Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №183/3083/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/362/26 Справа № 183/3083/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12025049080000006 від 19 березня 2025 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Бучки Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого середню освіту, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду строком на два роки, за ч. 3 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на два роки, за ч. 1 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на один рік, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних проступків у виді пробаційного нагляду строком на два роки.

На підставі ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт майна, накладений ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року — скасовано.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом, підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), використанні завідомо підробленого документа, вчинених за наступних обставин.

В середині січня 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 знаходився біля магазину «Кайдаки», розташованого по вул. Запорізькій, 2 в м. Перещепине Самарівського району Дніпропетровської області, де на землі побачив паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із серійним номером НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2015 року Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.

В цей час та місці у ОСОБА_7 раптово виник прямий умисел на незаконне заволодіння паспортом громадянина України з метою його використання, при цьому, не маючи наміру подальшого його повернення до уповноважених органів, розуміючи, що вказаний паспорт є важливим особистим документом, втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, діючи умисно, з особистих мотивів, реалізовуючи свій протиправний умисел, діючи з порушенням вимог Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII «Про затвердження положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», усвідомлюючи небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підняв з землі, тобто незаконно заволодів чужим паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із серійним номером НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2015 року Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, та поклав його до кишені своєї куртки, після чого з вказаним паспортом місце скоєння кримінального правопорушення залишив та став зберігати при собі з метою подальшого незаконного використання.

Окрім того, в січні 2025 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 знаходився за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник протиправний умисел на підроблення раніше незаконно привласненного офіційного документа – паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із серійним номером НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2015 року Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, для його подальшого використання.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаний час та місці, усвідомлюючи, що паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із серійним номером НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2015 року Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, посвідчує особу власника та є підтвердженням громадянства України, а також, достовірно знаючи про порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України, завідомо посягаючи на встановлений державою порядок видачі паспортів громадянина України, водночас розуміючи, що він не має можливості використати раніше отриманий паспорт із-за різниці в ототожнюючих особу фотокартках, використовуючи одну фотокартку для документів зі своїм зображенням, за допомогою канцелярського приладдя видалив з першої сторінки паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із серійним номером НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2015 року Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, первинну фотокартку та на її місце вклеїв фотокартку зі своїм зображенням, тим самим підробив офіційний документ – паспорт громадянина України, що видається установою, яка має право видавати такий документ та надає права, з метою його подальшого використання у власних цілях, що підтверджується висновком технічної експертизи документів № СЕ-19/104-24/11337-ДД від 25.03.2025, згідно якої до первинного змісту реквізитів паспорта із серійним номером НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2015 року Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесена зміна – фотокартка на його першій сторінці замінена: первинна фотокартка видалена разом з окремими ділянками поверхні бланка паспорта, після чого на її місце наклеєна інша фотокартка.

Окрім того, 18 березня 2025 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 прийшов до місця мешкання раніше знайомого йому ОСОБА_11 на АДРЕСА_2 . В цей час та місці у ОСОБА_7 виник прямий умисел, направлений на заволодіння велосипедом марки «CROSSBIKE ATLAS», що належить потерпілому ОСОБА_11 , шляхом зловживання довірою.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 ,, 18 березня 2025 року, приблизно о 15 годині 05 хвилин, знаходячись у зазначеному місці, діючи умисно, із корисливих мотивів, передбачаючи та бажаючи настання суспільно – небезпечних наслідків, шляхом зловживання довірою, з метою викликати впевненість в обов`язковості передачі йому майна, під приводом термінової необхідності поїхати по справах, попрохав у ОСОБА_11 його велосипед марки «CROSSBIKE ATLAS» та пообіцяв повернути велосипед ввечері, при цьому запропонував залишити в якості застави свій паспорт громадянина України, хоча заздалегідь розумів, що повертати велосипед не буде, тим самим ввів в оману ОСОБА_11 , який, не усвідомлюючи злочинного наміру ОСОБА_12 , надав йому свій велосипед марки «CROSSBIKE ATLAS».

Після цього, ОСОБА_7 взяв вказаний велосипед та, доводячи свій умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) до кінця, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, та в подальшому продав його, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 6265 гривні 53 копійок.

Окрім того, 18 березня 2025 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , маючи умисел на заволодіння велосипедом ОСОБА_11 , шляхом зловживання довірою (шахрайство), прийшов до місця мешкання останнього на АДРЕСА_2 . В цей час та місці у ОСОБА_7 виник прямий умисел, спрямований на використання завідомо підробленого ним документа - паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із серійним номером НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2015 року Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області зі своєю фотокарткою, а саме залишити його ОСОБА_11 в якості застави за велосипед.

Реалізуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно – небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаний час та місці, надав ОСОБА_11 раніше підроблений ним паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із серійним номером НОМЕР_1 , виданий 19 листопада 2015 року Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, в якості застави за велосипед, тим самим використав завідомо підроблений документ.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року в частині призначення покарання. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за за ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, за ч. 3 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В інший частині вирок залишити без змін.

Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду на 2 роки, як за ч. 1 ст. 190 КК України, так і за ч. 3 ст. 357 КК України, та покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, як за ч. 1 ст. 358 КК України, так і за ч. 4 ст. 358 КК України, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, що як вважає прокурор призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, оскільки, суд застосував принцип поглинення до однакових за видом та розміром покарань.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а вирок суду першої інстанції — скасувати та ухвалити новий вирок.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, доведеність його вини ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не переглядаються.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного провадження в порядку ст.382 КПК України.

Що стосується тверджень прокурора, що при призначенні обвинуваченому покарання суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони заслуговують на увагу.

Згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у абз. 2 п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд має право визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей.

Проте суд вказаних положень не дотримався.

Так, санкція ч. 1 ст.190 КК України передбачає, серед іншого, покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років.

Санкція ч. 3 ст. 357 КК України, серед іншого, передбачає покарання у виді пробапійного нагляду на строк до трьох років.

Санкція ч. 1 ст. 358 КК України, серед іншого, передбачає покарання у виді пробапійного нагляду на строк до двох років.

Санкція ч. 4 ст. 358 КК України, серед іншого, передбачає покарання у виді пробапійного нагляду на строк до двох років.

Разом з тим, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду на 2 роки, як за ч. 1 ст. 190 КК України, так і за ч. 3 ст. 357 КК України, та покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, як за ч. 1 ст. 358 КК України, так і за ч. 4 ст. 358 КК України.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, що в свою чергу призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, оскільки, суд першої інстанції застосував принцип поглинення до однакових за видом та розміром покарань

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_7 та попередженню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, за ч. 3 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом, часткового складання призначених покарань необхідно визначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування вироку, вважається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до положень ст.ст. 409, 413 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, вказаний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України при призначенні обвинуваченому покарання.

Інших істотних порушень кримінального процесуального закону, які б призводили до зміни чи скасування вироку при досудовому розслідуванні кримінального провадження та під час розгляду в суді першої інстанції, не встановлено.

З огляду на викладене апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок відповідно до ст. 420 КПК України скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки,

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки,

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначити остаточне покарання ОСОБА_7 у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення та на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення вироку.

Судді:

________________ _________________ _________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4