Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №448/1854/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/1854/25 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.

Провадження № 33/811/423/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Лебединець С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника Косила А.Б. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 19 листопада 2025 року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

в с т а н о в и в:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно з постановою судді, 01.09.2025 о 23 год. 20 хв. в МАПП «Шегині», територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області на виїзд з України в Республіку Польща виявлено особу, яка надала на паспортний контроль паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки номер НОМЕР_1 , виданий 25.04.2017 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В процесі прикордонного контролю встановлено, що вищевказана особа являється громадянкою України, та пред`явила паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 виданий 04.01.2017 року, орган, що видав 4611 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Своїми діями гр. України ОСОБА_1 вчинила спробу перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, чим порушила вимоги ч. 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України», ст. ст. 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», підпункту 1 п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57, вчинивши правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, захисник Косило А.Б. подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 19 листопада 2025 року та закрити провадження у справі.

Зазначає, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , копія постанови їй судом не надсилалась, про наявність постанови ОСОБА_1 дізналась 20.02.2026 отримавши постанову виконавця.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що в чинному законодавстві України, в тому числі в Законі України "Про порядок виїзду з України і в їзду в Україну громадян України" немає прямої норми, яка б забороняла або передбачала покарання за перетин державного кордону України громадянином України, пред`являючи діючий паспорт виданий на його ім`я органом іноземної держави, тобто відсутня норма, яка б класифікувала використання іноземного паспорту при перетині кордону України, як спробу незаконного його перетину.

Також, вважає що частина 1 статті 204-1 КУпАП не має застосування до даного, випадку, оскільки дана стаття містить в собі вичерпний перелік об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, зокрема - перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску

через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України: без відповідних документів, з використанням підробленого документа, з використанням документів, що містять недостовірні відомості про особу, без дозволу відповідних органів влади перетин кордону перелік елементів складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, тому провадження підлягає закриттю.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце його проведення, не з`явилась. Захисник Лебединець С.Р. не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .

Захисник Лебединець С.Р. в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила задоволити.

Заслухавщи пояснення захисника Лебединець С.Р., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Судом встановлено, що, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №008542Е (а.с. 1), 01.09.2025 о 23 год. 20 хв. в МАПП «Шегині», територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області на виїзд з України в Республіку Польща виявлено особу, яка надала на паспортний контроль паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки номер НОМЕР_1 , виданий 25.04.2017 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В процесі прикордонного контролю встановлено, що вищевказана особа являється громадянкою України, та пред`явила паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 виданий 04.01.2017 року, орган, що видав 4611 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Своїми діями гр. України ОСОБА_1 вчинила спробу перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, чим порушила вимоги ч. 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України», ст. ст. 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», підпункту 1 п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57, вчинивши правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 204-1 КУпАП.

З наявних у матеріалах справи відомостей вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Львова, 04.01.2017 отримала паспорт громадянина України НОМЕР_2 (а.с.7).

Так, ст. 4 Конституції України проголошено, що в Україні існує єдине громадянство. Поняття єдиного громадянства визначається у ч. 1 ст. 2 Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство України», як один із принципів законодавства України про громадянство. Єдине громадянство держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у

правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров`я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжена у м. Львові, Україна, а тому є громадянкою України, та незважаючи на отримання паспорта громадянки Сполучених Штатів Америки, номер НОМЕР_1 , від 25.04.2017 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у правових відносинах з Україною, ОСОБА_1 визнається лише громадянкою України.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 , як громадянка України, зобов`язана була пред`явити на паспортному контролі документи, що дають право саме громадянину України на виїзд чи в`їзд в Україну (дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України та інші.).

У пункті 1 частини 2 Закону України «Про громадянство України» зазначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Підстави втрати та припинення громадянства України визначені у статтях 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», а датою припинення громадянства України у передбачених цими статтями випадках є дата видання відповідного указу Президента України.

Встановивши правовий зв`язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон у пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи Державної прикордонної служби України зобов`язані керуватися правовою нормою пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України». Якщо громадянин набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в частині 1 стаття 3 Європейської конвенції про громадянство - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. Наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.

Отже можна зробити висновок, що використовувати паспорт громадянина іншої країни для перетину державного кордону України на законних підставах мають фізичні особи лише після видання Указу Президента України про втрату такими особами громадянства України.

Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документу іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетину державного кордону України, так як даний документ не може вважатися відповідним, тобто дані дії є адміністративним правопорушенням, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком судді суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушила вимоги статей 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з України, громадянка України ОСОБА_1 , пред`явила паспорт громадянки Сполучених Штатів Америки.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

За таких обставин, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за перетин державного кордону України, громадянином України, за паспортними документами іншої країни. Вказані висновки судді відповідають зібраним у справі доказам, яким суддею надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення та є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

поновити захиснику Косилу А.Б. строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 19 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Косила А.Б. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк