Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №463/7816/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/7816/25

Провадження № 2/463/281/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Білоуса Ю.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Козак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № КК/122729/9 від 17.05.2024 року у розмірі 318792,29 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.05.2024 між АТ «Кредобанк» та відповідачем укладено кредитний договір № КК/122729/9, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 259279,85 гривень, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати відсотки за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Зазначає, що відповідач не виконував умов кредитного договору належним чином, внаслідок чого станом на 10.07.2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором № КК/122729/9 від 17.05.2024 року у розмірі 318792,29 гривень, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 256241,85 гривень, заборгованість за відсотками - 62550,44 гривень. Внаслідок чого дану суму просить стягнути у примусовому порядку.

Відповідач не погодився та через повноважного представника подав відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення позивачу. Вважає, позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. Вказує, що відповідач дійсно 17.05.2024 року уклав з банком кредитний договір на умовах визначених договором, не відмовляється від зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, про те, оскільки строк дії договору на даний час не сплинув, вважає, що у банку за відсутності доказів належного отримання відповідачем досудової вимоги, яка відсутня у матеріалах справи, підстави достроково стягнення коштів за таким кредитним договором відсутні. При цьому на думку представника відповідача, позивачем невірно розраховано суму заборгованості. На підставі викладеного, вимоги позивача вважає безпідставними.

У відповіді на відзив представник позивача навів аргументи, аналогічні мотивам позову. Зазначив, що обставини викладені представником відповідача у відзиві є необґрунтованими та жодним чином не спростовують позовних вимог, факту укладення між сторонами спірного договору, наявності у відповідача заборгованості перед позивачем. Акцентував увагу на те, що розрахунки заборгованості ґрунтуються на умовах кредитного договору та узгоджуються з матеріалами справи. При цьому вказав, що відповідач укладаючи спірний кредитний договір, погодив спосіб комунікації вказавши необхідні дані для здійснення листування із ним та зобов`язався отримувати кореспонденцію. Вимога про дострокове повернення кредиту була направлена відповідачу цінним листом на вказану у договорі адресу місця проживання, проте не була вручена, з причин, що не залежали від банку. Отже позивач здійснив всі необхідні заходи для здійснення повідомлення відповідача про наявність заборгованості. Додаткових умов чи заходів контролю отримання досудової вимоги боржником не передбачено ні кредитним договором ні законодавством.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Позовна заява поступила до суду 20.08.2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 06.10.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження.

Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19.02.2026 року. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу вимог частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Буй Б.В. в судове засідання не з`явилися без поважних причин, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.

Враховуючи те, що учасники справи не з`явились у судове засідання, у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутності сторін, ухваливши рішення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 26.03.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 17.05.2024 року між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КК/122729/9.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано заяву на отримання кредитного траншу, графік платежів, анкету заяву, паспорт споживчого кредиту та меморіальний ордер на отримання кредиту.

Обставини укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, відповідачем та його представником не оспорюються та фактично підтверджуються їхніми поясненнями, викладеними у письмових заявах по суті.

Відповідно до умов кредитного договору № КК/122729/9 від 17.05.2024 року, сума кредиту складає 259279,85 гривень, термін (строк) кредитної лінії (60 місяців) - до 16.05.2029 (включно), розмір відсотків за кредитним договором - 35,00% річних.

Відповідач зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати відсотки за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 35,00% річних. Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Згідно меморіального ордеру № 24139725 від 17.05.2024 року, підтверджено успішність операції про перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 259279,85 гривень згідно кредитного договору № КК/122729/9 від 17.05.2024 року.

У відповідності до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Згідно розрахунку заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання, відповідач станом на 10.07.2025 року, заборгував перед позивачем борг за кредитним договором № КК/122729/9 від 17.05.2024 року у розмірі 318792,29 гривень, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 256241,85 гривень, заборгованість за відсотками - 62550,44 гривень.

Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь яких доказів на спростування такого представником відповідача не надано, нарахування відсотків проводилось у межах строку кредитування та на умовах визначених договором, з якими відповідач погодився. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача та витрат були визначені сторонами в договорі, за межі таких умов банк не вийшов. Окрім цього, відповідачем також не представлено суду свого розрахунку заборгованості за кредитним договором № КК/122729/9 від 17.05.2024 року, який би містив інший розмір заборгованості визначеної позивачем та не доведено, що на момент укладення договору існували інші умови ніж зазначені в такому.

Тобто, в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому, суд відхиляє твердження представника відповідача про неотримання ОСОБА_1 досудової вимоги про погашення заборгованості та невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору. На підтвердження вжиття заходів досудового врегулювання спору стороною позивача долучено до матеріалів справи досудову вимогу від 15.04.2025 року щодо виконання грошових зобов`язань кредитним договором № КК/122729/9 від 17.05.2024 року, яку скеровано останньому засобами поштового зв`язку на адресу вказану відповідачем при укладенні спірного договору. У разі невиконання цієї вимоги, кредитор буде вимушений вживати заходів для захисту своїх прав та інтересів у порядку, передбаченому законодавством.

Суд також не погоджується із посиланням сторони відповідача, що відсутність досудового врегулювання спору є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки зазначене не є автоматичною самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, зокрема, якщо судом встановлено усі наявні підстави для відмови у задоволенні позову, а саме: встановлення відсутності порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем права чи інтересу позивача. Застосування процедур досудового врегулювання є добровільним і спрямоване на розвантаження судової системи, а не на обмеження права особи на судовий захист у разі порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу позивача.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

Згідно з ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Водночас, у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Заперечуючи факт отримання досудової вимоги та стверджуючи про неналежне досудове врегулювання, відповідач будучи обізнаним про підписання кредитного договору, графіка погашення кредиту та сплати відсотків, комісій, не вчиняв дії щодо захисту, на його думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 235/8060/15-ц (провадження № 61-6952св24).

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд, відповідно до ст.89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а право позивача на повернення кредиту та сплату відсотків.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4781,88 гривень, сплата якого підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 14.08.2025 року.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» заборгованість за кредитним договором № КК/122729/9 від 17.05.2024 року у розмірі 318792,29 гривень (триста вісімнадцять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні двадцять дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» судовий збір у розмірі 4781,88 гривень (чотири тисячі сімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят вісім копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ: 09807862, e-mail: office@kredobank.com.ua www.kredobank.com.ua);

Відповідач: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );

Повний текст судового рішення складено та підписано 26 березня 2026 року.

Суддя: Білоус Ю. Б.