Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №2-1213/11 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1419/26

Справа № 2-1213/11

Головуючий у першій інстанції Пепеляшков С. М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Константинова Володимира Івановича, представника ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2011 року, постановленого під головуванням судді Пепеляшкова С.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи КП «Ізмаїльське МБТІ», Ізмаїльська міська рада про виділ частини домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи КП «Ізмаїльське МБТІ», Ізмаїльська міська рада про виділ частини домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, в якому просив розділити житлове домоволодіння з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та виділити 1/5 частину домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості, визнати за ним право власності на вищезазначену частину домоволодіння з припиненням права в спільній частковій власності та привласненням окремого реєстрового номеру та визначити порядок користування земельною ділянкою за вищезазначеною адресою.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу № 3941 від 15.12.1998 року, посвідченого Одеською товарною біржею, йому належить 1/5 частина житлового домоволодіння по АДРЕСА_1 . Власниками іншої частини домоволодіння є відповідачі по справі. Належна йому квартира та господарські споруди визначені часткою в домоволодінні, у зв`язку з чим він позбавлений можливості самостійно, без згоди співвласників, розпоряджатися своєю власністю, а також обмежений в користуванні нею на свій розсуд. Ніяких приміщень спільного користування у нього зі співвласниками немає. Він самостійно володіє та користується належною йому частиною домоволодіння та господарськими спорудами. За вищезгаданим домоволодінням закріплена земельна ділянка загальною площею 994 кв. м. Угоди про виділ його частини домоволодіння та розподіл відповідної земельної ділянки між ним та відповідачами, як учасниками спільної часткової власності, не досягнуто.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволений.

Розділено домоволодіння по АДРЕСА_1 та виділено в натурі в окремий об`єкт нерухомості 1/5 частину, що належить ОСОБА_2 в окремий об`єкт нерухомості.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на житлові приміщення з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що складаються із житлового одноповерхового будинку літ. «В» з прибудовою літ. «в» з приміщеннями, позначеними в плані № 1 - жила кімната, площею 10,2 кв.м., № 2 - жила кімната, площею 17,4 кв.м., № 3 - жила кімната, площею 12,4 кв.м., № 4 - жила кімната, площею 14,5 кв.м., № 5 - ванна, площею 6,1 кв.м., № 6 - котельня, площею 2,6 кв.м., № 7 - туалет, площею 1,3 кв.м., № 8 - кухня, площею 13,9 кв.м., загальною площею 78,7 кв.м., а також господарські споруди: літ. «Л» - гараж, літ. «М» - навіс, надвірні споруди: №2 - ворота/хвіртка, № 3 - паркан, № 4 – водопровід, № 6 – мостіння, № 11 – паркан, № 12 - паркан.

Припинено за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 право спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , зареєструвавши в реєстрі прав власності на нерухоме майно як окремий об`єкт нерухомості житлові приміщення з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що складаються із житлового одноповерхового будинку літ. «В» з прибудовою літ. «в» з приміщеннями, позначеними в плані № 1 - жила кімната, площею 10,2 кв.м., № 2 - жила кімната, площею 17,4 кв.м., № 3 - жила кімната, площею 12,4 кв.м., № 4 - жила кімната, площею 14,5 кв.м., № 5 - ванна, площею 6,1 кв.м., № 6 - котельня, площею 2,6 кв.м., № 7 - туалет, площею 1,3 кв.м., № 8 - кухня, площею 13,9 кв.м., загальною площею 78,7 кв.м., а також господарські споруди: літ. «Л» - гараж, літ. «М» - навіс, надвірні споруди: №2 - ворота/хвіртка, № 3 - паркан, № 4 - водопровід, № 6 - мостіння, № 11 - паркан, № 12 - паркан, що належать ОСОБА_2 , привласнивши окремий реєстровий номер.

Зобов`язано КП «Ізмаїльське МБТІ» зареєструвати в реєстрі прав власності на нерухоме майно як окремий об`єкт нерухомості житлові приміщення з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що складаються із житлового одноповерхового будинку літ. «В» з прибудовою літ. «в» з приміщеннями, позначеними в плані № 1 - жила кімната, площею 10,2 кв.м., № 2 - жила кімната, площею 17,4 кв.м., № 3 - жила кімната, площею 12,4 кв.м., № 4 - жила кімната, площею 14,5 кв.м., № 5 - ванна, площею 6,1 кв.м., № 6 - котельня, площею 2,6 кв.м., № 7 - туалет, площею 1,3 кв.м., № 8 - кухня, площею 13,9 кв.м., загальною площею 78,7 кв.м., а також господарські споруди: літ. «Л» - гараж, літ. «М» - навіс, надвірні споруди: №2 - ворота/хвіртка, № 3 - паркан, № 4 - водопровід, № 6 - мостіння, № 11 - паркан, № 12 - паркан, що належать ОСОБА_2 , привласнивши окремий реєстровий номер.

Визначено порядок користування земельною ділянкою домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Залишено в безпосередньому користуванні ОСОБА_2 цільну ізольовану земельну ділянку площею 317,85 кв.м. з виходом на АДРЕСА_1 , згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №02/04 від 07 лютого 2011 року (додаток №5).

Залишено в спільному користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 цільну ізольовану земельну ділянку площею 673,25 кв.м. з виходом на АДРЕСА_1 , згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №02/04 від 07 лютого 2011 року (додаток №5).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2011 року виправлена описка в резолютивній частині рішення суду, з зазначенням вірного номеру будинку 58 замість 85 .

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Константинов В.І., представник ОСОБА_1 , сторони, яка не приймала участі у розгляді справи, оскільки судом до участі у справі залучена не була, однак вважає, що оскаржуваним рішення суду порушені права ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, направити справу для розгляду до іншого суду за встановленою підсудністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення, вирішив питання про право власності на 1/2 частку гаражу літ. «Л» по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2005 року, чим позбавив право власності ОСОБА_1 надавши право власності ОСОБА_2

06 травня 2025 року адвокат Петров В.С., представник ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, який колегія суддів не приймає до уваги, оскільки він поданий з пропуском п`ятнадцятиденного денного строку, та в якому не ставиться питання про його поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Константинова В.І., представника ОСОБА_1 та запропоновано учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали надати відзив на апеляційну скаргу(а.с. 170 т. 1).

27 березня 2025 року адвокат Петров В.С., представник ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та який до підсистеми «Електронний суд» був доданий 31 березня 2025 року (а.с. 189 т. 1), однак з відзивом на апеляційну скаргу звернувся до суду лише 06 травня 2025 року, тобто з пропуском встановленого строку, не надавши клопотання про його поновлення та не зазначивши поважні причини його пропуску (а.с. 197 т. 1).

В судове засідання, призначене на 24 березня 2026 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , представники КП «Ізмаїльське МБТІ», Ізмаїльської міської ради не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 32, 33, 35-47 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника - адвоката Константинова В.І., адвоката Петрова В.С., представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, за наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виділ в окремий об`єкт нерухомості 1/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належать позивачу суспільним інтересам не суперечить, не порушує права інших осіб, суд виділив належну позивачу частину об`єкту нерухомості в окремий об`єкт нерухомості, визнавши за ним право власності на відповідну частку об`єкту нерухомості з припиненням права спільної часткової власності з привласненням окремого реєстрового номеру та визначив порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 02/04 від 07.02.2011 року.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погоджується не в повному обсязі, за наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору купівлі-продажу № 3941 від 15.12.1998 року, посвідченого Одеською товарною біржею, ОСОБА_2 належить 1/5 частина житлового домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Домоволодіння по АДРЕСА_1 розміщене на земельній ділянці, площею 994 кв.м.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 02/04 від 07.02.2011 року в результаті виконання робіт по переплануванню та будівництву до складу належної ОСОБА_2 1/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 входять наступні приміщення: житловий одноповерховий будинок літ. «В» з прибудовою літ. «в» з приміщеннями, позначеними в плані № 1 - жила кімната, площею 10,2 кв.м., № 2 - жила кімната, площею 17,4 кв.м., № 3 - жила кімната, площею 12,4 кв.м., № 4 - жила кімната, площею 14,5 кв.м., № 5 - ванна, площею 6,1 кв.м., № 6 - котельня, площею 2,6 кв.м., № 7 - туалет, площею 1,3 кв.м., № 8 - кухня, площею 13,9 кв.м., загальною площею 78,7 кв.м., а також господарські споруди: літ. «Л» - гараж, літ. «М» - навіс, надвірні споруди: №2 - ворота/хвіртка, № 3 - паркан, № 4 - водопровід, № 6 - мостіння, № 11 - паркан, № 12 - паркан, які можливо виділити в самостійний об`єкт нерухомості. З огляду на розташування належних ОСОБА_2 будівель та споруд в складі домоволодіння по АДРЕСА_1 неможливо встановити порядок користування земельною ділянкою з наданням йому в користування земельної ділянки площею відповідною до його частки у праві власності. З огляду на вимоги нормативно-технічних та нормативно-правових документів, розташування належним співвласникам будівель та споруд, а також тривалий термін існування і відсутність технічної можливості встановлення порядку користування з визначенням площ земельних ділянок відповідних до часток у праві власності можливо затвердити фактично існуючий порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні по АДРЕСА_1 , за яким: залишити в безпосередньому користуванні ОСОБА_2 цільну ізольовану земельну ділянку площею 317,85 кв.м. з виходом на АДРЕСА_1 ; залишити в спільному користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 цільну ізольовану земельну ділянку площею 673,25 кв.м. з виходом на АДРЕСА_1 . У відповідності до ст.ст. 361, 364 ЦК України 1/5 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , можливо виділити в окремий об`єкт нерухомості, з припиненням права спільної часткової власності, з реєстрацією під окремим реєстровим номером та присвоєнням окремої поштової адреси та реєстрацією за ним земельної ділянки площею 317,85 кв.м.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що йому належить 1/5 частина житлового домоволодіння по АДРЕСА_1 , власниками іншої частини домоволодіння є відповідачі. Належна йому квартира та господарські споруди визначені часткою в домоволодінні, у зв`язку з чим він позбавлений можливості самостійно, без згоди співвласників, розпоряджатися своєю власністю, а також обмежений в користуванні нею на свій розсуд. Ніяких приміщень спільного користування у нього зі співвласниками немає. Він самостійно володіє та користується належною йому частиною домоволодіння та господарськими спорудами. За вищезгаданим домоволодінням закріплена земельна ділянка загальною площею 994 кв. м. Угоди про виділ його частини домоволодіння та розподіл відповідної земельної ділянки між ним та відповідачами, як учасниками спільної часткової власності, не досягнуто.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2005 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину гаражу розміром 7,5 м. х 6,0 м. за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не визначив коло відповідачів, тобто не вжив відповідних заходів та розглянув справу без участі належного співвідповідача ОСОБА_1 , в частині саме гаражу, що є порушенням норм процесуального права.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Згідно з цивільним процесуальним законом, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.

Оскільки, на стадії апеляційного провадження цивільно-процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі в справі відповідачів та співвідповідачів, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції розглядаючи справу не встановив коло відповідачів, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 , якому належить на праві власності 1/2 частина гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про виділ та припинення права спільної часткової власності гаражу під літ. «Л», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку про відмову в задоволені позовних вимог що стосується гаражу під літ. «Л», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині, що стосується гаражу під літ. «Л», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про виділ та припинення права спільної часткової власності гаражу під літ. «Л», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Константинова Володимира Івановича, представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2011 року в частині, що стосується гаражу під літ. «Л», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

Ухвалити постанову.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про виділ та припинення права спільної часткової власності гаражу під літ. «Л», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 30 березня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ С.М. Сегеда