Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №449/517/25 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/517/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2026 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря: ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченої: ОСОБА_4 ,

потерпілого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перемишляни кримінальне провадження №12025142450000003 від 02.01.2025 року щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку с. Липівці Львівського району Львівської області, українку, гром. України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючу, раніше не судиму,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 30 жовтня 2024 року в період часу з 21.36 год по 21.39 год., перебуваючи в м. Перемишляни Львівського району Львівської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, використовуючи банківську картку АТ КБ “Приват Банк” № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_5 , таємно викрала грошові кошти у сумі 19 000,00 грн, знявши їх в банкоматі АТ КБ “Приват Банку”, за адресою м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 9, Львівського району Львівської області, чим завдала матеріальної шкоди ОСОБА_5 на вказану суму.

Крім цього, ОСОБА_4 , 18 листопада 2024 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) умисно з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу таємно викрала банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , належну потерпілому ОСОБА_5 ,-

Крім цього, ОСОБА_4 , 18 листопада 2024 року в період часу з 23.07 год по 23.16 год, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , належну потерпілому ОСОБА_5 , повторно, шляхом проникнення, таємно викрала грошові кошти у сумі 10200 грн. 00 коп., знявши їх в банкоматі АТ КБ «ПриватБанку», за адресою м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 9, Львівського району, Львівської області.

Свою вину у скоєному злочині визнала повністю, за наведених обставин у обвинувальному акті. У вчиненому розкаюється, просить суд суворо її не карати.

ОСОБА_5 до суду з`явився, пояснив, що 30 жовтня 2024 року перебував разом із ОСОБА_4 , яка викрала його банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» та зняла із неї грошові кошти.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_4 , її вина у вчиненні інкримінованого злочину повністю та об`єктивно стверджується іншими зібраними по справі доказами, проте суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував у обвинуваченої, а також інших учасників процесу, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснив обвинуваченій та іншим учасникам процесу, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненій в умовах воєнного стану, у викраденні офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів та у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненій повторно, шляхом проникнення, в умовах воєнного стану, доведена повністю і її дії вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно вимоги УІАП ГУНП у Львівській області, відповідді Перемишлянської ЦРЛ, характеристики виданої Перемишлянської міської ради та висновку судово-психіатричного експерта, встановлено, що ОСОБА_4 раніше не притягалася до кримінальної відповідальності, за медичною допомогою до лікаря нарколога не зверталася, у психіатричному кабінеті перебуває на “Д” обліку, по місцю проживання характеризується посередньо, тяжким психічним розладом не страждає, виявляє легку розумову відсталість в степені легкої дебільності, в період інкримінованих їй дій тяжким психічним розладом хронічного та тимчасового характеру не страждала, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, перебуває на обліку у психіатричному диспансері, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Як пом`якшуючу її вину обставину, суд визнає - щире каяття у вчиненому, активне сприяння встановленню дійсних обставин по справі, як обтяжуючу вину обставину суд визнає вчинення злочину щодо особи з інвалідністю. Тому суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у межах позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, та у межах санкцій ч.1 ст.357 КК України у вигляді щтрафу, який виконувати окремо.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.357 КК України і призначити їй покарання у вигляді штрафу розміром 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн.

Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України - звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України призначене ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 680 грн. - виконувати самостійно.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1