Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №461/5756/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/5756/25 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В

Провадження № 22-ц/811/4317/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю секретаря Костюк С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м.Львова від 13 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в кінцевій редакції позовних вимог якого просила:

- визнати, що невиплачена пенсія в розмірі 58 789 грн. 78 коп., яка була нарахована, але не виплачена померлому ОСОБА_2 , входить до складу спадщини відкритої після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право на отримання даної суми, як спадкоємиці за законом, яка подала заяву про прийняття спадщини 17.01.2023 року;

- додатково стягнути з відповідача:

- компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії (ст. 46 Закону №1058-IV, Закон №2050-III, Постанова КМУ №159);

- індексацію невиплаченої пенсії (Закон №1282-XII, Постанова КМУ №1078);

- невиплачену пенсію у розмірі 58 789 грн. 78 грн. з врахуванням того, що відповідач фактичну надбавку до пенсії почав здійснювати з жовтня 2022 року, тобто - вже після рішення суду від 22.07.2022 року у справі №380/7757/21;

- моральну та матеріальну шкоду в розмірі 50 000 грн.;

- врахувати те, що за липень, серпень, вересень 2022 року кошти не були виплачені та не враховані до боргу.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_2 . Після його смерті позивачкою 17.01.2023 року була поданою заява про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом відкрито спадкову справу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 року у справі №380/7757/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Однак, ця пенсія не була виплаченою за життя ОСОБА_2 .

Зазначалося, що лише з жовтня 2022 року відповідач почав здійснювати виплати з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду, проте значні суми пенсії, що підлягали виплати за попередній період, так і не були виплачені на момент смерті ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_2 відчував постійні стреси через недоплату пенсії та неможливість в повному обсязі оплачувати комунальні послуги через брак коштів, і моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

Вважає, що має право на отримання недоотриманих виплат ОСОБА_2 при житті, з індексацією та компенсацією боргу (том 1, а.с. 1-2).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані за життя спадкодавця пенсійні виплати у розмірі 50 292 гривні 00 копійок.

Стягнуто Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 50 292 гривні 00 копійок недоотриманих пенсійних виплат ОСОБА_2 .

Стягнуто Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в дохід держави 1 036 гривень 13 копійок судового збору.

В решті вимог відмовлено(том 1, а.с. 214-224).

Дане рішення оскаржив представниця відповідача.

Апелянт просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт визнає, що на виконання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 року у справі № 380/7757/21, яким позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області було частково задоволено, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та встановлено, що доплата з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року становить 50 292 грн. 00 коп.

Однак, щодо виплати даних коштів, то апелянт зазначає, що ці виплати забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України «в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сил».

Звертає увагу на те, що «відповідно до статті 72 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України», а тому «виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України».

Стверджує, що «виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області» (том 1, а.с. 235-242).

Апелянт, будучи своєчасно (19.01.2026 року) належним чином повідомленим про час та місце апеляційного розгляду справи (том 2, а.с. 20-21), явку свого представника в судове засідання не забезпечив і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- обставини, встановленні рішенням суду у (зокрема) цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82);

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263).

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (в тому числі - і апелянтом) те, що:

-22.07.2021 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/7757/21 (яке набрало законної сили) було задоволено позов ОСОБА_2 та (зокрема) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум (том 1, а.с. 8-11);

- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і позивачка є його спадкоємцем.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Окрім того, відповідно ч. 1 статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права і обов`язки мають усі фізичні особи.

Згідно із статтею 1219 ЦК України не входять складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) права на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61- 11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Згідно зі ст. ст. 1218, 1227 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суми пенсії, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У пунктах 1 і 4 частини 1 статті 1219 ЦК України закріплено, що особисті немайнові права, а також права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, не входять до складу спадщини, оскільки є правами та обов`язками, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що право на перерахунок пенсії є особистим правом, яке нерозривно пов`язано з особою та не входить до складу спадщини.

Тобто, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 484/3648/16-а.

Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із нарахованої, але неотриманої доплати до пенсії в сумі 50 292 грн. 00 коп. Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, який у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, прийняла спадщину після померлого батька.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 13 листопада 2025 року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 30 березня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.