Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №751/10207/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/10207/25

Провадження №3/751/75/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А.О.

за участю секретаря Рак Я.М.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – Бредюка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

В с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №520299 від 22.11.2025 ОСОБА_1 інкримінується, що 22.11.2025, в м. Чернігів, вул. Незалежності, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, звужені зиниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, в лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За даним фактом стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Бредюк О.М. винуватість особи не визнали. Надали пояснення, за змістом яких відмова від проходження огляду в лікаря-нарколога була зумовлена тим, що працівники поліції спонукали та переконали ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Зазначили також, що ОСОБА_1 не вживає наркотичні засоби та не мав ознак наркотичного сп`яніння. Крім того, у подальшому, а саме 17.12.2025, ОСОБА_1 повторно був зупинений працівниками патрульної поліції та пройшов огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння – результат «тверезий».

Дослідивши матеріали адміністративного протоколу та долучені до нього докази, заслухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. У ході спілкування ОСОБА_1 були повідомлені виявлені ознаки перебування у стані наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд в лікаря-нарколога. Початково ОСОБА_1 погодився із пропозицією пройти огляд, однак у подальшому, перебуваючи в автомобілі працівників поліції, від проходження огляду відмовився.

Щодо відсутності або наявності ознак сп`яніння суд зауважує наступне.

Згідно адміністративного протоколу такими ознаками є: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук та звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Водночас суд зауважує, що специфіка фіксації обставин справи не відеозаписі не дає можливості перевірити жодної із них. Так, в ході відеозапису обличчя та руки водія практично не потрапляють в кадр бодікамери. Суд зауважує, що положення ст. 266 КУпАП не зобов`язують працівників поліції здійснювати окремо фіксацію кожної ознаки. Однак, у даному випадку перевірити існування жодної із ознак згідно відеозапису неможливо.

Також суд зауважує, що виявлені працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння не повідомлялися в ході доведення до нього підстав висловлення пропозиції пройти огляд, про що свідчить наступний діалог: “Якісь заборонені речовини вживаєте… може травку?» - «Ні» . «У лікаря-нарколога освідування пройти готові?» - «Без проблем, якщо треба…».

Уже після висловлення пропозиції пройти огляд працівниками поліції здійснюється тест із заплющенням/розплющенням очей, при цьому результати цього тесту на відеозаписі не зафіксовано.

Лише після цього працівники поліції повідомляють ознаки наркотичного сп`яніння, які є аналогічними тими, що зазначені в протоколі, та вже повторно пропонують пройти огляд в лікаря-нарколога в медичному закладі.

Як сама специфіка процедури виявлення ознак, а саме – пропозиція пройти огляд до моменту проведення тестів, так і відсутність на відеозаписі фіксації принаймні хоча би однієї з названих ознак, ставить під обґрунтований сумнів їх існування.

У подальшому, після згоди водія пройти огляд, в дійсності мають місце дії працівників поліції, що можуть бути трактовані як такі, що містять ознаки спонукання до відмови від проходження огляду, а саме:

09:40:20 «Зараз пройдете з нами… якщо вже щось вживали – тоді будуть відповідні наслідки». При цьому, про юридичні наслідки в разі відмови від проходження огляду у виді безальтернативних штрафу та позбавлення права керування, працівники поліції не повідомляють ОСОБА_1

09:50 «Пройдете тест…. І воно покаже, навіть якщо протягом місяця вживали… З процедурою знайомі?... Потрібно здати експрес-тест… сечу… і воно покаже, навіть якщо протягом місяця вживали…» а також: «Якщо результат буде позитивний, вам вже не можна буде за кермо… Це буде висновок лікаря-нарколога та відповідальність за це» та: «Якщо буде висновок лікаря-нарколога, що ви вживаєте, то на облік поставлять..», а також: «А так з практик лікарі розповідають, що тести ці чутливі дуже…» і надалі подібні за змістом повідомлення з боку працівників поліції неодноразово продовжуються.

У подальшому, за наслідками наведеного спілкування, ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду в лікаря-нарколога та працівники поліції складають щодо нього адміністративний протокол.

Суд зауважує, що чинне законодавство не передбачає жодних повноважень працівників поліції у ході направлення особи на проходження огляду на визначення стану сп`яніння здійснювати суб`єктивне прогнозування результатів такого огляду. Огляд, згідно чинного законодавства, здійснюється виключно фаховим лікарем-наркологом, що має відповідну кваліфікацію, як за результатами лаборатного тесту, так і безпосереднього огляду особи (зокрема так званий «Тест Ромберга»). Закон зобов`язує працівників поліції лише невідкладно після отримання згоди доставити особу до лікаря-нарколога для проходження огляду. Однак в даному випадку, після висловлення згоди працівники полції протягом тривалого часу (більше 10 хв) ведуть незрозумілого характеру діалог з особою, який містить безпосередні ознаки прогнозування результату огляду.

Також суд зауважує, що ОСОБА_1 , висловивши згоду пройти огляд, не звертався до працівників поліції із клопотанням щодо можливого прогнозуванням ними результату проходження огляду.

Також суд повторно зауважує, що працівники поліції, доводячи до відома особи перспективу притягнення до відповідальності в разі виявлення в біоматеріалах слідів наркотичних засобів, жодним чином не повідомляють про аналогічну відповідальність в разі відмови від проходження огляду. Тобто, з даного діалогу чітко вбачається, що з наданої працівником поліції інформації неможливо вважати особу попередженою про безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн та одного року позбавлення права керування транспортними засобами. У даному випадку чітко вбачається, що працівники поліції не повідомили особі про реальний обсяг стягнення (суму штрафу 17 000 та безальтернативне позбавлення права керування).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із критеріїв, що підлягає врахуванню при оцінці правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є, серед іншого, добросовісність дій суб`єкта владних повноважень, а також те, чи реалізовано владні повноваження саме з тією метою, що визначена законом.

Попри те, що формально положення КАС України не є застосовними у межах розгляду справ за ст. 130 КУпАП, однак це не нівелює необхідності перевірки того, чи використовує суб`єкт владних повноважень свої повноваження із дотриманням критерію добросовісності та дотримання мети реалізації владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямована на задоволення їхніх потреб.

Згідно із пунктами 1, 2 та 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно із вимогами розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, як затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб.

Аналіз наведеного вище спілкування із працівниками поліції дає підстави для однозначного висновку про те, що з боку «розумного стороннього спостерігача» дії працівників поліції можуть бути трактовані як спонукання особи до відмови від проходження огляду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як уже було зазначено вище, владні повноваження реалізуються працівниками поліції з виключно з метою, що визначена законом, та повинні відповідати критерію добросовісності.

Однак жодне закон не передбачає таку мету реалізації повноважень поліції, як створення передумов для складення адміністративного протоколу, у тому числі шляхом некоректного роз`яснення наслідків поведінки особи, або специфіки та характеру процесуальних дій.

Отже, працівники поліції повинні дотримуватися такої моделі поведінки в ході направлення особи на проходження огляду на визначення стану сп`яніння, яка виключала би її розумне тлумачення саме як спонукання до відмови від проходження огляду.

Однак, у даному випадку дії працівників поліції таким вимогам щодо етичності дій працівників поліції у частині взаємодії з громадянином та в частині добросовісності при здійсненні такої взаємодії - не повною мірою відповідали.

Заразом, як додатковий аргумент, суд бере до уваги й висновок щодо результатів медичного огляду КНП «ЧОПНЛ» від 17.12.2025 №1663 (огляд здійснювався 13.12.2025), згідно якого у ОСОБА_1 станом на 13.12.2025 не було виявлено ознак вживання наркотичних засобів.

Водночас, оскільки в даному випадку працівниками поліції було повідомлено особі некоректні правові наслідки відмови від проходження огляду та вчинено дії, які об`єктивно можуть бути розтлумачені як спонукання особи до відмови від проходження огляду, такі суттєві обставини, у сукупності із іншими наведеними вище порушеннями та недоліками при проведенні процедури огляду, зумовлює недопустимість складеного адміністративного протоколу як доказу через суттєве порушення процедури огляду.

Суд також нагадує, що в силу висновків ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та «Лучанінова проти України», провадження у справі про адміністративні правопорушення є «кримінальним провадженням» для цілей ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ), а отже винуватість особи має бути доведена зібраними державним органом доказами за стандартом «поза розумним сумнівом».

Про «кримінальний характер» даного провадження в світлі ЄКПЛ свідчить і тяжкість санкцій, що можуть бути застосовані до особи згідно статті 130 КУпАП, зокрема позбавлення спеціального права (права керування транспортним засобом), що є аналогічним одному з видів покарань, передбачених Кримінальним кодексом України, а також застосування штрафу в сумі, яка відповідає сумам штрафів, передбачених КК України за окремі види кримінальних правопорушень.

Заразом, згідно зі статтею 6 ЄКПЛ кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Водночас загальноприйнятним у кримінальному провадженні є стандарт доказування винуватості особи «поза розумним сумнівом».

Щодо стандарту доказування «поза розумним сумнівом означає» у постанові Касаційного кримінального суду у складі ВС від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17 було наведено такий правовий висновок: цей стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Однак досліджені судом докази, зокрема зміст відеозапису з бодікамери працівника поліції, не доводять винуватість особи за стандартом «поза розумним сумнівом», що зумовлює закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У даному випадку обов`язок доведення вини покладається на орган, уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення, а будь-який сумнів з цього приводу трактується на користь особи якій інкриміноване вчинення такого порушення. Зокрема, такий обов`язок реалізується органом уповноваженим на складання протоколу за допомогою виготовлення відповідних процесуальних документів (протоколу) та збирання достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, для їх скерування на розгляд до суду.

Відповідно до ст. 247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, ч. 1 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Повний текст постанови складено 31.03.2026.

Суддя: А.О. Діденко