Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №462/2568/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2568/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, працюючого інженером з гарантії ТОВ «Укравто Львів», одруженого (на утримані двоє дітей 2007р.н. та 2011р.н.), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи визнаний винним постановою Франківського районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та згідно з якою йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 27 січня 2026 року, о 08 год. 30 хв., керував автомобілем марки «KIA» моделі «Sorento», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись ним по вул. Виговського,41 у м. Львові, де був зупинений працівниками УПП у Львівській області ДПП.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому злочину, фактичних обставин по справі не заперечив, надавши покази про те, що 27 січня 2026 року, о 08 год. 30 хв., він керував автомобілем марки «KIA» моделі «Sorento», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись ним по вул. Виговського,41 у м. Львові, де був зупинений працівниками УПП у Львівській області ДПП. Проте, він постановою суду був позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 рік, про що він знав, та незважаючи на це проігнорував вказане судове рішення. Щиро кається, просить суворо не карати.

Суд у відповідності до ст. 349 ч. 3 КПК України за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які не оспорюються обвинуваченим, переконавшись, що він правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, та роз`яснивши про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи встановлені обставини, оцінивши досліджені докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину доведена та його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро кається у скоєному, дані про його особу, а саме: не перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері та у центрі терапії узалежнень /Т-2 а.с.94,96/.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

З урахуванням вищевказаних конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що ОСОБА_4 повинне бути призначене покарання у виді штрафу в мінімальних межах цього виду покарання, встановлених санкцією ч. 1 ст. 382 КК України.

Запобіжний захід не обирався та клопотань з приводу обрання не поступало.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – в сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Речові докази /Т-2 а.с.38,39/: компакт диск із записом з бодікамер працівників УПП у Львівській області – залишити в матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення із журналом судового засідання і поданням на нього письмових зауважень, а також на отримання копії вироку.

Суддя:

Оригінал вироку.