Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №335/1923/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/1923/26 2/335/1680/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Соболєва І. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Аксьонової Світлани Вікторівни до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Аксьонової С. В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є спільним сином, народженим у шлюбі позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судовим наказом № 335/11515/24 від 18.10.2024, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу з 17.10.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

До досягнення повноліття аліменти на його утримання стягувалися на підставі наказу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2024 № 335/11515/24. У зв`язку з досягненням сином повноліття виконання зазначеного судового наказу припинилося.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 335/11275/24 від 25.12.2024 шлюб було розірвано.

У зв`язку з повномасштабною агресією та заради забезпечення безпеки позивачка разом з дітьми, в тому числі з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхали до Республіки Польща.

На даний час ОСОБА_3 досяг 18-річного віку, проте продовжує навчання за денною формою у закладі вищої освіти Республіка Польща – Університеті комісії національної освіти в м. Кракові за спеціальністю «Кібербезпека» (термін навчання: 2025-2029 роки).

Згідно з додатковою довідкою Університету комісії національної освіти в Кракові від 13.02.2026, син не отримує стипендії чи іншої фінансової допомоги від навчального закладу. Форма навчання є денною, що об`єктивно унеможливлює повноцінне працевлаштування та самостійне забезпечення власних потреб.

Син проживає разом з матір`ю у м. Кракові (Республіка Польща) на умовах оренди житла.

Забезпечити усі потреби сина за свій рахунок позивачка не має можливості, оскільки хоча на даний час офіційно працевлаштована на території Республіки Польща, проте заробіток не є стабільним і має мінливий характер. Згідно з умовами пункту 3 трудового договору, виплата винагороди здійснюється лише після завершення визначених етапів роботи. Розмір винагороди встановлено на рівні не нижче мінімальної погодинної ставки, що з урахуванням вартості проживання в іншій країні та витрат на навчання сина, також неповнолітньої дочки, оренди житла є недостатнім для повного забезпечення його потреб.

Враховуючи викладене, позивачка не має фінансової можливості самостійно покривати всі витрати, пов`язані з продовженням навчання їх спільного сина, що зумовлює необхідність стягнення аліментів з відповідача.

ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги батька, яку батько має можливість надавати, оскільки є здоровим чоловіком працездатного віку, має можливість працювати та отримувати доходи, на утриманні інших осіб не має, тому вважають за можливе просити суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 20.02.2026 та до досягнення ним 23 років, а також стягнути витрати на правничу допомогу (а.с. 1 – 3).

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді від 24.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання на 25.03.2026, встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 43).

17.03.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від відповідача ОСОБА_2 в особі представника адвоката Коваля М. О. про часткове визнання позову, відповідно до якої ОСОБА_2 визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини у зв`язку з навчанням, з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 20.02.2026 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення двадцяти трирічного віку, та просить їх задовольнити. Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то відповідачем буде подана відповідна заява щодо зменшення їх розміру після надання підтвердження понесених позивачкою, відповідних витрат (а.с. 128-129).

22.03.2026 ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Аксьонової С. В. сформовано в системі «Електронний суд», а 24.03.2026 судом зареєстровано клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якого просять стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень (а.с. 131 – 133).

25.03.2026 суд завершив розгляд цієї справи та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 31.03.2026.

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Сторони не заперечують факт перебування їх у шлюбі та подальшого розірвання такого шлюбу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , видане Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 156 (а.с. 10).

На даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю в Республіці Польщі.

Відповідно до довідки Університету комісії національної освіти в Кракові від 13.01.2026, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом закладу вищої освіти Республіка Польща – Університеті комісії національної освіти в м. Кракові, навчається за денною формою за спеціальністю «Кібербезпека» (термін навчання: 2025 – 2029 роки), курс перший, дата завершення навчання 28.02.2029 (а.с. 16).

Відповідно до довідки Університету комісії національної освіти в Кракові від 13.02.2026, ОСОБА_3 у 2025/2026 навчальному році жодних виплат матеріальної допомоги в Університеті Комісії навчальної освіти в Кракові не отримує (а.с. 18).

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України).

Так, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але менше 23 років; продовження ними навчання: потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина: 3-1) наявність на праві власності, володінні та/або користуванні у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.04.2024 в справі № 308/4214/18, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У відповідності до приписів ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги викладене, визнання позову відповідачем, що не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для його задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Водночас згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ураховуючи, що відповідач, до початку розгляду справи по суті, визнав позовні вимоги, з відповідачки на користь держави належить стягнути 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, а саме: 665 гривень 60 копійок (1331,20 х 0,5).

Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд зауважує таке.

У цій справі відповідач у заяві від 17.03.2026 зазначав, що щодо вимог про стягнення з нього витрат на правничу допомогу ним буде подана відповідна заява щодо зменшення їх розміру після надання підтвердження понесених позивачкою, відповідних витрат (а.с. 128 – 129).

Станом на 25.03.2026 заява щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу від ОСОБА_2 до суду не надходила.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002469 від 24.12.2019 (а.с. 35), ордер на надання правничої допомоги адвокатом Аксьоновою С. В. позивачці (а.с. 36), договір про надання правової допомоги №ДНА/2024 від 08.10.2024 (а.с. 135 – 137), акт виконаних робіт від 20.03.2026 (а.с. 134), у якому, зокрема, визначено, що вартість юридичних послуг складає 6000 грн, за підготовку та подачу позовної заяви до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання, формування додатків та копій, кількість витраченого часу 6 год (з розрахунку 1 год 1000,00 грн).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ч.ч. 1 – 5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Отже у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Суд вважає, що зазначена сума в 6000 грн є співмірною із часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги і з обсягом виконаної роботи та підготовлених і поданих до суду документів по даній цивільній справі, що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76 83, 89, 141, 247, 258 259, 263 265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Аксьонової Світлани Вікторівни до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини (однієї чверті) всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 23.02.2026, і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Допустити рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 31.03.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , УНЗР: 19790726-05617, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.П. Соболєва