Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №442/1536/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Суд: Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 24 березня 2026 р.

Справа: №442/1536/26

Суддя: Медведик Л. О.

Справа №442/1536/26

Провадження №2-о/442/225/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

судді Медведика Л.О.,

за участю секретаря судових засідань Далявської Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобичі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи приватного нотаріусу Стрийського нотаріального округу Мазур Оксани Ярославівни про встановлення факту, що має юридичне значення, –

встановив:

Заявник звернулася до суду з вищезгаданою заявою, в обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця, ОСОБА_2 . За життя остання склала заповіт, згідно якого вона заповіла заявнику. Після смерті бабці заявниця звернулася зі заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину до третьої особи – приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Мазур О.Я., яка повідомила про те, що необхідно надати документи, які підтверджують останнє місце проживання спадкодавця, а саме, що ОСОБА_2 постійно до дня смерті проживала разом з онукою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Бабця заявника була похилого віку та вона більше десяти років проживала разом з нею в одному будинку, займалась її похоронами. Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку чи могли б спадкувати як спадкоємці по закону першої чи другої черги не має. Заявниця – єдиною спадкоємицею по заповіту після смерті ОСОБА_2 . Встановлення зазначеного в заяві факту їй необхідно для оформлення спадщини, тому вона змушена звернутися з даною заявою до суду за захистом свого права та інтересу.

Ухвалою судді від 02 березня 2026 року в справі відкрито провадження, призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 25 березня 2026 року о 10:40 год.

У судове засідання заявник не з`вилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та про підтримання вимог, зазначених у заяві.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення заявника, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України доказами у цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабця заявниці ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_2 розпорядилася належним їй майном, склавши заповіт, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвською О.В. 15 липня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за номер 548, згідно якого вона заповіла все належне їй майно своїй онуці – ОСОБА_3 .

Оскільки, бабця заявниці ОСОБА_2 , була особою похилого віку, 1931 року народження, тому вона постійно більше десяти останніх років проживала разом зі своєю онукою ОСОБА_4 , в належному їй житловому будинку АДРЕСА_1 , без реєстрації, що підтверджується довідкою старости м.Стебника, с.Болехівці, с.Нове Село від 02.10.2025 року №556.

Покійна ОСОБА_2 була зареєстрована в с.Сидорівка Жидачівського району Львівської області.

На момент смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно, а саме на дві земельні ділянки площею 2,1895га. та 0,6525га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Сидорівської сільської ради , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії 1-ЛВ №039636, який виданий 11.02.2003 року Сидорівською сільською радою.

Після смерті бабці заявниця звернулася зі заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину до третьої особи – приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Мазур О.Я., яка повідомила про те, що необхідно надати документи, які підтверджують останнє місце проживання спадкодавця, а саме, що ОСОБА_2 постійно до дня смерті проживала разом з онукою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

У покійної ОСОБА_2 було двоє дітей – батько заявниці ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_6 , яка проживає в смт.Варва Прилуцького району Чернігівської області. ОСОБА_7 як спадкоємець по закону першої черги яка має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті своєї мами відмовилася від одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку, що підтверджується її нотаріально посвідченою заявою від 05.04.2023 року.

Чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку чи могли б спадкувати як спадкоємці по закону першої чи другої черги не має.

Заявниця – єдиною спадкоємицею по заповіту після смерті ОСОБА_2 .

Заявниця похоронила свою бабцю в с.Нове Село Дрогобицького району.

Вказані обставини також підтверджуються письмовими пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які долучені до заяви.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

При цьому тривалість спільного проживання спадкодавця із спадкоємцем законом, а саме частиною третьою статті 1268 ЦК України, не визначена.

З викладених вище обставин вбачається , що заявник постійно проживала разом зі спадкодавцем своєю бабцею ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заявник у інший спосіб не може довести факт спільного проживання з ОСОБА_2 , зазначені обставини не можуть бути встановлені у інший спосіб, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає за можливе заяву задоволити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 258, 263 – 265, 273, 315 - 319 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Заяву задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.273 ЦПК України

Суддя Медведик Л.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua