Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №314/5092/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/5092/25

Провадження № 2/314/556/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцевої А.М.,

справа № 317/5092/25;

провадження № 2/314/556/2026;

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ;

-відповідач ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

стислий виклад позицій сторін.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та кошти на її утримання.

Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що 17.09.2014 року між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільнянського районного управляння юстиції у Запорізький області.

Від шлюбу подружжя має малолітню дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 23.01.2024 року.

Та повнолітню дитину – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 03.05.2023 року.

У провадженні Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 75311000 з примусового виконання судового наказу від 06.06.2024 року у справі № 314/2221/24, згідно з яким: Стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого на одну дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20.05.2024, і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття.

Станом на дату подання цього позову, було подано інший позов до Вільнянського районного суду Запорізької області про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує вчитися – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення щодо цього позову ще не прийнято (Справа № 314/4280/25). Оскільки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 досягла повноліття, державний виконавець повідомив, що з 17.10.2025 року не стягує аліменти на неповнолітню ОСОБА_8 , і планує закінчити виконавче провадження.

Відтак, постала необхідність знову визначити розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 , які будуть стягуватись із відповідача до досягнення дитиною повноліття. Також станом на дату подання цього позову, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.06.2024 року у справі № 314/2004/24 шлюб між сторонами було розірвано. Наразі відповідач проживає закордоном, працевлаштований, отримує дохід.

Також дитина подружжя відвідує додаткові заняття з репетиторами з метою поглибленого вивчення англійської та німецької мов із щомісячною платою – 4 000,00 грн. Відтак, з відповідача підлягають стягненню щомісячно додаткові витрати на утримання доньки у сумі 2 000,00 грн. Вивченням іноземних мов сприяє розвитку дитини і необхідне для майбутнього успішного вступу у ВНЗ.

Узв`язку з чим позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав , просив задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача надала до суду відзив, в якому просить задовільнити позов частково.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області 25.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням осіб, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12.12.2025 на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області від представника відповідача адвоката Борсук А.С. надійшов відзив на позовну заяву.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд

встановив

17.09.2014 року між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільнянського районного управляння юстиції у Запорізький області.

Від шлюбу подружжя має малолітню дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 23.01.2024 року.

Та повнолітню дитину – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 03.05.2023 року.

У провадженні Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 75311000 з примусового виконання судового наказу від 06.06.2024 року у справі № 314/2221/24, згідно з яким: Стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого на одну дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20.05.2024, і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття.

Станом на дату подання цього позову, було подано інший позов до Вільнянського районного суду Запорізької області про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує вчитися – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення щодо цього позову ще не прийнято (Справа № 314/4280/25). Оскільки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 досягла повноліття, державний виконавець повідомив, що з 17.10.2025 року не стягує аліменти на неповнолітню ОСОБА_8 , і планує закінчити виконавче провадження.

Відтак, постала необхідність знову визначити розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 , які будуть стягуватись із відповідача до досягнення дитиною повноліття. Також станом на дату подання цього позову, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.06.2024 року у справі № 314/2004/24 шлюб між сторонами було розірвано. Наразі відповідач проживає закордоном, працевлаштований, отримує дохід.

Також дитина подружжя відвідує додаткові заняття з репетиторами з метою поглибленого вивчення англійської та німецької мов із щомісячною платою – 4 000,00 грн. Відтак, з відповідача підлягають стягненню щомісячно додаткові витрати на утримання доньки у сумі 2 000,00 грн. Вивченням іноземних мов сприяє розвитку дитини і необхідне для майбутнього успішного вступу у ВНЗ.

Узв`язку з чим позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з положень ст. 182 СК України, згідно до яких враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 1 статті 183 СК України визначає, що розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 2 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 СК України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених статтею 184 СК України.

З матеріалів справи вбачається, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є позивач ОСОБА_1 , батьком відповідач ОСОБА_2 . Дитина ОСОБА_5 проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Враховуючи фактичні обставини справи, іншого способу захисту прав позивача ОСОБА_1 окрім судового, немає.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

Згідно з частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України, частиною 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до матеріалів справи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, пред`явлено 11.11.2025.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст. 185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

У сукупності наведеного, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітніх дітей, враховуючи положення ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково в частині стягнення аліментів на дитину та визначити розмір аліментів у єдиній частці від заробітку батька, у відповідності до наведених норм матеріального права, які регулюють правовідносини між сторонами стягнувши з відповідача ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.11.2025 року, і до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Що стосується позовної вимоги, які зазначені позивачем на репетитора, занять з іноземної мови не належать до додаткових витрат у розумінні положень ст. 185 Сімейного кодексу України.

Так, на підставі ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Однак у даному випадку витрати на репетира не є особливими обставинами. У даному випадку ці витрати належать до витрат на утримання дитини, що охоплюються поняттям аліментів.

Так, у Постанові КЦС ВС від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19 Верховний Суд дійшов висновків, що наявність переплати за аліментами може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину. Витрати на ремонт технічних пристроїв, на лікування, відвідування секцій і позашкільних закладів не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з одного з батьків на утримання дитини. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних стосовно стягнення додаткових витрат слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати.

Разом із тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дітей, з огляду на що, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави у сумі 968,96 грн.

Щодо витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 25 000,00 гривень.

Позивач стверджує, що у зв`язку із відсутністю у неї спеціальних знань в області права, вона була змушена звернутись за професійною юридичною допомогою в юридичну компанію, в касу котрої нею було сплачено суму розмірі 25 000,00 гривень.

За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року справі № 357/380/20, провадження № 14-20цс22).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із договору про надання юридичних послуг від 10.05.2024 року юридичні послуги були надані ОСОБА_1 адвокатом АБ «Данила Тивоненка «ПРІОРИТЕТ».

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 25000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 128, 130, 133, 137, 141, 280 ЦПК України, ст. 7, 80, 84, 150, 155, 182-184, 191, 192 СК України, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.11.2025 року, і до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

3.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

4.В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми за один місяць відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21.01.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

21.01.2026