Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №639/1075/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

31 березня 2026 року

м. Харків

справа № 639/1075/25

провадження № 22-ц/818/1330/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого – Яцини В.Б.,

суддів колегії - Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2025 року, постановлену суддею Смирновим В.А., -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача кошти в сумі 14 562 грн., інфляційні втрати в сумі 8 125,37 грн. і три проценти річних у сумі 1 542,77 грн., всього 24 230,14 грн.; стягнути з ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 7 281 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано 10 (десять) днів для усунення недоліків з дня вручення ухвали.

Відповідно до ухвали суду від 12.09.2025 позовна заява була залишена без руху, позивачем не зазначено відомості про те, чи не подано ним іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом позову, та не надано доказів про сплату судового збору або доказів, які б підтверджували підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що ухвала суду про повернення позовної заяви є необґрунтованою та має ознаки незаконного обмеження права на доступ до суду. В оскаржуваній ухвалі районного суду також не зазначено, з чого впливає прецедентне значення постанови Харківського апеляційного суду від 02.09.2025 року, не наводиться посилань на нормативні положення. В силу яких ця постанова апеляційного суду має характер судового прецеденту. Вважає, що на стадії відкриття провадження суд міг давати оцінку аргументам позову виключно в аспекті формальної відповідальності зазначеної позивачем нормативно-правової кваліфікації обставин положення законів, якими регламентується питання сплати судового збору. Суд першої інстанції допустив звужене тлумачення споживчих відносин. Висновок суду про те, що Закон № 1023-ХІІ не поширюється на спірні правовідносини, є помилковим. Зазначає, що позадоговірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання за обставин , описаних у позові, також передбачають застосування положень Закону 1023-ХІІ, в тому числі в аспекті заборони нечесної підприємницької практики та її правових наслідків. Також вказує, що у спірних правовідносинах він був споживачем послуг. В його позовній заяві було наведено відповідне обґрунтування позовних вимог з посланням на положення Закону № 1023-ХІІ. Вказує, що при поданні позову мав правомірні підстави розраховувати на застосування положень ч. 3 ст. 22 Закону № 1023-ХІІ, згідно з якими судовий збір у справі за позовом про захист прав споживачів сплачуватися не повинен.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що приписи Закону України «Про захист прав споживачів в цілому не поширюються на правовідносини між позивачем та відповідачем у вказаній справі, з яким суддя також погоджується.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача кошти в сумі 14 562 грн., інфляційні втрати в сумі 8 125,37 грн. і три проценти річних у сумі 1 542,77 грн., всього 24 230,14 грн.; стягнути з ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 7 281 грн.

Зважаючи на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме – не зазначено відомості про те, чи не подано ним іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом позову, та не надано доказів про сплату судового збору або доказів, які б підтверджували підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, ухвалою від 12.09.2025 позовну заяву залишено без руху, Позивачу надано 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви

Одночасно попереджений позивача про те, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали ОСОБА_1 отримав 03.10.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку документу.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 зазначив, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з того ж предмету і тих самих підстав.

Судовий збір за подачу позовної заяви ОСОБА_1 не сплатив.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у статті 175 ЦПК України, а положеннями статті 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити найменування сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування та таке інше.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За змістом статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Матеріалами справи доводиться, що встановивши невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, суд обґрунтовано залишив останню без руху, надавши строк для усунення недоліків, які конкретно зазначив у своїй ухвалі.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт не сплатив судовий збір за подачу позовної заяви, вважаючи, що звернувся до суду із позовною заявою про захист прав споживачів, з приводу вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 кошти в сумі 14562 грн., інфляційні витрати в сумі 8125,37 грн., три проценти річних у сумі 1542,77 та в якості моральної шкоди 7281 грн.

Як вбачається з обґрунтування позовної заяви, наприкінці 2020 року натрапив на псевдоінвестиційну організацію під назвою «Траст Макворі Кепітал» («Trust Macquarie Capital»). У телефонних розмовах брокер компанії «Траст Макворі Кепітал» запропонував позивачеві фінансові послуги, а саме заробіток за рахунок торгів на фінансовій біржі. Брокер описував «Траст Макворі Кепітал» як поважну міжнародну фінансову організацію з багаторічною історією. Скориставшись довірливістю і некомпетентністю в питаннях фінансів та інвестицій позивача, брокер вказаної організації умовив вносити кошти на так званий «торговий рахунок». В період з 17.12.2020 по 04.03.2021 позивач вчинив декілька платежів на загальну суму понад 33000,00 грн. Ці платежі позивач вважав, і як його переконували брокери, були спрямовані га внесення коштів на «торговий рахунок» у цій організації. При цьому всі платежі відображались в особистому кабінеті позивача на веб-сайті «Траст Макворі Кепітал», що додатково переконувало позивача, що кошти дійсно зараховуються на його торговий рахунок.

21.07.2021 з коштів рахунку ОСОБА_1 в AT «Універсал Банк» було здійснено платіж у сумі 14562 грн. на розрахунковий рахунок фізичної особи — підприємця ОСОБА_2 , призначення платежу: «за інформаційну послугу».

З часом позивач зрозумів, що має справу із шахрайською схемою, йому стало відомо, що фінансової організації з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цієї «організації» на території України не виступає жоден легітимний суб`єкт господарської діяльності.

У березні 2021 р. ОСОБА_1 подав заяву до відділу поліції N° 1 Харківського РУП № З ГУНП в Харківській області стосовно вказаних подій.

Зазначив, що особисто не знайомий з відповідачем, ніколи з ним не зустрічався і не спілкувався. У нього з відповідачем ніколи не було і немає дотепер жодних домовленостей (угод, договорів тощо). Жодних послуг відповідач йому не надавав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відтак, з огляду на характер правовідносин, які регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів», його дія поширюється на відносини, які виникають із договорів, актів законодавства та інших угод, які не суперечать Закону.

ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що у нього з відповідачем немає жодних домовленостей (угод, договорів тощо), жодних послуг відповідач не надавав.

Отже, виходячи зі змісту позову, не викликає сумнівів, що у спірних правовідносинах позивач не є споживачем послуг, а тому не звільнений від сплати судового збору за подачу позовної заяви.

Отже, отримавши копію ухвали позивачем ОСОБА_1 недоліки так і не були усунуті, також не було і надано клопотання про продовження строку для усунення недоліків, у зв`язку з чим судом першої інстанції було прийнято вірне процесуальне рішення про повернення позовної заяви особі, яка її подала.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не свідчать про усунення недоліків повної заяви, наявність яких стала підставою для повернення позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого суду, яка постановлена з дотриманням вимог закону та достатньо вмотивована недотриманням позивачем норм процесуального права.

При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутися до суду із позовом.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31 березня 2026 року.

Головуючий – В.Б. Яцина

Судді – О.В. Маміна

Ю.М. Мальований