Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №442/1959/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1959/26

Провадження №3/442/471/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 березня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Курус Р.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП, -

в с т а н о в и л а :

відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 606869 від 05.03.2026 про те, що він 11.02.2026 о 09:00 год. у м. Львів на вул. Володимира Великого, 59В, керуючи транспортним засобом KiaNiro д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, залишив місце події, не повідомивши органи чи підрозділи поліції, чим порушив п.2.10.а. ПДР України.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими за ст. 122-4 КУпАП, а саме - залишення водієм транспортного засобу, на порушення встановлених правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

19.03.2026 від представника ОСОБА_1 – адвоката Чеботаря Є.О. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, призначеного на 19.03.2026, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 31.03.2026.

Проте, в судове засідання, призначене на 31.03.2026 ні особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ні його захисник не з`явились, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені.

Статтею 268 КУпАП не передбачено обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП у випадку, якщо вона сповіщена про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе провести розгляд справи у їхній відсутності на підставі наявних матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, доходжу наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.

Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За вимогами ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Відповідно до п. 2.10.а ПДР України, у разі причетності до ДТП водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб та залишатись на місці пригоди.

Згідно п.1.10 ПДР України, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Отже, за змістом цього визначення, такі дії учасника ДТП можуть бути вчинені лише умисно з метою приховання факту пригоди чи її обставин.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.122-4 КУпАП до матеріалів протоколу долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 606869 від 05.03.2026;

- схему місця ДТП, що сталась 11.02.2026 на вул. Володимира Великого, 59В у м.Львів;

- письмові пояснення водія автобуса ОСОБА_2 від 11.02.2026, у яких останній вказує, що після ДТП він підійшов до ОСОБА_1 і повідомив, що той вчинив ДТП, на що останній відповів, що він про це знає;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 24.01.2026, у яких останній вказує, що після вчинення ДТП він звернувся до водія автобуса ОСОБА_2 із проханням надати контакти його керівництва, після цього він звернувся керівника ОСОБА_3 та запропонував відшкодувати збитки, на що останній погодився, згодом він зустрівся з ОСОБА_3 та відшкодував збитки, що підтверджується розпискою, після чого він звернувся в поліцію для надання пояснень;

- рапорт поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону 2 управління патрульної поліції в Львівській областіКобилецького М. від 11.02.2026, у яких останній вказує, що після ДТП він підійшов до ОСОБА_1 і повідомив, що той вчинив ДТП, на що останній відповів, що він про це знає;

- розписку ОСОБА_3 від 05.03.2026, згідно якої останній вказує, що отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4000,00 гривень, претензій до ОСОБА_1 немає.

Отже, фактичні дії ОСОБА_1 , який зв`язався з керівником колони ОСОБА_3 , відшкодував йому шкоду, свідчать про відсутність у ОСОБА_1 умислу на залишення місця ДТП з метою приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння.

Викладені вище докази у їх сукупності вказують, що в діях ОСОБА_1 не доведена наявність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП - умислу на залишення місця ДТП, що свідчить про відсутність власне і складу цього правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, вважаю необхідним справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, провадженням закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247,283-284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.

Суддя Курус Р.І.