Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №947/34118/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1447/26

Справа № 947/34118/23

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідачів - адвоката Осадчої І.А.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Київська державна нотаріальна контора у м. Одеса, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна про встановлення факту, що має юридичне значення, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва по право на спадщину, визнання недійсним договору довічного утримання (догляду) та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Київська державна нотаріальна контора у м. Одесі, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Київська державна нотаріальна контора у м. Одеса, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна, в якій просить суд:

встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт родинних відносин, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті його двоюрідного дядька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом одного місяця з дня набрання судового рішення законної сили;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер - 6-538, що було видано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 12.09.2023 державним нотаріусом Пінігіною Т.М. Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Одеського міського нотаріального округу, номер спадкової справи у спадковому реєстрі - 69212473;

визнати недійсним договір довічного утримання (догляду), серія та номер - 1497, виданий 26.09.2023 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його двоюрідним дядьком. Після його смерті залишилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що про смерть двоюрідного дядьки ОСОБА_5 він дізнався 13.10.2023 та 20.10.2023 звернувся до Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину, проте отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки ним було подано заяву з порушенням строків, передбачених ст.1270 ЦК України, через відсутність всіх необхідних документів на підтвердження родинних відносин.

Його було повідомлено про те, що на час його звернення квартира, що була спадковим майном - квартира АДРЕСА_1 , не є спадковим майном та вже зареєстрована за іншими особами.

Позивач зазначив, що на час смерті та відкриття спадщини, він зі своєю родиною перебував у Херсонській області і виїхали звідти до м. Одеси у квітні 2022 року, де через кілька днів зустрівся з тіткою ОСОБА_3 , яка не повідомила йому про те, що дядько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому, як вказує позивач, ОСОБА_3 також не повідомила йому про смерть дядька коли вони знову зустрілися на вулиці 21.06.2022, при цьому він запитував у неї про дядька та бажав прийти його провідати.

У подальшому, як зазначає позивач, він не мав можливості вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини, через тяжку хворобу його дружини.

Таким чином, вважає, що в нього існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі, а саме те, що він перебував після відкриття спадщини близько двох місяців на окупованій території під час початку військової агресії російської федерації проти України, а також дуже важку хворобу його дружини.

Крім того, також вважає об`єктивною та непереборною трудністю неможливість підтвердження родинних зв`язків зі спадкодавцем, неможливість витребування документів які підтверджують такі обставини з російської федерації.

Об`єктивною трудністю позивач вважає навмисне неповідомлення спадкоємцем, який одноосібно отримав спадщину - ОСОБА_3 , нотаріуса, який займався оформленням спадкової справи, про наявність інших спадкоємців, які бажають прийняти спадщину.

Позивач зазначає, що його мати - ОСОБА_4 , дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 є рідними сестрами по матері. Їх матір`ю є ОСОБА_5 . Батьки є різними, проте мати одна.

Мати померлого спадкодавця ОСОБА_5 є ОСОБА_7 , яка є рідною сестрою ОСОБА_8 , яка є рідною бабусею позивача, є матір`ю його матері ОСОБА_9 і є матір`ю його рідної тітки - ОСОБА_3 .

Тому як вважає ОСОБА_1 , він є спадкоємцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , за правом спадкування після смерті його матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 ..

Позивач зазначає, що він має право як і інший спадкоємець, ОСОБА_3 на половину спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_5 ..

На думку позивача, спірне свідоцтво про право на спадщину не дає йому можливість реалізувати своє право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_5 , як спадкоємця тієї ж черги на спадкування, до якої належить і ОСОБА_3 , який бажає отримати частку цього спадкового майна у свою власність і який від спадкового майна ніколи не відмовлявся.

Тому, як зазначає позивач, свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 6-538, номер спадкової справи: 69212473, що було видано ОСОБА_3 . 12.09.2023 державним нотаріусом Пінігіною Т.М. Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Одеського міського нотаріального округу повинно бути визнано недійсним з причини порушення у зв`язку з його видачею його права на спадщину як спадкоємця тієї ж черги, що і відповідачка ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_5 ..

Позивачем повідомлено, що 26.09.2023 відповідачі по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , уклали між собою договір довічного утримання (догляду), серія та номер: 1497, що виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., відповідно до змісту якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно входило до складу спадщини, або є всією спадщиною, що залишилася після смерті ОСОБА_5 ..

Позивач вважає, що укладаючи договір довічного утримання (догляду) з іншим відповідачем по справі, ОСОБА_2 , спадкоємець, ОСОБА_3 , розпорядилася спадковим майном, на отримання у власність частки від якого крім неї мають законне право як і вона інші спадкоємці ОСОБА_5 , уклала цей договір без їхньої згоди на це. Таким чином укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір довічного утримання (догляду) порушує права та інтереси інших, третіх осіб, які не є стороною укладеного договору довічного утримання (догляду), тому цей договір повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Від представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Осадчої І.А. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вказує, що 12.09.2023 ОСОБА_3 дійсно отримала у спадок квартиру АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №6-538, видане державним нотаріусом Пінігіною Т.М. Київською державною нотаріальною конторою у м. Одеса Одеського міського нотаріального округу, номер спадкової справи у спадковому реєстрі 69212473.

При цьому, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Так, відповідачка ОСОБА_3 , відповідно до зазначених вимог подала заяву про прийняття спадщини до Київської державної нотаріальної контори м. Одеса вчасно, у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини, в свою чергу позивач у позовній заяві вказує, що звернувся до Київської державної нотаріальної контори тільки 13.10.2023, тобто через один рік та сім місяців з моменту смерті ОСОБА_5 та відкриття спадщини. Таким чином, позивач вважається таким, що не прийняв спадщину. Зазначені в позовній заяві причини пропуску строку, не є такими, які б перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_10 у належний строк.

Крім того, зазначила, що договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений на законних підставах та посвідчений нотаріально, відповідно до вимог глави 57 ЦК України.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому він не погоджуючись з твердженнями представника відповідачів у відзиві, просить задовольнити його позовні вимоги, зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 зазначає неправдиві відомості, з приводу того, що вона не знає ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ..

Також, зазначив аналогічні зазначеним у позовній заяві причини пропуску ним строку на звернення з заявою про прийняття спадщини, а також на підтвердження родинних відносин надав копії фотографій.

02 липня 2024 року від представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Осадчої Ірини Анатоліївни до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Київська державна нотаріальна контора у м. Одесі, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 просить встановити факт, що має юридичне значення - що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 являється двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого він просив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги за первісним позовом та просив їх задовольнити у повному обсязі, вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом не визнав, в їх задоволенні просив відмовити.

Представник відповідачів за первісним позовом - адвокат Осадча І.А. позовні вимоги за первісним позовом не визнала, у їх задоволенні просила відмовити, та підтримала позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 та просила їх задовольнити.

Треті особи - Київська державна нотаріальна контора у м. Одеса, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна не з`явилися.

Від державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Пінігіної Тетяни надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, розгляд справи залишила на розсуд суду.

11 грудня 2024 року рішенням Київського районного суду м. Одеси позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Київська державна нотаріальна контора у м. Одеса, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна про встановлення факту, що має юридичне значення, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва по право на спадщину, визнання недійсним договору довічного утримання (догляду) задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Київська державна нотаріальна контора у м. Одесі, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2024 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 22 січня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року та прийняти нове рішення. яким вимоги первісного позову задовольнити в повному обсязі, а вимоги зустрічного позову залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про виклик свідка, про витребування доказів та призначення експертизи.

Дослідивши обставини справи та доводи позивача, колегія суддів вважає, що вказані клопотання необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи необхідність виклику свідка, ОСОБА_1 зазначав, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було досліджено докази виключно щодо наявності родинних зв`язків, про які було заявлено у первісному та зустрічному позові, інші докази, на думку позивача, судом першої інстанції досліджені не були.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у поданому клопотанні позивачем жодним чином не обґрунтовано необхідності виклику та допиту свідка - ОСОБА_11 , не зазначено, які відомості може повідомити свідок та які факти може підтвердити або спростувати.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит свідка.

У клопотанні про витребування доказів ОСОБА_1 зазначає, що докази, які він вважає за необхідне витребувати, а саме медична документація щодо стану здоров`я ОСОБА_3 може підтвердити наявність у відповідачки стійкого психічного розладу при якому людина не здатна усвідомлювати значення своїх дій.

За змістом ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч.ч. 2 та 3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України).

Апеляційний суд зауважує, що в суді першої інстанції позивачем вже заявлялось клопотання про витребування вищевказаних медичних документів, у задоволенні якого було відмовлено.

Колегія суддів звертає увагу, що заявник у поданому клопотанні наводить перелік правових норм, які регулюють питання медичної таємниці, однак не наводить обґрунтування необхідності витребування таких документів, лише зазначає, що вони необхідні для встановлення стану здоров`я відповідачки, не зазначаючи, підтвердженням яких обставин або фактів можуть слугувати витребувані документи та як вони мають вплинути на вирішення справи по суті, доказом яких обставин можуть слугувати.

Тому, апеляційний суд вважає, що заявником не доведено необхідність витребування зазначених у клопотанні документів.

Звертаючись із клопотанням про призначення експертизи, ОСОБА_1 зазначає, що наявність підтвердження психічної хвороби у ОСОБА_3 може стати підставою для задоволенні вимог первісного позову, тому просить суд призначити амбулаторну судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вже звертався із аналогічним клопотанням в суді першої інстанції, одна його було залишення без розгляду у зв`язку із пропуском строку на звернення.

За приписами ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема такими діями може бути визнано подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання щодо проведення заявленої експертизи вже вирішувалось судом першої інстанції, нових обставин, які зумовлюють проведення експертизи на стадії апеляційного розгляду, позивачем не наведено, заявлене клопотання є аналогічним до вже заявлено в суді першої інстанції.

Таким чином, на стадії перегляду справи судом апеляційної інстанції питання про призначення судової експертизи може бути вирішено у виключних випадках, які в контексті даної справи відсутні. А тому, з огляду на викладене, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі.

В судове засідання, призначене на 18 лютого 2026 року об 14 год 30 хв з`явились позивач ОСОБА_12 , представник відповідачів- адвокат Осадча І.А., , інші учасники справи до суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 91-95).

Від приватного нотаріуса Брандіс А.Б. до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, зареєстровано спадкову справу №69212473, заведену 21.03.2022 нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 .

Відповідно до заяви від 13.10.2023 до Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі звернувся ОСОБА_1 щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

20 жовтня 2023 року державним нотаріусом Лєсогоровим Дмитром Олександровичем відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 народився ОСОБА_1 , батьками записано ОСОБА_13 та ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_14 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 , батьками записано ОСОБА_15 та ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 , 17.09.1955 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_14 змінила прізвище на « ОСОБА_17 ».

ІНФОРМАЦІЯ_12 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Зі спадкової справи №232/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_3 21.03.2022 звернулася з заявою до Київської нотаріальної контори у м. Одесі щодо отримання свідоцтва про право на спадщину.

Згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 народився ОСОБА_5 , батьками записано ОСОБА_18 та ОСОБА_7 .

Відповідно довідки №Д1-67215-ю/л від 21.04.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 07 липня 1964 року.

Згідно відомостей Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №Д1-67206-ю/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, станом на 11 березня 2022 року, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ..

Постановою державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Пінігіної Т.М. від 23.03.2023, через відсутність документів, які є доказом того, що ОСОБА_3 є родичем ОСОБА_5 , було відмовлено останній у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 .

Як вбачається з свідоцтва про право власності та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_7 , виданого 15.07.2013 Державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Дубровіною О.В..

Як вбачається з рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2023 року, заяву ОСОБА_3 було задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_3 є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 .

Також, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, 20.09.2023 ОСОБА_19 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі посвідчено та видано вказане свідоцтво ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - двоюрідній сестрі померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .

26 вересня 2023 року приватним нотаріусом Брандіс А.Б. посвідчено договір довічного утримання (догляду), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2023 року було скасовано. Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що ОСОБА_3 є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 було залишено без розгляду.

ОСОБА_3 до зустрічної позовної заяви було додано копію рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2001 року в якому було визнано ОСОБА_8 , 1908 року народження, безвісти відсутньою. У тексті рішення описано перелік документів, на які посилався суд при вирішенні питання по суті, зокрема, вказано про те, що відповідно до довідки ЖСК «Ленінський-2» за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований заявник ОСОБА_5 , ОСОБА_20 - тітка та ОСОБА_3 - сестра, посвідчення на право заняття житлової площі в кооперативному будинку на ім`я заявника ОСОБА_5 , в якому вказано склад його сім`ї - ОСОБА_20 та ОСОБА_3 - сестра (дата видачі 28.01.1964), довідка від 14.02.1972 про те, що ОСОБА_20 хворіла склерозом судин головного мозку, потребує догляду дочки ОСОБА_3 (копія довідки міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 189)). Також вказано про свідків, які підтвердили факт того, що ОСОБА_20 є заявнику ОСОБА_8 тіткою, замінила йому матір, проживали разом однією сім`єю.

Матеріали справи містять копію довідки ЖСК «Ленінський-2», в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 постійно проживають дві людини - ОСОБА_21 та його сестра ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 187).

Також наявна копія довідки від 19.11.2001, яка видана начальником Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Митрофановим А.А. ОСОБА_3 про те, що її матір - ОСОБА_20 знаходиться в розшуку як безвісти відсутня з 1995 року (т. 1, а.с. 192).

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що до Київського районного суду м. Одеси не були надані докази родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на підставі яких можна встановити, що ОСОБА_3 є двоюрідною сестрою померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 .. Тому Київський районний суд м. Одеси, на думку скаржника, за результатом розгляду зустрічного позову ОСОБА_3 прийняв помилкове та безпідставне рішення, яким встановив юридичний факт, що ОСОБА_3 є двоюрідною сестрою померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 ..

Апеляційний суд відхиляючи вказані доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зауважити, що звертаючись із позовною заявою, ОСОБА_1 не заперечував, а навіть наголошував на тому, що ОСОБА_3 є його рідною тіткою, згадуючи про це неодноразово в тексті позовної заяви.

Також слід відхилити доводи апеляційної скарги в частині розмірковувань ОСОБА_1 щодо того, як ОСОБА_3 могла виштовхати за двері квартири особу, яку вона вважає своєю матір`ю за змістом документів, з якими вона звернулася до Київського районного суду м. Одеси та чи існують насправді, посилаючись на вчинок ОСОБА_3 , будь-які родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , з огляду на наступне.

Так, вимоги до форми та змісту апеляційної скарги викладені у ст. 356 ЦПК України, зокрема у статті визначено, що в апеляційній скарзі має бути зазначено в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

Отже, апеляційна скарга має містити чітке обґрунтування незаконності чи необґрунтованості рішення суду першої інстанції, доводи повинні базуватися на неповноті встановлення обставин, неправильній оцінці доказів або помилковому застосуванні норм матеріального/процесуального права, з посиланням на матеріали справи.

В свою чергу, апеляційна скарга ОСОБА_1 складається із розмірковувань щодо морально-етичної, можливої поведінки відповідачки ОСОБА_3 , відносно її матері, аналіз їх стосунків та на підставі цього можливості або неможливості наявності родинних відносин.

Крім того, слід наголосити, що на підтвердження повідомлених позивачем обставин, а саме щодо того, що ОСОБА_3 могла виштовхати за двері квартири свою матір і вплив цього факту на наявність родинних стосунків, ОСОБА_1 не було надано жодних доказів, таким чином, суд апеляційної інстанції розцінює такі доводи апеляційної скарги як припущення скаржника.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було досліджено достатньо доказів, які були надані і позивачем ОСОБА_1 і позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3 , для того, що прийти до висновку про наявність родинних відносин між ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_21 , а саме того, що вони є двоюрідними братом та сестрою, так як мати ОСОБА_22 , за наявними документами в матеріалах справи, є тіткою померлого ОСОБА_23 ..

Таким чином, є вірним висновок щодо того, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Щодо доводів по поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини, то апеляційний суд вважає їх неспроможними з огляду на наступне.

Так, звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначає, що тяжка хвороба його дружини, якій був необхідний постійний догляд та супровід, його постійна участь у її лікуванні, догляді та супроводі, є важливим обставинами життя, що на думку скаржника, надають право на додатковий строк для звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також до причин, що створили ОСОБА_1 істотні труднощі та не дозволили у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини протягом тривалого строку під час строку, що був відведений на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , скаржник вважає знаходження на окупованої території в с. Малокаховка Каховського району Херсонської області з грудня 2021 року до 03 травня 2022 року та перебування в м. Києві з дружиною, що пов`язано з її лікуванням, з 08 серпня 2022 року по 02 жовтня 2022 року.

Скаржник вважає перепоною у зверненні із заявою про прийняття спадщини і недобросовісну поведінку Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса, а саме тривале надання відповідей і відмову у наданні інформації у зв`яку із відсутністю у ОСОБА_1 документів, підтверджуючих родинні стосунки.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно статтей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статей 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (стаття 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

У статтях 1268, 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2-4 статті 1273 цього Кодексу.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

У частинах 1 та 3 статті 1272 ЦК України зазначено, що, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними (правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2016 року у справі №6-1486цс15 та у постанові від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17).

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.06.2024 у справі №545/480/21.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що звертаючись із позовною заявою, ОСОБА_1 повідомив, що 12.10.2023 він звернувся до Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі намагаючись отримати інформацію щодо стану свого дядька - ОСОБА_5 .. В свою чергу в апеляційній скарзі ОСОБА_1 повідомлено, що в кінці травня 2022 року, коли він прибув з дружиною з окупованої російською федерацією території України до міста Одеси, коли весь свій час він витрачав на лікування своєї дружини та догляд за нею, ОСОБА_1 звернувся до Київської держаної нотаріальної контори у м. Одеса з приводу свого дядька з письмовою заявою, яку 26.05.2022 відправив Укрпоштою окремим листом до Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса, однак відповідь на цей лист не отримав.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 13.10.2023 року (т. 1, а.с. 18).

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Відповідно п. 24 Постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України дав роз`яснення, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №565/1145/17 зауважив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При вирішенні цивільно-правового спору суд враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем було повідомлено про те, що він приїхав до м. Одеси в кінці травня 2022 року, також повідомлено, що з моменту прибуття до моменту звернення із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 спілкувався зі своєю тіткою, яка проживала з померлим ОСОБА_5 ..

Слід зауважити, що не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Верховний Суд наголошує, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанова від 17.08.2023, справа №626/274/22).

Врахувавши вказане вище, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги за первісним позовом щодо визначення ОСОБА_1 , додаткового строку для прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті його двоюрідного дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договору довічного утримання (догляду), що був укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 26.09.2023, та свідоцтва про право на спадщину, що було отримано відповідачкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 в Київській державній нотаріальній конторі у м. Одеса на все майно, що є спадщиною після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , апелянт зазначає, що свідоцтво слід визнати недійсним, так як його було видано з порушенням норм законодавства, адже на момент видачі вказаного свідоцтва ОСОБА_3 існували і інші спадкоємці померлого ОСОБА_5 ..

Так як спадкоємець ОСОБА_3 уклала цей договір без згоди інших спадкоємців ОСОБА_5 , то укладений договір довічного утримання (догляду) порушує права та інтереси інших осіб, які не є стороною укладеного договору довічного утримання (догляду). Тому цей договір повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Апелянт вважає, що стан психічної хвороби, а саме, затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту або пам`яті, не дозволили ОСОБА_3 надати достовірну інформацію нотаріусу, який займався оформленням спадкової справи, що не дозволило ОСОБА_1 дізнатися про смерть його двоюрідного дядька ОСОБА_5 та отримати разом з ОСОБА_3 спадщину, що залишилася після його смерті.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті його двоюрідного дядька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , то похідні позовні вимоги за первісним позовом щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, серія та номер - 6-538, що було видано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 12 вересня 2023 року державним нотаріусом Пінігіною Т.М. Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Одеського міського нотаріального округу, номер спадкової справи у спадковому реєстрі - 69212473 також не підлягають задоволенню.

Щодо інших вимог, а саме визнання недійсним договору довічного утримання (догляду), то апеляційний суд також вважає вірним висновок про відсутність підстав для задоволення таких вимог, адже вони грунтуються на особистому трактуванні ОСОБА_1 життєвих обставин, які скаржник викладає в більшій частині апеляційної скарги, припущеннях позивача щодо наявності у ОСОБА_3 хвороб та їх впливу на її можливість самостійно вчиняти правочини.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

За таких обставин, доводи наведені у апеляційній скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення та трактування норм права на власний розсуд.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши вимоги заяви, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого, законного та справедливого висновку про задоволення вимог заяви.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 18 березня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда