Постанова від 22 жовтня 2025 р. у справі №491/999/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1622/25

Справа № 491/999/23

Головуючий у першій інстанції Надєр Л.М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»

на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 21 травня 2024 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 22512 грн 00 копійок та судових витрат.

В обґрунтування вимог позивач зазнає, що 18 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 448719340. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора № MNV2P7K9, який генерується Товариством та було направлено Позичальнику 18.04.2021 року на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ним у Заявці на кредит. Одноразовий персональний ідентифікатор було введено Позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, після чого натиснув кнопку «Відправити/Підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинення дій, Товариством було перераховано грошові кошти у сумі 10500 грн на банківську карту що належить відповідачу, що є підтвердженням того, що Відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до умов договору Первісний кредитор надав Відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у сумі 10500 грн строком на 126 днів зі сплатою 0,65% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який кредит видавався. Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надав Відповідачу кредит у розмірі встановленому Кредитним договором.

28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до нього перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 448719340 від 18 квітня 2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 142 від 13 липня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 448719340 від 18 квітня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року.

В подальшому, 04 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 01/04082023, відповідно до Реєстру боржників від 04 серпня 2023 року до Договору факторингу № 01/04082023 від 04 серпня 2023 року, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 22512 грн, з яких 10500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12012 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, внаслідок чого, станом на день звернення до суду заборгованість за кредитним договором № 448719340 від 18 квітня 2021 року становить 22512 грн 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати, які він поніс у зв`язку із зверненням до суду з даним позовом, що складаються із сплаченого судового збору у сумі 2147 грн 20 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 21 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення вмотивовано тим, що Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 44871934 від 18 квітня 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, яким вони не володіли.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 448719340 від 18.04.2021 року у розмірі 22512 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 5 367,4 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн покласти на Відповідача.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не урахував наданих позивачем договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, якими доведено факт переходу права вимоги за спірним кредитним договором до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Акцентується увага на тому, що судом першої інстанції було встановлено: факт укладання договору № 448719340 від 18.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 ; перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_2 коштів згідно кредитного договору № 448719340 від 18.04.2021 року; укладання договорів факторингу між: первинним Кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Крім того, наголошується, що укладання договорів факторингу між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон плюс», між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс», а також між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем до моменту виникнення кредитних правовідносин із боржником, не свідчить про недійсність переходу прав вимоги новому кредитору оскільки перехід прав вимоги відбувається саме у момент підписання реєстрів прав вимоги. На підтвердження чого до позовної заяви було додано договори факторингу, витяги з реєстрів та акти прийому-передачі.

Наголошується, що Договори укладені між Відповідачем та первісними кредиторами, договори факторингу, укладені між первісними кредиторами та Позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У судове засідання, сторони не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Скаржник повідомлений шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку.

Судові повістки надіслані ОСОБА_1 повертались на адресу суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Додатково ОСОБА_1 повідомлено шляхом розміщення Одеським апеляційним судом оголошення на офіційному веб-сайті судова влада України про місце, дату та час розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи.

18 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 448719340, за яким Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит на суму 10500 грн 00 коп. строком на 126 днів із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0.65 відсотків на день від суми кредиту за час користування ним (Дисконтна процента ставка) , яка застосовується у тому разі, якщо кожен черговий платіж здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим договором. У разі прострочення повернення будь-яких платежів за цим договором нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Базовою процентною ставкою 474,5 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків на день від суми Кредиту за час користування ним (а.с. 12-13). Графік платежів міститься на а.с. 14. Договір підписано одноразовим ідентифікатором MNV2P7K9, який відповідач отримав на свій мобільний телефон. Свої персональні дані, у тому числі номер телефону, адресу реєстрації (проживання), електронну пошту, номер та серію паспорта, номер картки на яку бажає отримати кредитні кошти відповідач вказав у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 18.04.2021 року (а.с. 45).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало, що підтверджується копією платіжного доручення від 18 квітня 2021 року (а.с. 46).

Разом з тим позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», вказує, що саме воно являється новим кредитором, посилаючись на те, що 28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до нього перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 448719340 від 18 квітня 2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 142 від 13 липня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 448719340 від 18 квітня 2021 , що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року.

В подальшому, 04 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 01/04082023, відповідно до Реєстру боржників від 04 серпня 2023 року до Договору факторингу № 01/04082023 від 04 серпня 2023 року, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 22512 грн, з яких 10500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12012 грн - сума заборгованості за відсотками.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд першої інстанції на підставі поданих позивачем доказів встановив, що 18 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №448719340, за яким кредитодавець - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 10500 грн строком на 126 днів із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків на день від суми кредиту за час користування ним (Дисконтна процентна ставка). Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2P7K9. Отже, зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За умовами такого договору ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 10500 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Крім того, суд першої інстанції встановив факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за таким договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 22512 грн.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 44871934 від 18 квітня 2021 року, який був укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс».

Проте, апеляційний суд вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з частиною другою статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Отже, умови зазначених договорів передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки. Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, були складені та підписані уже після укладення ОСОБА_1 кредитного договору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у встановленому законом порядку набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 44871934 від 18 квітня 2021 року.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 44871934 від 18 квітня 2021 року в розмірі 22512 грн.

Крім того, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції - 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що представником ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - адвокатом Юхименко Ю.Ю. надавалася професійна правнича допомога в суді першої інстанції.

На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої інстанції, представником ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надано: договір про надання правничої допомоги від 01.12.2022, укладений між Адвокатським бюро «Альма Теміс» та ТОВ « ЮНІТ КАПІТАЛ»; додаткові угоди до договору; акт прийому передачі наданих послуг на суму 5000,00 грн від 01.12.2025; копію довіреності; рахунок № 283 від 08 серпня 2023 року на оплату правової допомоги за Договором від 01.12.2022 року; платіжну інструкцію від 09 серпня 2023 року № 661 про сплату коштів в сумі 5000,00 грн.

Таким чином, позивачем доведено понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанцій.

Ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У п. п. 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16.

У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.

Оскільки від відповідача не надійшло заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає заявлений розмір стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції є розумним та обґрунтованим, підстави для його зменшення в апеляційного суду відсутні.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2147,20 грн, за подання апеляційної скарги 3220,20 грн, що разом становить 5367 грн, а також 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які також підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 21 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 448719340 від 18.04.2021 року у розмірі 22512 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір у розмірі 5367,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький