Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №337/1819/25 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Дата: 17 березня 2026 р.

Справа: №337/1819/25

Суддя: Гончар М. С.

Дата документу 18.03.2026 Справа № 337/1819/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 337/1819/25 Пр. № 22-ц/807/166/26Головуючий у 1-й інстанції: Калугіна Г.Б. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Онищенка Е.А.

за участі секретаря Пантюх Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інтереси якого представляє законний представник - батько ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: РАЙОННА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ХОРТИЦЬКОМУ РАЙОНУ, як орган опіки та піклування, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом (а.с.2-13), в якому просила усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою за адресою - АДРЕСА_1 , користувач - ОСОБА_1 , - шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування квартирою в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що станом на момент подання позову до Хортицького районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом позивачки - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), який з січня 1993 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також після народження у 2019 році у ОСОБА_2 сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) він також був зареєстрований за адресою батька: АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 була видана ОСОБА_5 на підставі ордеру на житлове приміщення № 389 від 29 січня 1993 року на сім`ю із чотирьох осіб: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . З 2008 року Відповідач ОСОБА_2 ні дня не проживав за вищенаведеною адресою, постійно обіцяв позивачу та іншому брату ОСОБА_6 та їх батьку ОСОБА_5 знятися з реєстраційного обліку, після смерті брата ІНФОРМАЦІЯ_6 та смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач також обіцяв знятися з реєстраційного обліку, але ніяких дій з цього приводу не виконував, а навпаки ще зареєстрував у 2019 році за своєю реєстрацією свого сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відповідач з 2008 року мешкав у своєї дружини - АДРЕСА_3 . Також Відповідач - син ОСОБА_3 з моменту його народження ні дня не проживав у квартирі АДРЕСА_2 , а мешкав з батьком та матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 . З 2008 року я разом з батьком ОСОБА_5 та іншим братом ОСОБА_6 здійснювала утримання вищенаведеної квартири, сплачували за комунальні послуги, здійснювали поточний ремонт та інше. На даний час Відповідачі добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажають та їх реєстрація в житловому приміщенні (квартирі) створює перешкоди для Позивача та позбавляє їх можливості в повній мірі використовувати житлове приміщення. Так Відповідачі, які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 . Відповідач - з 1993 року та Відповідач - з 2019 року фактично в неї не проживають та не з`являється за адресою своєї реєстрації, квартирою взагалі не цікавляться, плату за користування житловим приміщенням та за комунальні послуги не сплачують. При цьому, перешкоди в користуванні житловою площею відповідачам не чинились, відповідачі не проживають в квартирі за особистим бажанням. Відповідачі, які зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_2 в зазначеній квартирі не проживають без поважних причин більше 6 місяців, спірним житловим приміщенням не цікавиться, будь яких особистих речей Відповідача 1 та Відповідача 2 у квартирі немає. В зв`язку з тим, що Відповідачі зареєстровані в квартирі, позивач вимушена сплачувати додаткову суму комунальних платежів, платежів за газ, водопостачання та водовідведення та інші нарахування - які вираховуються залежно від зареєстрованих за адресою осіб, за ще двох людей, які фактично не проживають за адресою реєстрації: Відповідач 1 - вже 17 років та Відповідач 2 - вже 6 років відповідно. Окреслена реєстрація місця проживання Відповідачів 1 та 2 створює для позивача перешкоди для отримання житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою. Також реєстрація місця проживання Відповідачів 1 та 2 у вказаної квартирі створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки у разі необхідності здійснення позивачем приватизації квартири знадобиться їх згода та особиста присутність. Також відповідно до постанови за ВП № 74667919 від 24.04.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржників про солідарне стягнення з боржників ОСОБА_7 та ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 18289,34 грн. була вимушена погашати заборгованість також за Відповідача 1. Відповідач 1 жодним чином не виконував наведену постанову я особисто здійснювала погашення спільної заборгованості за комунальні послуги у розмірі 20418,27 грн., що підтверджується додатком № 1 до Інструкції з організації примусового виконання рішень з ТОВ «Інтерпластмодерн» про відрахування з заробітної плати по виконавчому документу. Таким чином, очевидним є те, що Відповідачі 1 та 2, перебуваючи на реєстраційному обліку за адресою: квартира АДРЕСА_2 , у квартирі яка належить позивачу, чинять перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні майном. Відповідачі 1 та 2 втратили правові підстави для користування майном - квартирою, таким чином у Відповідачів припинилось право користування даним приміщенням, що є похідним від нього. Водночас інших законних підстав для користування Відповідачами майном Позивача за обставинами справи відсутні. Факт не проживання Відповідачів за адресою: квартира АДРЕСА_2 підтверджується Актом від 09.04.2025 року про не проживання осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2008 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2019 року за місцем своєї реєстрації: по АДРЕСА_1 , складеного та засвідченого уповноваженою особою ОСББ «Рубана-24». До того ж сам відповідач 1 майже 17 років не проживає у квартирі, де зареєстрований. Відповідач 2 не проживає у квартирі, де зареєстрований 6 років, на даний час з 2022 року Відповідач 1 та Відповідач 2 проживають у Німеччині. Просить суд, визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою квартира АДРЕСА_2 .

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Калугіну Г.Б. (а.с.36). Ухвалою суду першої інстанції від 22 квітня 2025 року (а.с.41-42) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження, витребувано з ГОЛОВНОГО ЦЕНТРУ ОБРОБКИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ інформацію про те, чи перетинали державний кордон України громадянин України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та громадянин України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відоме.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, відповідно до листа № 337/1819/25/4266/2025 від 22.04.2025 ГОЛОВНОГО ЦЕНТРУ ОБРОБКИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ, надіслано витяг з наявною у цій Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 08.11.2017 по 06.05.2025 зазначеними особами: 19.08.2022, виїзд, ОСОБА_2 , пп « ОСОБА_8 », 28.05.2021, в`їзд, ОСОБА_9 , пп «Запоріжжя» (а.с. 52-53,55-56).

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2025 року (а.с. 58) було замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, Службу у справах дітей ХОРТИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на належну - Орган опіки та піклування РАЙОННОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ХОРТИЦЬКОМУ РАЙОНУ.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2025 року (а.с.92-95) позов позивача у цій справі задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) місце реєстрації: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.99-112) просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у позовних вимогах, ухвалити у цій частині нове рішення, яким останні задовольнити, визнати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням: АДРЕСА_1 .

В автоматизованому порядку 03.10.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Онищенка Е.А. (а.с.113). Ухвалою апеляційного суду від 06.10.2025 року (а.с.114) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 14.10.2025 року (а.с.118). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 15.10.2025 року (а.с.119), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.120) з урахуванням відповідного навантаження палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.

Відповідач ОСОБА_2 в особі представника Сердюченко В.В. подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 133-145). Третя особа не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 28.01.2026 року, не відбувся та був відкладений через перебування судді-члена колегії Онищенка Е.А. в цей день у нетривалій відпустці, яка не давала права його заміни іншим суддею в автоматизованому порядку (довідка а.с. 159), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка - а.с. 167).

Третя особа - РА ЗМР по Хотицькому району, як орган опіки та піклування, через свого представника подавала раніше апеляційному суду заяву (а.с. 155-158), в якій просила розглядати дану справу без участі представника третьої особи, рішення прийняти на підставі наявних матеріалів у справі з урахуванням найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 , 2019 р.н.

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі відповідач ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та який є законним представником - батьком іншого неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через свого представника - адвоката Сердюченко В.В., що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, не з`явились, окрім позивача ОСОБА_1 та адвоката Сердюченко В.В. (а.с. 141), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву третьої особи задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 , який одночасно є законним представником іншого відповідача - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - адвоката Сердюченко В.В. (а.с. 141).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цієї справи, та зокрема:

-позивача ОСОБА_1 , яка у тому числі на запитання апеляційного суду категорично заперечувала наявність будь-яких домовленостей з відповідачем ОСОБА_2 , який приходиться їй рідним братом, з приводу порядку користування спірною квартирою; останній забрав свої особисті речі та не мешкав і не мешкає у спірній квартирі тривалий час понад 15 років без поважних причин саме на свій власний розсуд; вона (позивач) перешкод у проживанні у спірній квартирі відповідачу ОСОБА_2 та його малолітньому сину не чинила; дитина брата - ОСОБА_10 , 2019 р.н., взагалі жодного разу не мешкала у спірній квартирі з її народження; відповідач ОСОБА_2 зареєстрував свою дитину ОСОБА_11 , 2019 р.н., у спірній квартирі після її народження без її (позивача) згоди; будь-яких особистих речей ОСОБА_2 чи дитини ОСОБА_11 , 2019 р.н. у спірній квартирі немає; за спірну квартиру відповідач ОСОБА_2 плату за житлово-комунальні послуги, які у тому числі нараховувались на нього, як зареєстровану особі, ніколи не сплачував; відповідач ОСОБА_2 жив завжди із своєю дружиною та дитиною ОСОБА_11 , 2019 р.н., та зокрема у квартирі дружини, батьків останньої (адреса наявна у матеріалах цієї справи: АДРЕСА_3 ); продовжується військова агресія РФ проти України; вона (позивач) не знає, що буде завтра у Запоріжжі, тому вона (позивач) хоче приватизувати спірну квартиру, поки строк для приватизації останньої в силу закону ще не скінчився; вона (позивач) також не бажає більше сплачувати плату за житлово-комунальні послуги по спірній квартирі у зайвих розмірах, які нараховуються у тому числі на відповідачів, як зареєстрованих у цій квартирі осіб;

-та представника відповідача ОСОБА_2 , який одночасно є законним представником іншого відповідача - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - адвоката Сердюченко В.В., який у тому на запитання апеляційного суду визнав, що відповідач ОСОБА_2 із своїми дружиною та дитиною ОСОБА_11 , 2019 р.н., з 2022 року через військову агресію РФ проти України мешкає за кордоном у Німеччині, до цього відповідач ОСОБА_2 із своїми дружиною та дитиною ОСОБА_11 , 2019 р.н., дійсно мешкав у Запоріжжі у квартирі батьків дружини, адреса наявна у матеріалах цієї справи, не оспорюється стороною відповідача; неповнолітня дитина відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 , 2019 р.н., дійсно ніколи не мешкала у спірній квартирі з моменту її народження, відповідач ОСОБА_2 міг зареєструвати свою дитину ОСОБА_11 , 2019 р.н., без згоди позивача на той час в силу закону; чому дитину зареєстрували у спірній квартирі, а не в квартири матері дитини - він відповісти не може; між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 існували певні домовленості з приводу користування спірною квартирою, але будь-яких письмових доказів на підтвердження існування останніх, він надати апеляційному суду не може; відповідач ОСОБА_2 до суду з позовом про усунення будь-яких перешкод чи вселення у спірну квартиру тощо не звертався;

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що всі учасники цієї справи, у тому числі відповідач ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та який є законним представником - батьком іншого неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому в частині задоволення позовних вимог позивача до нього - ОСОБА_2 , погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Позивач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка втратила право користування житловим приміщенням: АДРЕСА_1 .

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог вищезазначеної скарги позивача ОСОБА_1 і лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка втратила право користування житловим приміщенням: АДРЕСА_1 .

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення … частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення…(п.2).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення…частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовими рішеннями є: …рішення, постанови… (ст. 258 ч.1 ЦПК України).

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 в оскаржуваній частині у цій справі про визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка втратила право користування цим житловим приміщенням: АДРЕСА_1 , керувався ст.ст. 10, 12 - 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції про права дитини).

Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини. Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі № 755/16152/16-ц.

Станом на день звернення до суду, ОСОБА_3 не досяг чотирнадцятирічного віку, а відтак є малолітньою дитиною у розмінні ч. 2 ст. 6 СК України, а факт не проживання дитини в квартирі, а також те, що його батько виїхав за кордон України, не може бути безумовною підставою для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про визнання таким, що втратив право користування житлом, малолітнього ОСОБА_3 до задоволення у цій справі не підлягає.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у рішенні в оскаржуваній частині у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі в оскаржуваній частині не відповідає.

Так, в силу Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ № 4751-IX від 13.01.2026 року «Про основні засади житлової політики», який набрав законної сили з 15.02.2026 року.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпунктів 2 і 4 пункту 2 цього розділу, які набирають чинності через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

2. Визнано таким, що втратив чинність:

-1) Житловий кодекс України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573), крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи;

-2) Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 524 із наступними змінами).

Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , 1983 р.н., який діє у цій справі в своїх інтересах та як законний представник (батько) малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував, та зокрема в частині задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання саме його - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 , та, відповідно, рішення суду першої інстанції у цій частині у цій справі набрало законної сили таапеляційним судом на теперішній час не переглядається.

Також, апеляційним судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має обох батьків, та зокрема батька ОСОБА_2 , він (дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,) хоча й був зареєстрований за адресою спірної квартири АДРЕСА_2 з народження у 2019 році, але фактично у спірній квартирі не проживав, речі дитини у спірній квартирі відсутні, оскільки він (дитина) завжди мешкав разом із обома своїми батьками за іншою адресою, та зокрема за адресою своєї матері: АДРЕСА_3 ; а десь з 2022 року дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також мешкає разом із обома своїми батьками, але вже за кордоном (інформація Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про виїзд відповідачів - а.с. 52-53, 55-56) у Німеччині (ст. 82 ч. 1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню).

В силу вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. 141 ч. 1 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

В силу вимог ст. 29 ч. 4 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків… або одного з них, з ким вона проживає…

Таким чином, саме батьки дитини, а не тітка - позивач ОСОБА_1 , мають забезпечувати житлом свою малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та забезпечують, що у тому числі знайшло своє підтвердження в силу вищезазначених встановлених апеляційним судом обставин у цій справі. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача ОСОБА_2 , як законного представника малолітнього сина ОСОБА_11 , 2019 р.н., в особі представника - адвоката Сердюченка В.В. - апеляційному суду не надані.

Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці до 10 (десяти) років є похідним в силу вимог ст. 29 ч. 4 ЦК України від місця проживання його батьків, та зокрема від батька - ОСОБА_2 , 1983 р.н. (ще один відповідач у цій справі).

Так, дійсно, ОСОБА_2 мав право свого часу, навіть без згоди інших користувачів спірної квартири, в силу вимог закону зареєструвати місце проживання своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за своїм місцем реєстрації у спірній квартирі АДРЕСА_2 , яке не співпадало із його (відповідача ОСОБА_2 , 1983 р.н.) фактичним місцем проживання на той час.

Проте, на теперішній час відповідач ОСОБА_2 , 1983 р.н., визнаний рішенням суду першої інстанції у цій справі в неоскаржуваній частині, яка набрала законної сили (ст. 82 ч. 4 ЦПК України), таким, що втратив право користування спірною квартирою АДРЕСА_2 на підставі ст. ст. 71-72 ЖК України (При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців; Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях; 4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання. У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті. Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування законного представника дитини ОСОБА_11 , 2019 р.н. - батька ОСОБА_2 , 1983 р.н., в інтересах останнього у цій справі діє адвокат Сердюченко В.В., передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Останні не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача ОСОБА_1 у цій справі в оскаржуваній частині, та зокрема, законний представник дитини ОСОБА_11 , 2019 р.н. - батько ОСОБА_2 та представник останнього - адвокат Сердюченко В.В. не надавали суду у цій справі належних та допустимих доказів:

1) поважності причин непроживання малолітньої дитини ОСОБА_11 , 2019 р.н., у спірній квартирі АДРЕСА_2 з народження останнього,

2) наявності будь-яких домовленостей між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 , 1983 р.н., щодо зберігання права користування на це житло за малолітньою дитиною ОСОБА_11 , 2019 р.н., у вищезазначений період його непроживання без поважних причин у спірній квартирі АДРЕСА_2 з народження останнього.

Третя особа - РА ЗМР по Хортицькому району, як орган опіки та піклування, у цій справі просила у суді першої інстанції відмовити в частині задоволення позовних вимог відносно дитини (а.с.60 - 63), в апеляційному суді - прийняти рішення на підставі наявних матеріалів у справі з урахуванням найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 , 2019 р.н. (а.с. 155-156).

При вищезазначених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи, суд першої інстанції мав ухвалити у цій справі в оскаржуваній частині рішення про визнання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , яким захищаються права позивача ОСОБА_1 та яким непорушуються якнайкращі інтереси малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною законного представника малолітнього відповідача - батька в особі представника - адвоката Сердюченка В.В. апеляційному суду не надані.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2025 року у цій справі в оскаржуваній частині в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка втратила право користування цим житловим приміщенням слід скасувати, ухвалити у цій частині у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови; визнати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2025 року у цій справі в оскаржуваній частині в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням скасувати.

Ухвалити у цій частині у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.

Визнати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 30.03.2026 року, оскільки у період з 28.03.2026 року по 29.03.2026 року мали місце вихідні дні.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кочеткова І.В.Онищенко Е.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua