Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №215/8024/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4895/26 Справа № 215/8024/25 Суддя у 1-й інстанції - Данилевський М.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 215/8024/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач Комунальне підприємство «Кривбасводоканал»

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2026 року, яка постановлена суддею Данилевським М.А. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року КП «Кривбасводоканал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, роз`яснено відповідачам можливість подати до суду відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, до якого додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

15 грудня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до КП «Кривбасводоканал», в якій вона просила суд визнати заборгованість за центральне водопостачання і водовідведення у розмірі 20 891,90 грн безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню, та зобов`язати Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» видати довідку про відсутність заборгованості, судовий збір покласти на позивача.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху, та вказано, що, у порушення ст.ст. 175, 177 ЦПК України, відповідачем по справі ОСОБА_2 (позивачем за зустрічним позовом) до позовної заяви не додано докази (в тому числі документи), які обґрунтовують зазначені у заяві твердження та не зазначено підстави звільнення від сплати судового збору.

Надано ОСОБА_2 строк - десять днів з дня отримання ухвали, для усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 КП «Кривбасводоканал» про визнання заборгованості за центральне водопостачання і водовідведення у розмірі 20 891,90 грн безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню, та зобов`язання КП «Кривбасводоканал» видати довідку про відсутність заборгованості, визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування того, що вимоги ухвали суду від 19 грудня 2025 року нею було виконано у повному обсязі у встановлені судом строки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, передбачена п.6 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Право на пред`явлення позову - це право особи звернутися до суду з позовом про захист порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2025 року КП «Кривбасводоканал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

15 грудня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до КП «Кривбасводоканал», в якій вона просила суд визнати заборгованість за центральне водопостачання і водовідведення у розмірі 20 891,90 грн безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню, та зобов`язати Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» видати довідку про відсутність заборгованості, судовий збір покласти на позивача.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху, та вказано, що, у порушення ст.ст. 175, 177 ЦПК України, відповідачем по справі ОСОБА_2 (позивачем за зустрічним позовом) до позовної заяви не додано докази (в тому числі документи), які обґрунтовують зазначені у заяві твердження та не зазначено підстави звільнення від сплати судового збору.

Надано ОСОБА_2 строк - десять днів з дня отримання ухвали, для усунення вказаних недоліків.

На виконання вимог вище зазначеної ухвали ОСОБА_2 було направлено суду першої інстанції заяву про відкриття провадження по справі після усунення недоліків.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до КП «Кривбасводоканал» про визнання заборгованості за центральне водопостачання і водовідведення у розмірі 20 891,90 грн безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню, та зобов`язання КП «Кривбасводоканал» видати довідку про відсутність заборгованості, визнано неподаною та повернуто позивачу.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення ОСОБА_2 зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що останньою не виконано вимоги ухвали суду від 19 грудня 2025 року. Крім того суд першої інстанції послався на те, що у своїй заяві про усунення недоліків за зустрічною позовною заявою відповідачка ОСОБА_2 використовує вислови, які на думку суду є неприпустимими у процесуальних документах: «… свавілля, нехлюдність судді…», «… ганьба здібностям суду…», «…суддя як завжди неуважний…» тощо, що є самостійною підставою для повернення зустрічної позовної заяви.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістомп.1 ст.6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст. 2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Пред`явлення позову (заяви) це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 175 ЦПК України передбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява).

Так, ч.3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Зі змісту ст.185 ЦПК України вбачається, що позовна заява може бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст.175 ЦПК України та не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не усунув недоліків позовної заяви, або не сплатив необхідних судових витрат.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу (ч.6 ст.185 ЦПК України).

Звертаючись до суду з зустрічним позовом до КП «Кривбасводоканал» ОСОБА_2 посилалась на відсутність заборгованості перед позивачем КП «Кривбасводоканал», на погану якість води, яку не можна використовувати для вживання та приготування їжі.

Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та вирішує яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, питання оцінки обґрунтованості позову та застосування відповідних правових норм, вирішується судом на наступних етапах судового розгляду. Тобто суд не вправі залишити позовну заяву без руху та повертати її заявнику з підстав того, що виклад обставин, якими обґрунтовується позовна вимога є неповний та неконкретний, так як не вказано яку саме суму кредиту було надано відповідачу до збільшення розміру кредитного ліміту та на який період часу (строк дії картки), було надано кредит відповідачу.

Вiдповiдно до вимог ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на вимогу позивачки за зустрічним позовом про звільнення її від сплати судового збору як особи, що є інвалідом першої групи. До заяви про відкриття провадження по справі після усунення недоліків додано довідку про інвалідність ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви через не усунення недоліків таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, тому ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2026 рокупро повернення позовної заяви, згідно вимог ст.379 ЦПК України, слід скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Також, слід заначити, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ЦПК України).

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу передзаконом та судом, неприпустимість зловживання процесуальнимиправами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (п.п.2,11 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (п.1 ч.2 ст.43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.ч.1,2,4 ст.44 ЦПК України).

Наведений у ч.2 ст.44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу від 27жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Європейський суд з прав людини, застосовуючи пп.«а» п.3 ст.35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Rehak v. the Czech Republic» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Duringer and Grunge v. France» від 04 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і №18589/02).

За правилами ч.3 ст.44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Як вбачається з мотивувальної частини Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2026 року,однією із підстав для визнання неподаною та повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції зазначив зловживання останньою своїми процесуальними правами та керувався вимогами ст.44 ЦПК України. При цьому, суд першої інстанції послався на те, що у тексті заяви ОСОБА_2 вживаються зневажливі висловлювання.

Виходячи з цього, районний суд констатував, що подання вищевказаної заяви є зловживанням позивачами їх процесуальними правами, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства, що є самостійною підставою для повернення зустріної позовної заяви, та повернув позовну заяву, як неподану.

Колегія суддів з таким вирішенням процесуальної долі позовної заяви ОСОБА_2 не погоджується.

Так, предметом оскарження у даній справі є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачам.

За положеннями ч.3 ст. 44 ЦПК України визначено можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживання процесуальними правами, зокрема це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання.

Втім, постановляючи оскаржувану ухвалу, районний суд не звернув увагу на те, що за змістом ч.3 ст.44 ЦПК України суд має право залишити без розгляду або повернути тільки ту скаргу, заяву або клопотання, подання якої визнається зловживанням процесуальними правами.

Проте, визнавши заяву ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами, суд першої інстанції вказану заяву без розгляду не залишав, та не повертав її так, як того вимагають положення ст.44 ЦПК України, а помилково визнав неподаною та повернув зустрічну позовну заяву.

За такого, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення саме зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 на підставі положень ч.3 ст.44 ЦПК України.

У відповідності до положень, передбачених ст.379 ЦПК України ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведені обставини, а також порушення районним судом процесуальних норм права, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу позивача за зустрічним позовом на те, що зміст документів, які подаються до суду будь-якої інстанції, не повинен містити критичні висловлювання щодо законності та обґрунтованості судових рішень, які виходять за межі допустимої в ділових документах лексики, порушують правила ділового мовлення та оформлення ділових документів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2026 року- скасувати та направити матеріали справи за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Кривбасводоканал», про визнання заборгованості за центральне водопостачання і водовідведення у розмірі 20 891,90 грн безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню, та зобов`язання Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» видати довідку про відсутність заборгованості до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областідля продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: