Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №604/220/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/220/26

3/604/97/26

ПОСТАНОВА

іменем України

20 березня 2026 року селище Підволочиськ Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б., розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №735881 від 17 лютого 2026 року, «12.02.2026 р. о 15:00 год. гр. ОСОБА_1 по місцю спільного проживання АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурними словами, чим своїми дями заподіяв психічної шкоди здоров`ю»

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №735881 від 17 лютого 2026 року, складеному стосовно ОСОБА_1 міститься підпис останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Підволочиському районному суді.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, суддею зауважується, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.

Вищевказані обставини свідчать про те, що не з`явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.

За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

За змістом ст.268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст.173-2 КУпАП України, не є обов`язковою.

За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268 КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто без участі ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно положень ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п.14 ч.1 ст.1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак при складанні протоколу уповноваженою особою не було враховано, що Законом України від 22 травня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» №3733-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, скасовано відповідальність за вчинення домашнього насильства, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, та встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відтак обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП є наявність обов`язкової ознаки об`єктивної сторони правопорушення - завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином фактичні обставини, які викладені в протоколі, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, а надані суду матеріали - доказів завдання такої шкоди потерпілій особі.

З фабули протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру - ображав нецензурними словами.

Водночас фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №735881 від 17 лютого 2026 року не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в такому не розкрито зміст дій ОСОБА_1 судом зауважується, що протокол не містить відомостей, в яких саме діях ОСОБА_1 проявилось вчинення ним насильства по відношенню до потерпілої.

В протоколі не зазначено чи мав ОСОБА_1 прямий умисел на спричинення страждань потерпілій, чи його дії були умисними і свідомо спрямованими на завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання, зокрема, нецензурної лайки та погроз не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При розгляді даної справи суддя зауважує на тому, що доказова база, яка долучена до протоколу, ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , з яких вбачається, що між ними виникла сварка, яка перейшла в висловлювання нецензурною лайкою.

Інших доказів, в розумінні ст.251 КУпАП, які б давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілої, до справи не долучено.

Що стосується рапорту помічника чергового ВП №5 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 12 лютого 2026 року, то такий лише вказує на факт реєстрації повідомлення, яке надійшло зі служби 102, та не може бути поставлений в основу доведеності вини ОСОБА_1 .

Жодних належних доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, до суду не надано, і таких доказів в ході судового розгляду судом не встановлено.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, є недоведеним.

З огляду на вказане, суддя вважає за необхідне провадження в справі закрити, у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, що відповідатиме вимогам ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.173-2, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена у десятиденний строк з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області.

Суддя Н.Б. Сташків