішення Савранського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року в частині в частині стягнення витрат по сплаті судового збору скасувати.

Стягнути з Товариства із обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 791,13 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 18 березня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда