Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №466/11562/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11562/25

Провадження № 2/466/1080/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря с/з Пилипців О.-І.І.

з участю представника позивача, адвоката Мартиневич Ю.О.

відповідача ОСОБА_1

справа № 466/11562/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в спрощеному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та зміну способу стягнення аліментів

в с т а н о в и в:

09.12.2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та зміну способу стягнення аліментів, в якому просить суд ухвалити рішення, яким змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Франківського районного суду міста Львова у справі №465/1387/17 від 13.03.2017 та визначити їх у твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04 лютого 2012 року позивач уклала шлюб з Відповідачем, що був зареєстрований Шевченківським ВДРАЦ ЛМУЮ, актовий запис №39.

11 липня 2012 року Галицьким ВДРАЦ ЛМУЮ в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис №40 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позивач з відповідачем мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3 13 березня 2017 року аліменти сплачувались на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова у справі №465/1387/17 від 06 липня 2017 року в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.

Аліменти Відповідачем сплачувались не регулярно (в періоди погіршення матеріального стану чи стану здоров`я, такий сплачував їх частково). А протягом останніх років не бере участі в утриманні сина взагалі.

Слід врахувати, що і матеріальне становище позивача в порівнянні з дня присудження аліментів погіршилось, оскільки вона утримує сина з періодичних та нестабільних доходів, а оскільки дитина росте, то і його потреби на даний час також зросли.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3 ст.181 СК України).

Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Мартиневич Ю.О. позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов заперечив, підтримавши письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що сторони по справі колишнє подружжя. Шлюб між ними розірвано на підставі Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 11.07.2012 року (а.с.5).

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06.07.2017 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.03.2017 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.7).

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі №682/2454/22.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Суду України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшенні здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Зважаючи на вказані вимоги закону аліменти на утримання дитини присуджуються у частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі, визначальним при визначенні способу стягнення аліментів є те чи платник аліментів має постійний, стабільний заробіток (дохід) чи навпаки такий його дохід є нерегулярним, мінливим, частина такого виплачується в натурі, тощо.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

При цьому, з аналізу статті 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, суду необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Згідно ст. 7 ЗУ « Про Державний бюджет України за 2026 рік», встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб - 3328 гривень.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти усіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу змагальності та однакової відповідальності обох батьків за виховання умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В судовому засіданні встановлено, що дитина проживає з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на утриманні позивача. Відповідач проживає окремо та надає матеріальну допомогу на утримання сина не регулярно, допомоги не вистачає для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.07.2012 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Самбору Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, відповідач ОСОБА_1 26.07.2012 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (а.с.28).

За період шлюбу у них народились двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.29-30).

Так, з заяви позивача вбачається, що ОСОБА_2 просила повернути їй виконавчий лист №465/1387/17, виданий Франківським районним судом м. Львова про стягнення аліментів з ОСОБА_1 (а.с.31).

Згідно Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.07.2024, виконавчий лист №465/1387/17, виданий Франківським районним судом м. Львова 31.01.2018 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 повернуто стягувачу ОСОБА_2 за її заявою (а.с.32).

Крім того, з вказаної постанови встановлено, що станом на 25.07.2024 заборгованість у боржника ОСОБА_1 – відсутня.

Окрім того, відповідно до Консультативних висновків лікаря від 10.07.2024, 18.06.2025, 06.01.2026, 03.11.2025, у дітей відповідача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виявлено діагноз: хвороба Вільсона-Коновалова (а.с.33-36). Вказане вище також підтверджується Медичними висновками №116, №115 від 05.09.2024 (а.с.38-39).

З листа лікуючого лікаря КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» ОСОБА_7 вбачається, що перебіг хвороби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є важким, вони потребують лікування препаратом трієнтин в дозі 1500мг. на добу (6 таблеток по 250 мг. на добу) для кожної дитини. Середня вартість 100 таблеток по 250 мг. складає 12000-24000 гривень, вартість лікування на 1 місяць – 24000-48000 гривень для однієї дитини для двох – 48000-96000 гривень (а.с.40).

Крім того, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , відповідач ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання довічно (а.с.27).

Окрім того, відповідач оплачує навчання доньки ОСОБА_5 у НУ «Львівська політехніка» в розмірі 56800,00грн. за рік, що підтверджується Заявою про приєднання №326-16к від 08.08.2025 до договору про навчання та договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців (а.с.37).

Отже, з врахуванням вищевикладеного, звертаючись з позовом до суду, позивач не вказала обставин, що мають істотне значення для зміни способу стягнення аліментів, як і не надала доказів про погіршення її матеріального стану, стану здоров`я чи покращення матеріального стану боржника.

Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне її утримання.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що у відповідача значно змінилось матеріальне чи сімейне становище, підстав для зміни способу стягнення аліментів у суду немає, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що згідно ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визначеного законодавством.

Таким чином, державний виконавець при стягненні аліментів визначає мінімальний розмір аліментів з урахуванням внесених змін у статтю 182 СК України.

Отже, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення рішення про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей, оскільки цей розмір встановлено законом.

При цьому, питання визначення мінімального розміру аліментів, що мають стягуватись з боржника, віднесені до повноважень державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи, що утримувати дітей зобов`язані обоє батьків, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх вимог, які могли бути підставою для зміни визначеного розміру аліментів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141, 263-265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та зміну способу стягнення аліментів - відмовити.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Текст рішення складено та підписано 31.03.2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук