Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №466/9183/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/9183/25 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д. Б.

Провадження № 33/811/377/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю законного представника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_1 в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2025 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього захід впливу у виді попередження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 23грудня 2025 року виправлено описку в постанові судді Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/9183/25 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, викладено перший та другий абзаци мотивувальної частини постанови в наступній редакції:

«18 вересня 2025 року о 21:33 год. гр. ОСОБА_2 у м. Львові на вул. Мазепи, 15 керуючи двоколісним транспортним засобом (електросамокатом) «Bolt», не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості, внаслідок чого втратив керування над електросамокатом, який по інерції зіткнувся із припаркованим автомобілем «Fiat», н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобіль зазнав пошкоджень з матеріальними збитками. Таким чином, гр. ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1, п. 2.3 «б» ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП».

«При розгляді адміністративної справи в суді гр. ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому. Вказав, що цілком усвідомив протиправність вчиненого, зробив відповідні висновки і просив його суворо не карати. Крім того, вказав, що відшкодував потерпілій заподіяну шкоду».

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, законний представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову в частині ст. 122-4 КУпАП та ст. 124 КУпАП скасувати. Закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. У разі якщо суд дійде висновку про наявність ознак складу правопорушення за ст. 124 КупАП застосувати ст. 22 КУпАП, звільнити неповнолітнього від адміністративної відповідальності та закрити провадження на підставі ст. 284 КУпАП. У резолютивній частині зазначити, що матеріали провадження за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП стосуються одного епізоду за 18.09.2025.

Зазначає, що копію постанови отримала 29.10.2025. Апеляційну скрагу не було подано у строк, оскільки застосований захід у вигляді попередження не виглядав таким, що спричинить негативні наслідки, а судом не було роз`яснено, що постанови будуть підставою для взяття неповнолітньо на профілактичний облік. Лише 03.02.2026 їй стало відомо про взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік сектору ювенальної превенції ЛРУП №1 ГУ НН у Львівській області.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою.

Зазначає, що ОСОБА_2 керуючи електросамокатом та уникаючи зіткнення з металевою конструкцією на майданчику відпустив самокат. Після чого він по інерції здійснив неконтрольований рух, виїхав за межі майданчика та у дворі житлового будинку пошкодив припаркований автомобіль. Спричинені пошкодження у темну пору доби було важко помітити. На момент події власника авто не було на місці, а ОСОБА_2 не помітивши пошкоджень не повідомив нікого з дорослих.

Наступного дня власник авто викликав працівників поліції, завдану шкоду було відшкодовано, потерпілий не має претензій.

Законний представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити.

Заслухавши пояснення законного представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістомвказаної норми закону,провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_2 цього адміністративного правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №463942 від 24.09.2025, 18 вересня 2025 року о 21:33 год. гр. ОСОБА_2 у м. Львові на вул. Мазепи, 15 керуючи двоколісним транспортним засобом (електросамокатом) «Bolt», не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості, внаслідок чого втратив керування над електросамокатом, який по інерції зіткнувся із припаркованим автомобілем «Fiat», номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобіль зазнав пошкоджень з матеріальними збитками. Таким чином, гр. ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1, п. 2.3 «б» ПДР, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В матеріалах справи наявні рапорт поліцейського взводу 1 рои 3 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП Терлецького М. від 19.09.2025, письмовими поясеннями ОСОБА_3 від 19.09.2026, схемою ДТП від 18.09.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 24.09.2026, зміст яких підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вищенаведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 своїми діями порушила вимоги п. 12.1, п.2.3 «б» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 2.3 б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п.12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Статтей 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

На переконання апеляційного суду, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП доведена наявними в матеріалах справи доказами, які є логічними, послідовними, належними та достатніми і узгоджуються між собою.

Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги такими, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, а також з огляду те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення будуи неповнолітнім, відповідно до ст. 24-1 КУпАП обґрунтовано застосував до останнього захід впливу у виді попередження.

Заходи впливу, передбачені цією статтею, не є адміністративними стягненнями в розумінні статті 23 цього Кодексу. Вони є альтернативними заходами виховного впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку, передбаченому КУпАП, відтак до ОСОБА_2 не може бути застосована ст. 22 КУпАП, як про це просить апелянт.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що захід впливу у виді попередження відповідає характеру вчиненого правопорушення, даним про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступеню її вини та є необхідним і достатнім для досягнення мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_2 нових правопорушень.

Твердження законного представника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про порушення судом вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП через необ`єднання в одне провадження даної справи за ст. 124 КУпАП зі справою відносно останнього, що також перебувала у провадженні цього суду за за ст. 122-4 КУпАП, та необхідність визнання апеляційним судом, що такі стосуються одного епізоду, не можна визнати обґрунтованими, з огляду на таке.

Відносно ОСОБА_2 було складено два протоколи про адміністративне правопорушення, які направлені на розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова за ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП і їм присвоєно, відповідно, два різні номери, а тому вони є самостійними провадженнями.

З огляду на вищенаведене, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана законним представником апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляійний суд

п о с т а н о в и в:

поновити законому представнику ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Постанови судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2025 та 23 грудня 2025 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.