Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №212/8946/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3403/26 Справа № 212/8946/25 Суддя у 1-й інстанції - Швець М. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/8946/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»,

відповідачка – ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бондаренко Світлана Олександрівна, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Швець М.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 грудня 2025року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (надалі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 18 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі – ТОВ «Манівео», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачкою укладено кредитний договір № 891822305 з використанням електронного підпису на суму 8 000,00 грн. Грошові кошти були повністю перераховані 18.09.2021 на банківську картку відповідачки НОМЕР_1 .

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019, але в подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом додаткових угод до 31.12.2024.

На виконання зазначеного Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги, за яким 21.12.2021 відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» передав ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідача.

04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю, за яким кредитор передав ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до відповідача.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 38 501,53 грн.

Перехід права вимоги за всіма договорами факторингу пов`язувався з підписанням сторонами відповідних договорів Реєстрів прав вимоги. Загальна сума заборгованості складається з: 7 999,40 грн - заборгованість по кредиту, 30 502,13 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 891822305 від 18.09.2021 на загальну суму 38 501,53 грн та судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн і витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 грудня 2025 року позовну заяву ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 891822305 від 18.09.2021 року в розмірі 31 350,13 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ витрати на правничу допомогу в розмірі 5 700,10 грн.

Судовий збір у розмірі 1 972,56 гривень, сплачений ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бондаренко С.О., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, а саме: лише у частині стягнення заборгованості у розмірі 12 557 гривень 71 коп., у решті позовних вимог відмовити; у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. відмовити у повному обсязі; судовий збір, сплачений ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 1048 ЦК України, помилково ототожнив відстрочення виконання зобов`язання із продовженням строку кредитування. Так, пункт 1.12.1. Кредитного договору передбачає виключно механізм відкладення строку повернення основної суми кредиту, а не пролонгацію договору. Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео», після закінчення строку кредитування 17.11.2021, з урахуванням здійсненого відповідачкою платежів, сума заборгованості за Договором становить 12 557,71 грн.

Отже, обґрунтованими є такі позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4557,71 грн. - сума заборгованості по відсоткам; всього - 12 557,71 грн.

Стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн не відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Суд не оцінив фінансовий стан відповідачки, яка є військовослужбовцем та користується правом на безоплатну вторинну правничу допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.09.2021 року о 11:44 год між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) було укладено Договір кредитної лінії № 891822305 (а.с. 19-21), за умовами якого кредитор надав боржниці кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом 8 000,00 грн (п. 1.1.); кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту (цей період є Дисконтним; п. 1.7.); на період Дисконтного строку нарахування процентів здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1.); у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів з дати надання кредиту кредитодавець має право нарахувати проценти з розрахунку 2,10% в день за кожний день користування кредитом (п. 1.9.3.); умовами Кредитного договору передбачена можливість продовження строку дії кредитної лінії та загального строку дії Договору, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п. 1.12.1); застосування іншої процентної ставки після закінчення Дисконтного періоду (2,98% в день; п. 1.12.2.); передбачена також можливість продовження самого Дисконтного періоду (п. 1.8.) –у разі своєчасної та повної оплати нарахованих процентів (п. 1.8.).

Разом з Договором відповідачка підписала Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» (а. с. 18).

Відповідачка визнала наявність заборгованості з тіла кредиту. Видача кредитних коштів 18.09.2021 відповідачці в розмірі 8 000,00 грн підтверджується довідкою (а. с. 41), платіжним дорученням від 18.09.2021 (а. с. 34).

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а. с. 48-53), строк дії якого закінчується 28.11.2019, але в подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом додаткових угод до 31.12.2024 (а. с. 53-60). За цим Договором факторингу переданими можуть бути як права вимоги за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, так і права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3., 2.1. Договору факторингу). Право вимоги переходить в день підписання сторонами Договору факторингу реєстру прав вимог (п. 4.1.). 21.12.2021 за вказаним Договором кредитор передав ТОВ «Таліон Плюс» належні йому права вимоги до відповідача за Договором № 891822305, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу (а. с. 62-63).

23 лютого 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 23/0224-01 (а. с. 35-39), відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідачки за договором № 891822305, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу від 23.02.2024 (а. с. 76-77). 26.02.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило кредитору ТОВ «Таліон Плюс» плату за відступлення права вимоги за вказаним договором, що підтверджується платіжною інструкцією (а. с. 78).

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю (а. с. 68-73), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідачки за договором № 891822305, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу (а. с. 74-75). Протягом червня 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплатило кредитору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» плату за відступлення права вимоги за вказаним договором, що підтверджується платіжними інструкціями (а. с. 64-67).

За Розрахунками заборгованості (а. с. 82-84), сума заборгованості відповідачки за Кредитним договором становить 57 083,06 грн, яка складається з: 7 999,40 грн - заборгованість по тілу кредиту, 30 502,13 грн - заборгованість по процентам. Сплачено відповідачкою усього 218,00 грн, з яких: 183,00 грн – 19.10.2021, 35,00 грн – 10.11.2021.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Договір № 189089418 від 18 вересня 2021 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 , підписано електронним підписом відповідачкки, на умовах визначених у вказаному договорі ОСОБА_1 надано фінансовий кредит в розмірі 8 000,00 грн., однак остання своїх зобов?язань за цим Договором не виконана, у зв?язку з чим заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку у розмірі 7 999,40 грн.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що кредитор неправомірно нараховував проценти за користування кредитом з 16.01.2022, оскільки умовами договору сторони погодили строк його дії, тому нарахування відсотків поза межами дії строку договору суперечить чинному законодавству та позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по несплаченим процентам за користування грошовими коштами підлягають задоволенню в розмірі 23 350,73 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як його суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).

З матеріалів справи слідує, що кредитний договір № 334467171 від 07 травня 2021 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогамстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписівстатті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними кредитними договорами, й фактично відповідачкою не оспорюється.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» матеріали справи не містять.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом було встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а. с. 48-53).

23 лютого 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 23/0224-01 (а. с. 35-39).

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю (а. с. 68-73).

Отже, ТОВ «Манівео» відступило право вимоги щодо договору № 891822305, укладеного з відповідачкою, кінцево на користь позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України, що визначає правомірність звернення ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до суду з вимогами до ОСОБА_1 , як дійсним кредитором.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Відповідно до п. 1.1. договору № 891822305 від 18 вересня 2021 року кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктом 1.3. передбачено, що кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 8 000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 17.11.2021.

Згідно п.1.9 за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, яка нараховуються в наступному порядку: пп. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; пп. 19.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавти позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що інформується в особистому кабінеті; пп. 1.9.3. якщо позичальник користується кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентою ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Пунктом 1.12. Договору сторонни узгодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримиання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження зхагального строку дії договору) на наступних умовах.

Відповідно до п. 1.12.1 цього Договору зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Із наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пп. 1.12.2 договору).

Таким чином, у разі непогашення позичальником заборгованості у повному розмірі, строк дії кредитного договору буде автоматично продовжено, до фактичної дати його повернення.

Встановлено, що відсотки судом першої інстанції нараховані за період з 18 вересня 2021 року по 16 січня 2022 року, а саме за 120 днів, тобто у строки визначені договором і доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів не приймаються.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 3 350,13 грн., який нею не спростовано.

Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, що судом безпідставно стягнуто з неї на користь позивача витрати на правничу допомогу, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовитиїй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволенні позову — на відповідача, у разі часткового задоволення позову — на обидві сторонни пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025; Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025; Актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 (а. с. 80-81, 85).

Відповідно до п. 3.3. Договору про надання правничої допомоги сторони домовилися про те, що гонорар Адвоката складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток № 1 до Договору).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВеликоїПалати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Враховуючи, складність справи, виконані адвокатом роботи під час розгляду справи у суді, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5 700,10 грн., що є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат апелянта, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бондаренко Світлана Олександрівна, - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: