Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №175/19989/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1062/26 Справа № 175/19989/25 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Пасічника Тараса Валерійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Пасічника Т. В.

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 02.11.2025 приблизно о 22:30 на автодорозі Знам?янка-Луганськ-Ізварено 228 км керував транспортним засобом Renault Duster номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомотою алкотестеру Драгер та в медичному закладі відмовився, чим водій порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує на відсутність доказів факту керування транспортним засобом та його зупинки, а тому не було обставин, визначених законом, які давали б поліцейському право вимагати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Всупереч Інструкції №1026 від 18.12.2018 з наданого відеозапису не вбачається момент виявлення або фіксування правопорушення, у зв`язку з чим даний запис не можна брати до уваги, оскільки містить лише процесуальну послідовність винесення протоколу, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові ВС від 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а. Крім того відеозапис є нарізаним та змонтованим, з них лише частково відображені події складення протоколу, та неможливо встановити достовірно чи були дотримані поліцейськими вимоги ст. 266 КУпАП, хронологію подій, тому не можуть бути належними та допустимими доказами. ОСОБА_1 не роз`яснювали його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Судом проігноровано практику Верховного Суду та апеляційних судів. ОСОБА_1 заперечує, що його було затримано 22.30 годині, затримка відбулася ще о 16.00 годині, тобто огляд на стан сп`яніння було запропоновано пройти більше ніж дві години з моменту виявлення відповідних підстав. Рапорт поліцейського не є доказом вини, оскільки інспектор поліції є зацікавленою особою при розгляді справи. Таким чином, вина ОСОБА_1 не доведена допустимими та достовірними доказами.

Позиції учасників апеляційного процесу.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, постанову суду скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Мотиви апеляційного суду.

Перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладене в постанові суду твердження про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, де викладено обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, рапорті поліцейського, відеозаписі працівників патрульної поліції, на якому зафіксована відмова ОСОБА_1 на вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису...

Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Сторона захисту посилається на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки.

З такими твердженнями захисту суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки КУпАП не встановлює вимог, що ця обставина (керування транспортним засобом) встановлюється тільки відеозаписом або іншими певними видами доказів. Апеляційний суд зауважує, що факт керування може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП.

Ключовим та об`єктивним доказом у даній справі є відеозапис, на якому зафіксовані обставини, які підлягають доказуванню у даній категорії справ, з якого слідує, як поліцейський повідомив ОСОБА_1 про зупинку та підозру про його перебування в стані алкогольного сп`яніння і спитав чи вживав він щось, на що останній відповів, що «вживав через стресову ситуацію, намагався захищати своє життя у зв`язку з сьогоднішнім обстрілом міста Павлоград, випив пляшку пива та після цього керував транспортним засобом». Поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, пояснивши це тим, що почує себе гарно і не заперечує факт вживання алкоголю, а також відмовляється від надання пояснень і підписувати протокол про адміністративне правопорушення, зазначивши, що йому все зрозуміло.

Таким чином, ОСОБА_1 не заперечував як факт вживання алкогольних напоїв, так і факт керування ним транспортним засобом, підстав його зупинки, жодних зауважень не зазначав, а доводи захисника, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі не підтверджуються матеріалами справи та відеозаписом.

Отже, висновки суду першої інстанції про підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у визначеному законодавством порядку, є обґрунтованими та підтверджуються дослідженими доказами.

Щодо доводів апелянта про те, що долучений до протоколу відеозапис не є безперервним та повним, апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про обставини, які підлягають доказуванню у межах даної категорії справ. На долученому відеозапису зафіксовано встановлення поліцейським ознак алкогольного сп`яніння, пояснення водія про керування ним транспортним засобом та вживання пива перед цим, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку як на місці зупинки, так і в медичному закладі охорони здоров`я та факт відмови водія від проходження такого огляду. Інші обставини з початку несення служби працівниками поліції та до закінчення їх зміни не мають доказового значення у даній справі.

Тобто, долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Доводи захисту, що огляд на стан сп`яніння було запропоновано пройти більш ніж дві години з моменту виявлення відповідних підстав є неспроможними та не підтверджуються матеріалами справи. При цьому з відеозапису видно, що ОСОБА_1 жодних заперечень чи зауважень щодо дій поліцейських чи порушень ними законодавства при складанні протоколу не заявляв, від письмових пояснень, підпису в протоколі також відмовився та підтвердив, що йому все зрозуміло, а від огляду відмовився, оскільки гарно себе почуває та не заперечує, що вживав алкоголь та керував після цього.

Порушень порядку проведення огляду та складення протоколу з порушенням вимог «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі — Інструкція), апеляційним судом не встановлено.

Працівники поліції у відповідності до вимог закону склали стосовно ОСОБА_1 протокол, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, відомчих інструкцій МВС, МОЗ та судової практики Європейського суду з прав людини, Верховного Суду та апеляційних судів, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду по всім ключовим доводам захисту, на яких акцентовано увагу в судовому засіданні та апеляційній скарзі, викладені вище.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисника за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які захист тлумачить на свою користь, ігноруючи їх сукупність та об`єктивність відеозапису.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Пасічника Тараса Валерійовича залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун